Типовими наслідками впливу названих факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:
• утрата клієнтів та покупців готової продукції;
• зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;
• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
• зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;
• збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;
• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;
• зростання тиску на ціни та зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.
1.3.Теоретико-методологічні основи прогнозування банкрутства підприємства
У вітчизняній і закордонній науковій літературі існують різні підходи до прогнозування неплатоспроможності (банкрутства) підприємств. На рис.1. представлена класифікаційна схема цих підходів.
З рис. 1 видно, що існує чотири основних підходи до оцінки й прогнозування ймовірності банкрутства підприємств:
1) експертні методи;
2) економіко-математичні методи;
3) штучні інтелектуальні системи;
4) методи оцінки фінансового стану.
Найбільш відомими методиками, що ставляться до першого підходу ,
є:
1) метод Аргенти (А-рахунок), або оцінки ймовірності краху;
2) метод Скоуна;
3) методика компанії ERNST&WHINNEY;
4) методика якісного аналізу В. В. Ковальова.
Ці методики засновані на якісній оцінці ймовірності банкрутства підприємств.
До другого підходу відносяться методи прогнозування ймовірності банкрутства, засновані на побудові економіко-математичних моделей.
До них ставляться:
1) дискримінантний аналіз;
2) кластерний аналіз;
3) дерева класифікації ;
4) імітаційне моделювання.
З економіко-математичних методів, використовуваних для прогнозування банкрутства підприємств, найбільше часто застосовуваним на практиці є дискримінантний аналіз.
Найбільш відомими дослідниками, що використають для діагностики банкрутства підприємств метод побудови дискримінантної функції,є Е. Альтман (США), Р. Ліс, Таффлер, Тишоу (Великобританія), М. Гольдер, Конан (Франція). Відповідно до даної методики метою дослідження фінансового стану підприємства є використання методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників сукупності підприємств, що перебувають у кризовому стані, і побудові оптимальної дискримінантної функції (моделі), за допомогою якої можна з певним ступенем точності прогнозувати ймовірність банкрутства підприємства.
У процесі аналізу здійснюється вибір значимих фінансових показників, для кожного з яких визначається ваговий коефіцієнт дискримінантної функції, що визначають значення критерію Z, певного інтегрального показника, що характеризує фінансовий стан підприємства, за допомогою такого рівняння:
Z = a0 + а1x1 + а2x2 + ... + anxn, (1)
де Z – інтегральний показник фінансового стану перед прийняття;
а1... аn – параметри дискримінантної моделі, що визначають ступінь значимості відповідного фінансового коефіцієнта;
х1... хn – показники дискримінантної функції, фінансові коефіцієнти;
а0 – вільний член дискримінантної функції, що формалізує значення
Z-показника до заздалегідь відомої величини, наприклад, може мати нульове значення.
Далі за допомогою розробленої шкали за значенням розрахованих дається якісна характеристика фінансової ситуації на підприємстві.