1. Предмет та об'єкт соціології. Співвідношення об’єкта і предмета соціології.

Об’єкт і предмет науки тісно взаємозалежні, але не тотожні. Якщо об’єкт – це емпірична реальність, що відбиває ту чи іншу сторону об’єктивного світу, то предмет науки – це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв’язків і відносин цієї реальності. Це не просто якесь явище чи процес об’єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, яке дозволяє виділити ті закономірності розвитку і функціонування об’єкта, що вивчаються, і які є специфічними тільки для даної науки.

Предметом соціології є загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціетальних систем, механізми дії та форми прояву цих законів і закономірностей в діяльностіособистостей,соціальних груп,класів,народів.Соціальні закони регулюють поведінку людей і груп, визначають стосунки між особистостями,їхніми спільностями і виявляються в діяльності людей та їхніх об¢єднань.До соціальних відносяться закони соціальної диференціації й інтеграції,соціальної мобільності,інтернаціоналізації громадського життя,соціалізації індивіда та інші.В житті соціальні закони виникають, виявляються і реалізуються тільки в результаті масової практичної діяльності і через діяльність конкретних людей у конкретних умовах, а тому виявляються як закони-тенденції.

2. Особливості соціології як науки. Соціологія у системі гуманітарних наук.

Соціологія тісно пов'язана зі всіма соціально-гуманітарними дисциплінами. По відношенню до більшості з них вона виступає як методологічна база, тобто як система більш загальних і абстрактних знань. Соціологія cтосовно спеціальних соціально-гуманітарних дисциплін посідає те ж місце, що загальна біологія по відношенню до анатомії, фізіології, морфології, систематики.Протягом всього свого розвитку соціологія була тісно пов'язана з юридичними дисциплінами. Цей зв'язок вельми багатогранний: від теоретичного обгрунтування правотворчості до вивчення конкретних наслідків застосування тих або інших норм. У межах соціології сформувалася окрема галузь – юридична соціологія або соціологія права. Інший напрямок соціології – соціологія злочинності – доповнює і розширює дані науки кримінального права, криміналістики, кримінології стосовно злочинності як соціального феномену. Соціологічні методи широко використовуються юридичними дисциплінами для збирання й аналізу інформації щодо поширення певних видів злочину, віктимізації населення тощо. Соціологія – широко розгалужена дисципліна, що має багато "точок зіткнення" з іншими науками. Тут відбувається інтенсивний обмін інформацією, знаннями, ідеями. Це стосується галузей соціології, які утворюють міжпредметні області з суміжними науками. Наприклад: соціологія праці – наукова організація праці; соціологія права – теорія держави і права; соціологія політики – політологія; соціологія науки – наукознавство; соціологія злочинності – кримінологія. Окремо необхідно сказати про соціальну психологію – науку, яка виникла на зламі соціології та психології і розвивалася зусиллями соціологів і психологів.

3. Умови виникнення соціології як окремої науки, її сутність і зміст.

Соціологія як самостійна наука виникла не через появу нового об*єкта дослідження, а через те, що в суспільних науках, що існували, виникли проблеми, які неможливо було вирішити в рамках цих наук за допомогою наявних методів. Специфіка соціологічного світобачення: 1)Погляд на суспільство як певну цілісність, цілісну систему, що розвивається за своїми специфічними законами. 2)Установка на вивчення суспільних відносин, що реально існують, на відміну від утопічного конструювання ідеального суспільства. 3)Спирання на емпірічні методи дослідження. Елементи такого підходу складалися в рамках соціофізики, соціофілософії, філософії, історії, по мірі розвитку емпірічних соціологічних досліджень, в ході диференціації суспільних та гуманітарних наук, по мірі зростаючого впливу природознавства. Соціально-політичні передумови виникнення соціології: 1)Діяльність просвітників стимулювала процес революційного руйнування старого суспільного ладу в Європі. 2)Ранні буржуазні революції вплинули на розвиток суспільно-політичної думки. Соціальні думкарі першої половини ХІХ століття намагалися осмислити суть та наслідки французької революції. Дослідники намагалися проаналізувати поняття "революція", "демократія" тощо.