33.Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки.

Соціальне партнерство – це система правових та організаційних норм, принципів, процедур, які направлені на забезпечення взаємодії між найманими працівниками, роботодавцями, державними органами влади в регулюванні соціально-трудових відносин на національному, галузевому, регіональному, виробничому рівнях. Таким чином відбувається узгодження інтересів різних суб”єктів С-Т В. Мета соцiального партнерства полягаe в прагненнi держави, роботодавцiв i найманих працiвникiв досягти загального блага в суспiльствi шляхом пiдвищення продуктивностi працi, розвитку науково-технiчного прогресу, збiльшення валового нацiонального продукту, пiдвищення рiвня життя населення. Соцiальне партнерство ґрунтуeться на демократичних засадах: свободи, плюралiзму, бажаннi сторiн досягти взаeморозумiння в прийняттi спiльних рiшень, наданнi можливостей брати участь в управлiннi виробництвом i розподiлi створеного продукту. Держава забезпечуe правове регулювання взаeмовiдносин мiж партнерами, встановлюe i контролюe дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi

Система соціального партнерства в Україні проходить стадію становлення, вона зазнає кардинальних змін пов”язаних зі зміною самої концепції економіки та особливостями праці в її умовах. Основні її елементи (сфера дії, зміст договорів та угод, сторони переговорів,їх повноваження,процедури вирішення конфліктів та ін.) визначено низкою Законів України: “Про колективні договори та угоди”, “Про оплату праці”, Кодекс Законів про працю, Указ Президента України “Про національну раду соціального партнерства” ін.

34. Форми соцiального партнерства

Соцiальне партнерство мiж сторонами соцiально-трудових вiдносин, iхнiми суб'eктами та органами маe здiйснюватись у формах:

- спiльних консультацiй;

- колективних переговорiв та укладання договорiв i угод (генеральна угода, галузева угода,регіональна угода);

- погодження на вищому (нацiональному) рiвнi полiтики доходiв i соцiально-економiчноi полiтики в цiлому, включаючи основнi критерii та показники соцiальноi справедливостi, заходи щодо захисту нацiонального ринку працi в умовах глобалiзацii економiки;

- спiльного розв'язання колективних трудових спорiв (конфлiктiв), запобiгання iм, органiзацii примирних та арбiтражних процедур;

- участi найманих працiвникiв в управлiннi виробництвом;

- участi представникiв сторiн у роботi органiв соцiального партнерства;

- спiльного управлiння представниками сторiн фондами соцiального страхування;

- участi найманих працiвникiв у розподiлi прибутку, доходiв на умовах, що визначенi колективним договором;

- розгляду претензiй та розбiжностей, що виникають мiж сторонами соцiального партнерства вiдповiдного рiвня i залагодження конфлiктiв шляхом компромiсiв, спiвробiтництва, узгодження позицiй;

- обмiну необхiдною iнформацieю;

- контролю за виконанням спiльних домовленостей.

Як в Укр. так і за її межами існують й інші форми, зокрема на виробничому рівні – участь праців-в в управлінні вир-м, у корпоративних правових діях (розподіл прибутків, доходів від власності тощо), в управлінні коштами обов’язкового соц-го страхування та соц-го забезпечення.