1.Особливості техногенного забруднення атмосфери.

Основними джерелами забруднення атмосфери є: об’єкти теплоенергетики; транспорт (переважно автотранспорт); чорна і кольорова металургія; машинобудування; хімічне виробництво; видобуток і переробка мінеральної сировини; відкриті джерела (видобутки, сільськогосподарська рілля, будівництво).

Техногенні джерела забруднення розрізняються:

• за призначенням (технологічні, вентиляційні викиди);

• за місцем розташування (високі, незатінені; затінені, низькі; наземні),

• за геометричною формою (точкові, лінійні, площинні),

• за режимом роботи (безперервні, періодичної дії, залпові і миттєві);

• за дальністю поширювання (внутрішньоплощинні й позаплощинні).

Основна маса забруднюючих повітря речовин (75%) припадає на продукти спалювання сучасної та викопної органічної речовини (деревина, торф, вугілля, горючі сланці, нафта і т.д.). Надзвичайно велике забруднення атмосфери під впливом ТЕС. За даними І.В.Давиденко (1982), після спалення протягом одного року 2,1 млрд. т кам'яного вугілля і 0,8 млрд. т бурого вугілля у довкілля викидається 225 тис. т As (для порівняння: річне виробництво As в світі - 40 тис. т), 255 тис. т Ge (виробництво - 100 т), 153 тис. т кобальту (виробляється 1,3 тис. т). Внаслідок викидів підприємств металургії, хімічної, нафтопереробної та інших видів промисловості до атмосфери надходять величезні кількості різних оксидів, вуглеводнів, пилу, диму і багатьох інших шкідливих речовин (в т.ч. загальнотоксичної, мутагенної, канцерогенної та іншої дії).

Деякі забруднювачі техногенного генезису знаходяться у атмосфері в природних умовах і їх надходження збільшує лише фонові концентрації. До них відносяться CO₂, NO₂, SO₂, CH₄ та його гомологи, які надходять внаслідок вулканічних та біохімічних процесів. Інші (радіоактивні речовини, пестициди, численні синтезовані органічні речовини і т.д.) мають виключно антропогенне походження .

Ступінь забруднення атмосферного повітря міст у 15 разів вищий від сільської місцевості і у 150 разів вищий, ніж над океаном.

Основну роль у глобальному забрудненні біосфери відіграють тропосфера й стратосфера. Середня тривалість існування легких частинок забруднювачів в стратосфері складає 2 роки, на рівні тропопаузи - 4 місяці, у верхній тропосфері - 30 діб, в нижній тропосфері - 6-10 діб. Тривалість існування газів антропогенного генезису сягає 2-4 місяців. У першу чергу це відноситься до малоактивних летючих синтетичних речовин і інертних газів; в результаті чого в атмосфері нагромаджуються продукти викиду ядерних реакторів типу ⁸⁵Kr з періодом піврозпаду 10,5 років.

У більшості випадків основна частина забруднюючих речовин що надходять до атмосфери, випадає на поверхню землі на порівняно невеликих відстанях. Так, концентрація неорганічного пилу на відстані 15 км від міста зменшується майже на порядок, концентрація Cl^-, Na⁺, K⁺ зменшується у 1,5-2 рази. Радіус зони впливу джерел забруднення складає 2-3 км; у межах цієї зони вміст Cu, Zn, Pb, Sn у 3-5 разів перевершує фоновий, а у безпосередній близькості до джерела перевищує у 50-150 разів. Інтенсивність випадання бенз(а)пірену на різних відстанях від джерела емісії складає: до 18 кг/км² на відстані менше ніж 1 км, від 0,001 до 5 кг/км² - на відстані 10 км, близько 0,003 кг/км² - на відстані 30 км. Дальність переносу забруднювачів залежить від трансформації їх у атмосфері. Наприклад, SO₂, який надходить до атмосфери, зазнає ланцюжок перетворень: SO₂  H₂SO₄  MeSO₄ (Ме – метал). Ці три види сполучень сірки випадають на різних відстанях (зона впливу SO₂ – до 40-50 км, зона впливу H₂SO₄ + MeSO₄ – до 300 км, зона закислення опадів з рН <5 - до 2000 км). На дальність переносу забруднювачів у атмосфері впливає також і те, в розчинній або нерозчинній формі вони знаходяться. Більшою мірою з віддаленням від джерел викидів у опадах збільшується кількість розчинних форм домішок.

Умовно виділяються три градації дальності переносу забруднюючих речовин у атмосфері:

• локальний - до 10 км;

• мезомасштабний - 10-100 км;

• дальній - більш 100 км від джерела викидів.

Концентрації основних ЗР істотно змінюються в залежності від метеорологічних умов та рельєфу місцевості.

Всі забруднюючі атмосфери у тій чи іншій мірі справляють негативний вплив на здоров'я людини. Шкідливі речовини негативно впливають на всі фiто- і зооценози. Так, деякі забруднювачі, проникаючи в рослинні тканини, порушують обмін речовин, структуру листя і пагонів. Найбільш небезпечні для рослин SO₂, фторутримуючі сполуки і забруднюючі речовини смогів усіх типів. Рослини по-різному сприйнятливі до забруднення повітря (найбільш сприйнятливі - жито, пшениця, ячмінь, яблуня, береза, груша, сосна; більш стійкі - вишня, бузок, дуб тощо).