134. Організація діяльності моп.

МОП використовує 3 взаємодопов. методи: встановлення міжн. норм і контроль за їх дотриманням; тех. співроб-во; дослід. робота, підготовка документації і поширення інфо. Адмін. Рада, викон. орган МОП формулює політику та програму організації, керує діяльністю конференцій і комітетів і контролює діяльність Міжнародного бюро праці (склад-ся з 56 постійн. членів, 28 з яких предс-ють уряди, 14-підприємців, 14-робітників. Міжн. бюро праці виконує обов’язки постійн. секретаріату МОП, склад-ся з адмін. відділу, центру досліджень, документації; координаційного центру. У МОП працюють галузеві комітети і проводяться тех. наради, де розг-ть умови праці в окрем. галузях (вугіл., металург., хім., нафт. ...). Під егідою МОП функціонують Міжн. інститут з вивчення соц.-труд. проблем (Женева) і Міжн. центр з підвищення проф.-техн. підготовки (Турін, Італія). МОП співпрацює з ЮНЕСКО, ФАО та ін. орг-ми ООН з суміж. питань на основі угод з ними.

135. Механізм нормотворчої діяльності моп.

Голов. напрям діял-ті. Проблема: конвенціЇ ратифікув-ся невел. кількістю країн, Отже, не обов'язк. викон-ня інш. країнами. 1998 р. на сесії Міжн. конференції праці прийнята «Декларація МОП про основ. принципи і права в сфері праці і мех-м її реал-ції», обов'язк.для всіх країн-членів: визнання 8 основ. конвенцій, що мають дотримуватися, сприяти застосуванню і пр-пи, - предмет цих конвенцій: 1) воля об'єднання і діюче визнання права на ведення колект. переговорів; 2) скасування усіх форм примус. чи обов'язк. праці; 3) діюча заборона дитячої праці; 4) недопущення дискримінації в області праці, зайнятості. Міжн. конференція праці розглядає соц. і труд. проблеми, приймає конвенції і розробляє реком-ції, встанов-чи міжн. труд. стандарти в галузях: свобода асоціацій, зарплата, тривалість роб. дня і умови праці, винагорода трудящих за їхню працю, соц. страх-ня, сплач. відпустка, охорона праці, служби наймання роб. сили і роб. інспекція. Конвенції підлягають запровадженню в життя країнами, що їх ратифікували (крім 8). Рек-ції встан-ють лише орієнтири для нац. політики, законодавства і права.

136. Глобалізація світової економіки та її вплив на соціально-трудову сферу.

Глоб-ція – склад. явище взаємозаленості економік, що виникає через обмін товарів, послуг + перебіг капіталів; масштаб. процес, що має влив на світ. гос-во і нац. економіки. Ознаки: взаємопроникнення, інтернаціоналізація світ. ек-ки під впливом поглиб. міжнар. поділу праці, послаблення можливостей формування державами незал еконм. політики, розширення масштабів обміну, їх інтенсифікації, тяжіння світ. ек-ки до єдин. стандатів. Інші + наслідки: мобільність робю сили, потенційно супров-ся підвищ-ням прод-ті праці, житт. Рівня населення, пфідвищення рівня конкуренціЇ, взаємний обмін досягненнями, в тч. у сфері ЕП. Явище суперечл. - наслідки: централізація капіталів, обмеж-ня можливосей незалеж. макроекон. політики; загострення процесів і у соц.-тру. сфері: зростання безробіття, поглиблення розшарування між багатими і бідними, послаблення трад. морал. критеріїв, зростання десолідаризації сус-ва, послаб-ня ролі соц. інститутів і сис-м соц. захисту; ств-ня роб. Місць, опогіршують структуру зайнятості, зрост-ня непотеб у накопиченні людськ. капіталу, відплив інтелект. потенціалу,