- •Електричне поле. Напруженість електричного поля.
- •Потенціал електричного поля. Різниця потенціалів. Напруга.
- •Провідники і діелектрики. Речовина в електричному полі.
- •Електроємність. Конденсатор. Енергія електричного поля.
- •Вплив електричного поля на живі організми
- •Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Опір
- •Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Опір
- •Електричне коло. Джерела і споживачі електричного струму. Ерс
- •Закон Ома для повного кола. Робота і потужність струму
- •Закон Ома для повного кола. Робота і потужність струму
- •Електропровідність напівпровідників. Власна та домішкова провідність.
- •Магнітне поле. Взаємодія провідників зі струмами.
- •Дія магнітного поля на провідник зі струмом. Сила Ампера.
- •Вимушені електричні коливання. Змінний струм.
- •Коливальний рух, вільні, вимушені коливання, гармонічні коливання, параметри коливань, математичний маятник.
- •Поширення механічних коливань у пружному середовищі, поперечні та повздовжні хвилі.
- •Виникнення електромагнітних коливань у коливальному контурі, частота власних коливань, резонанс.
- •Утворення і поширення електромагнітних хвиль, принципи сучасного радіозв’язку.
- •Шкала електромагнітних випромінювань.
- •Розвиток уявлень про природу світла, джерела і приймачі світла.
- •Поширення світла в різних середовищах, оптична густина середовища.
- •Відбивання світла, плоске дзеркало.
- •Заломлення світла, лінза.
- •Світло як електромагнітна хвиля, інтерференція світлових хвиль.
- •Дифракція світлових хвиль, дифракційна решітка.
- •Корпускулярно-хвильовий дуалізм світла, квантові властивості світла, маса, імпульс та енергія кванта.
- •Фотоефект, рівняння ейнштейна для фотоефекту, застосування фотоефекту.
- •41.Історія вивчення атома. Ядерна модель атома. Квантові постулати н. Бора.
- •42.Випромінювання та поглинання атомами. Атомні та молекулярні спектри.
- •43.Спектральний аналіз та його застосування.
- •45.Атомне ядро. Протонно - нейтронна модель атомного ядра. Ядерні сили. Енергія зв'язку атомного ядра.
- •46. Класифікація елементарних частинок. Кварки. Космічне випромінювання.
- •47. Способи вивільнення ядерної енергії: синтез легких та поділ важких ядер.
- •48. Ланцюгова реакція. Поділ ядер Урану.
- •49.Ядерна енергетика. Термоядерний синтез.
- •50.Радіоактивність. Види радіоактивного випромінювання. Отримання та застосування радіонуклідів. Дозиметрія.
Шкала електромагнітних випромінювань.
Розвиток уявлень про природу світла, джерела і приймачі світла.
У «Книзі про оптику» 1021 року Альхазен розвинув теорію оптичних явищ, постулювавши, що освітлена поверхня випромінює в усіх напрямках, але в око потрапляє тільки один із таких променів. Йому належить винахід камери-обскури. На його думку світло — це потік маленьких частинок, які розповсюджуються із скінченною швидкістю. Альхазен описав і намагався пояснити численні оптичні явища, такі як тіні, затемнення, веселку, проводив експерименти з розкладу світла на різні кольори, пробував пояснити бінокулярний зір, зміну видимих розмірів Місяця та Сонця поблизу від горизонта. Завдяки цим дослідженням Альхазен вважається батьком сучасної оптики.
Починаючи з 17 ст. наукові суперечки щодо природи світла точилися між прихильниками хвильової та корпускулярної теорій. Засновником хвильової теорії можна вважати Рене Декарта, який розглядав світло як збурення в світовій субстанції — пленумі. Корпускулярну теорію сформулював П'єр Гассенді і підтримав Ісаак Ньютон. Хвильову теорію світла розробляли Роберт Гук та Христіан Гюйгенс. На думку Гюйгенса світлові хвилі розповсюджуються в спеціальному середовищі — ефірі.
На початку 19 ст. досліди Томаса Янга з дифракцією дали сильне свідчення на користь хвильової теорії. Було відкрито, що світло є поперечними хвилями й харакреризується поляризацією. Янг висловив припущення, що різні кольори відповідають різним довжинам хвилі. В 1817 році свою хвильову теорію світла виклав у мемуарі для Академії наук Огюстен Жан Френель. Після створення теорії електромагнетизму світло було ідентифіковане, як електромагнітні хвилі.
Перемога хвильвої теорії похитнулася в кінці 19 ст., коли дослід Майкельсона-Морлі не виявив ефіру. Хвилі потребують середовища, в якому вони могли б розповсюджуватися, однак ретельно сплановані експерименти не підтвердили існування цього середовища. Це призвело до створення Альбертом Ейнштейном загальної теорії відносності. Природа електромагнітних хвиль виявилася складнішою, ніж розповсюдження збурень. Розгляд задачі про теплову рівновагу абсолютно чорного тіла зі своїм випромінюванням призвів до появи ідеї про випромінювання світла порціями — світловими квантами, які отримали назву фотонів. Аналіз явища фотоефекту показав, що поглинання світлової енергії теж відбувається квантами.
З розвитком квантової механіки утвердилася ідея Луї де Бройля про корпускулярно-хвильовий дуалізм, за якою світло має водночас хвильові властивості, чим пояснюється його здатність до дифракції та інтерференції, та корпускулярні властивості, чим пояснюється його поглинання та випромінювання квантами.
Джерела світла розрізняють за багатьма параметрами, наприклад, штучні і природні. Теплові джерела - ті, які світяться в результаті нагрівання, і нетеплові - вони світяться завдяки реакціям, у яких беруть участь, наприклад, (окиснення і т. д.). Джерела світла можуть бути точковими і масивними, випромінювати біле світло і монохроматичне (одного кольору). Детальне вивчення показує, що теплові джерела випромінюють світло різних довжин хвиль, яке називають некогерентним. Газові лазери випромінюють упорядковане, когерентне світло, частинки якого називають фотонами або квантами. Фотони утворюються окремими атомами чи молекулами і в результаті їх незалежності в нагрітому тілі потік фотонів виявляється невпорядкованим.
Розрізняють теплові, фотоелектричні, механічні та фото-хімічні приймачі світла. До теплових приймачів світла належать прилади, дія яких ґрунтується на виникненні термоелектрорушійної сили (термоелементи, болометри, радіометри), а також оптико-акустичні приймачі світла, в яких реєструється збільшення об'єму газу, нагрітого поглинутим випромінюванням. Теплові приймачі світла, як правили, неселективні і придатні для вимірювань у широкій області спектра (λ = 200 нм — 20 мкм, інколи до 1000 мкм). До фотоелектричних приймачів світла належать приймачі, дія яких ґрунтується на зовнішньому і внутрішньому фотоефекті (фотоелементи, фоторезистори, фотодіоди), а також квантові підсилювачі оптичного діапазону. Такі приймачі світла є селективними, їхня чутливість залежить від величини енергії окремих фотонів, що ними поглинаються.