25. Що визначає ком підр у рішенні на бойові дії. Основа рішення.

Рішення командир підрозділу приймає одноособово на основі з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки. У рішенні він визначає:

1) задум бою

2) бойові завдання підрозділу

3) основні питання взаємодії

4) організацію управління. Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначається: напрямок зосередження основних зусиль; способи розгрому противника; бойовий порядок.

26. Пункти бойового наказу

Бойові завдання підрозділам, як правило, доводяться перед боєм бойовим наказом, а у ході бою – бойовими розпорядженнями. У бойовому наказі командир вказує у першому пункті – короткі висновки із оцінки противника; у другому пункті - об’єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дії, які будуть виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними; у третьому пункті – бойове завдання та задум бою; у четвертому пункті – після слова «наказую» ставляться бойові завдання:

1) механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, в тому числі приданим.

2) Механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону, або резерву;

3) бронегрупам і вогневим засадам.

4) підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, в тому числі приданим;

5) гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою наводкою;

6) зенітному підрозділу

7) іншим підрозділам посилання.

У п’ятому пункті – витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання. У шостому пункті – час готовності до виконання завдання. У сьомому пункті – місце командного спостережного пункту та заступників. У восьмому пункті - об’єкти, позначені знаками червонго хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил.

27. Завдання та вимоги до звязку

Задачі зв’язку витікають, виходячи з бойових задач і виду бойових дій підрозділу і частини.

Головними з цих задач є: забезпечення командиру безперервного управління підлеглими військами; забезпечення взаємодії частин та підрозділів різних родів військ та сусідів; забезпечення твердого управління військовим тилом; своєчасне оповіщення військ про безпосередню загрозу; застосування противником зброї масового ураження, повітряний напад та радіаційне, хімічне, біологічне зараження; управління військами при переведені їх у вищі ступені бойової готовності.

Вимоги до військового зв’язку:

Своєчасність військового зв’язку (характеризується її здатністю забезпечувати передачу повідомлень і ведення переговорів у задані строки, обумовлені тактичною обстановкою).

Стійкість і надійність військового зв’язку (стійкість – це здатність системи зберігати свою дієздатність при дії усіх факторів, які можуть негативно впливати на систему зв’язку.)

Достовірність війського зв’язку (здатність системи зв’язку забезпечувати відтворенні інформації, що передається, у пунктах прийому із заданою точністю)

Пропускна спроможність військового зв’язку (це потенційна можливість системи військового зв’язку до передачі встановленої кількості повідомлень за одиницю часу)

Скритність військогово зв’язку (характеризується здатністю протистояти розкриттю противником змісту інформації, яка передається, факту, місця її передачі і приналежності об’єкта передачі.)