22. Державний устрій Китаю новітнього часу.
Китай
-
республіка. В
країні діє Конституція КНР від 4 грудня
1982 р.з останніми змінами від 1993 і 1999 і
2004 рр.
КНР
утворилась у результаті перемоги
народної революції 1 жовтня 1949 р.
Відповідно
до Конституції КНР у Китаї на центральному
рівні існують шість владних структур:
Всекитайські Збори народних представників,
Голова КНР, Державна Рада, Центральна
Військова Рада, Верховний Народний Суд
і Верховна Народна Прокуратура.
Г
олова
КНР, Держрада, Центральна Військова
Рада, Верховний Народний Суд і Верховна
Народна Прокуратура утворюються
Всекитайськими Зборами народних
представників і підзвітні йому і його
Постійному Комітетові.
Всекитайські
Збори народних представників (ВЗНП)
- вищий орган державної влади, його
повноваження охоплюють 4 аспекти:
законодавчий, призначення й заміну
кадрів, прийняття рішень і контрольний.
Законодавча
влада:
ВЗНП
повноважні вносити виправлення у
Конституцію КНР, розробляти й виправляти
основні закони держави: Кримінальний
кодекс, Цивільний процесуальний кодекс,
закони про державні установи тощо.
ВЗНП
повноважні обирати, призначати і
звільняти з посади працівників чи
керівників інших вищих органів державної
влади, а саме: обирати членів Постійного
Комітету ВЗНП, Голову й заступників
Голови КНР; призначати кандидатуру
Прем'єра Держради КНР, кандидатури
заступників Прем'єра, членів Держради,
міністрів, начальників державних
комітетів, Головного ревізора,
Відповідального секретаря; обирати
Голову ЦВР, призначати інших членів
ЦВР, обирати голову Верховного Народного
Суду і Генерального прокурора Верховної
Народної Прокуратури; звільняти з посади
працівників і керівників, призначення
яких підлягає прерогативі ВЗНП.
ВЗНП
повноважні приймати важливі державні
рішення:
розглядати і затверджувати
доповіді про виконання планів
народногосподарського й соціального
розвитку,
розглядати і затверджувати
кошторис державного бюджету й доповіді
про його виконання,
затверджувати
створення адміністративних одиниць на
рівні провінції (автономного району,
міста центрального підпорядкування),
виносити рішення про створення
особливих адміністративних районів і
їх політичний устрій,
виносити
рішення з питань війни й миру.
ВЗНП
мають також інші повноваження, що
відповідають їхньому статусу вищого
державного органа влади.
ВЗНП
повноважні здійснювати контроль над
роботою інших вищих державних органів:
ВЗНП здійснюють контроль за
дотриманням Конституції КНР. Згідно
Конституції КНР Державна Рада, Верховний
Народний Суд і Верховна Народна
Прокуратура формуються Всекитайськими
Зборами народних представників, підзвітні
й підконтрольні йому. Здійснюючи
контрольну функцію, ВЗНП контролюють
від імені народу роботу уряду й інших
державних органів. Відповідно до закону,
це є важливою передумовою нормального
функціонування державного апарату.
Згідно з Конституцією та інших
законів КНР, сесії ВЗНП скликаються
Постійним Комітетом ВЗНП раз на рік,
звичайно у першому кварталі. ВЗНП
складаються з депутатів, обраних
від провінцій, автономних районів,
міст центрального підпорядкування
і збройних сил. Вибори депутатів
ВЗНП проводяться під
керівництвом Постійного комітету
ВЗНП, норма
представництва
депутатів ВЗНП і порядок вибору
депутатів встановлюються законом про
вибори. ВЗНП кожного скликання
обираються на 5 років. ВЗНП обирає
Голову КНР і його заступника. Строк
повноважень Голови КНР і його заступників
- 5 років, вони можуть обиратися на
наступний термін, але не більш ніж на
два терміни.
23. державний устрій Німеччини новітнього періоду.
