26.Оборона, її мета, види оборони та умови переходу до оборони.

Оборона має на меті відбити наступ переважаю­чих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим са­мим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреною.

Позиційна оборона — основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ве­деться шляхом завдання максимальних втрат против­нику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона засто­совується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєд­нанні з короткими контратаками. Вона допускає зали­шення деякої частини території. У ході маневреної обо­рони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник затягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено — внаслідок несприятливої обстановки, що склалася. Вона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою. Перехід до обо­рони батальйону (роти) може здійснюватися в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосередньо­го зіткнення з ним.

Оборона повинна бути стійкою й активною, здат­ною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці значних мас танків і піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та ди­версійно-розвідувальними групами. Вона повинна бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибокоешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектрон­ної боротьби.

Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають, навіть в умовах цілковитого оточення та від­сутності тактичного зв'язку з сусідами. Вони не мають права залишати позиції, які займають, і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість та активність оборони досягається: витрим­кою, стійкістю та наполегливістю військ, які обороня­ються, їх високим моральним духом; безперервною роз­відкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак; старанним маскуванням бойового порядку батальйону (роти) і введенням противника в оману відносно побудови обо­рони та задуму дій; вправною, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місце­вості та її інженерного обладнання.

Батальйон проводить контратаку, як правило, разом з контратакою бригади (полку). За сприятливих умов обстановки, якщо незначні сили противника вклини­лися, батальйон може за дозволом командира полку проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону, та відновлення втраченого положення.