Державний устрій |
Федеративна держава Парламентська республіка |
Голова держави |
Федеральний президент (бундеспрезидент). Реально великою є роль Федерального канцлера. |
Виконавча влада |
Федеральний канцлер (бундесканцлер) Федеральний уряд Федеральні міністри |
Законодавча влада |
Двопалатний парламент: Бундестаг Бундесрат |
Судова влада |
Федеральний конституційний суд |
Влада на місцях |
Всі землі мають однопалатні парламенти, що всенародно обираються (ландтаги); у Баварії, є ще й сенат, який обирається як орган, що представляє інтереси десяти груп населення. |
Центральний банк |
Здійснює контроль над кредитно-грошовою політикою. З 1 січня 1999 він підкоряється Європейському центральному банку. |
Федеральний президент (бундеспрезидент)
Обирається тільки на один або два послідовних п'ятирічних терміни;
Обирається Федеральними зборами (Bundesversammlung), що спеціально скликаються головою бундестагу терміном на 5 років і складаються з депутатів бундестагу і такого ж числа членів, що обираються ландтагами (парламентами земель);
У разі недієздатності або смерті повноваження президента здійснюються головою бундесрату;
Повноваження: представлення кандидатури канцлера на затвердження бундестагу; розпуск нижньої палати парламенту за пропозицією канцлера у випадку, якщо він програє голосування по вотуму довір'я; призначення вищого офіцерського складу збройних сил, хоча командує ними міністр оборони; помилування осуджених злочинців.
Федеральний канцлер (бундесканцлер)
Голова виконавчої влади;
Як правило, канцлером стає лідер політичної партії, яка отримала найбільше число голосів на загальнонаціональних виборах;
Повноваження: пропонує кандидатури членів кабінету міністрів для їх формального затвердження президентом країни; визначає основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики;
Для відставки уряду законодавчою владою повинна бути запропонована альтернативна кандидатура на пост канцлера, прийнятна для більшості парламентаріїв. Дане обмеження в Основному законі, назване "конструктивним вотумом недовір'я", має на меті підтримку політичної стабільності. Лише одного разу (у 1982) канцлер був зміщений таким чином.
Федеральний уряд
Складається з міністрів, які суміщають дві функції членів кабінету (як колегіального органу) і керівників міністерств;
Уряд залишається при владі, лише поки він підтримується більшістю в бундестагу;
Нарівні з міністерствами в структуру центральних органів виконавчої влади включені Відомство федерального канцлера (очолюється міністром за особливими дорученнями) і Відомство у справах преси й інформації (очолюється статс-секретарем), які підлеглі безпосередньо федеральному канцлеру.
Федеральні міністри
Очолюють відповідні міністерства і керують їхньою роботою разом зі своїми заступниками - статс-секретарями (1-2 чиновника) і парламентськими статс-секретарями (1-2 депутати, які призначаються на допомогу міністру);
Міністерства поділяються на відділи, підвідділи і реферати;
При міністерствах можуть створюватися спеціалізовані федеральні відомства;
Специфіка виконавчої влади: федеральні міністерства проводять урядову політику, як правило, не самостійно на всіх рівнях держструктури, а лише через аналогічні органи виконавчої влади земель ФРН і на місцях. Виключення складають міністерства іноземних справ, оборони, деякі підрозділи міністерств фінансів, транспорту, внутрішніх справ, у тій мірі, в якій конституція ФРН фіксує пряме виконання федерацією відповідних функцій.
Законодавча влада
Двопалатний парламент:
верхня (більш "слабка") палата - Бундесрат;
нижня (більш "сильна") палата - Бундестаг.
У разі розбіжностей по законопроекту між бундестагом і бундесратомвони узгоджуються в об'єднаних комітетах (спільних комісіях) двох палат;
Оскільки земельні вибори не співпадають за часом із загальнонаціональними, розклад сил між політичними партіями у бундестагу і бундесраті може бути різним. Так, наприклад, християнські демократи - партія, що мала більшість в двох палатах протягом багатьох років - залишилися в бундесраті з 1991 у меншості по відношенню до соціал-демократів.
Бундестаг
Головна палата парламенту;
Обирається населенням терміном на 4 роки;
Половина депутатів обирається у виборчих округах за мажоритарною системою шляхом прямого голосування, інша половина - за партійними списками, що виставляються у кожній землі, за пропорційною системою;
У більшості випадків член кабінету міністрів одночасно є й депутатом бундестагу;
Законопроекти можуть бути внесені будь-яким депутатом, бундесратом або федеральним урядом. Для проходження законопроекту потрібна проста більшість голосів. Основна робота над складними законопроектами ведеться не на пленарних засіданнях, а в комітетах і комісіях бундестагу. Розподіл місць у комітетах і комісіях між представниками різних партій здійснюється залежно від чисельності тієї або іншої партійної фракції.
Бундесрат
Голова бундесрату обирається по черзі і по традиції одноголосно з числа прем'єр-міністрів всіх 16 земель терміном на один рік. Делегація, що представляє ту або іншу федеральну землю, голосує в бундесраті відповідно до інструкцій земельного уряду;
Члени бундесрату не вибираються населенням, а делегуються кожним із земельних парламентів;
Засідання палати проводяться один раз на місяць;
У складі бундесрату ФРН (до її об'єднання з НДР) було представлено 45 делегатів з десяти західнонімецьких земель, а також спостерігачі із Західного Берліна, які не брали участі у голосуванні. У грудні 1990, після об'єднання країни, число місць в бундесраті було збільшене до 68. Федеральні землі, що мають населення понад 7 млн. осіб, посилають у бундесрат по 6 делегатів кожна; землі з числом жителів від 6 до 7 млн. осіб - по 5 делегатів; з числом жителів від 2 до 4 млн. - по 4 делегата, а з числом жителів менше 2 млн. - по 3 делегати;
Якщо проведений через бундестаг закон зачіпає інтереси 16 німецьких земель, він повинен бути схвалений бундесратом;
Питання, що стосуються суверенних прав федеральних земель, особливо фінансові й адміністративні, звичайно є предметом дискусій і суперечок, і тому в середньому трохи більше половини всіх законопроектів проходить через верхню палату парламенту. Крім того, бундесрат має право винести негативний висновок по будь-якому із законопроектів, але лише дуже небагато з них не отримують схвалення у верхній палаті.
Судова влада
Федеральний конституційний суд
Вища судова інстанція;
Половина членів обирається бундестагом, інша половина - бундесратом (по 8 суддів);
Термін повноважень членів Федерального конституційного суду - 12 років;
Суд дає тлумачення Основного закону ФРН і здійснює перевірку федеральних і земельних законів на предмет їх відповідності конституції; виносить приватні рішення у разі суперечок між землями або розбіжностей між земельними і федеральними урядами; приймає постанови, на основі яких та або інша політична партія може бути розпущена, якщо судом встановлено, що вона переслідує в своїй діяльності антидемократичні цілі.
У судах більш низького рангу судочинство ведеться незалежними суддями, які після призначення на посаду не можуть бути відкликані з суду без їхньої згоди.
Правосуддя в Німеччині відправляється п'ятьма гілками судової влади: нарівні із звичайними судами (що ведуть цивільні і карні справи) існують також суди по розгляду трудових суперечок, адміністративні, з соціальних питань і фінансові. Процеси по карних справах проводяться суддями, а не присяжними. За винятком судового розгляду з ряду конституційних питань, суди більш низького рангу не пов'язані в прийнятті рішень постановами вищих судових інстанцій (хоча на практиці подібні прецеденти трапляються часто).
Влада на місцях
За винятком Баварії, всі землі мають однопалатні парламенти, що всенародно обираються (ландтаги); у Баварії, крім того, є ще й сенат, який обирається як орган, що представляє інтереси десяти груп населення;
Повсюдно глави уряду (у Гамбурзі - перший бургомістр, у Бремені - бургомістр, у Берліні - правлячий бургомістр, в 13 інших землях - прем'єр-міністри) залежать від більшості у ландтагах;
У веденні федеральних земель знаходяться питання політики в області культури і народного утворення, охорони правопорядку і навколишнього середовища. Федеральне законодавство застосовується в землях з урахуванням їх широкої автономії. При цьому розподіл федеральної допомоги між регіонами країни узгоджується з керівництвом Європейського союзу (ЄС) у Брюсселі.
Основною територіальною одиницею місцевого самоврядування виступають адміністративні округи. У межах кількох сотень округів діють міські, комунальні і сільські органи місцевого самоврядування, які обираються населенням на основі пропорційного представництва. Податки на нерухомість і виробництво, так само як і прибуткові податки, йдуть на різні операції місцевої влади, але більшість общин і муніципалітетів отримують додаткові субсидії від федерального уряду;
Землі ФРН, будучи відносно самостійними суб'єктами федерації, автономно визначають структуру своїх органів виконавчої влади. Як правило, на чолі цих структур знаходяться прем'єр-міністри земель, які обираються парламентами і формують земельні уряди. У межах своєї компетенції земельні уряди формально повністю незалежні від уряду ФРН. У питаннях, що відносяться до компетенції федерації, на них покладене виконання відповідних федеральних законів;
Замикають структуру органів виконавчої влади місцеві адміністрації (муніципалітети). Вони підлеглі земельним урядам з питань, віднесених до компетенції самих земель.