1

Ст 227 КПК

1. Вимагає від органів дізнання та досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, та інші відомості про вчинені злочини, тобто матеріалами дослідчої перевірки, протокольної форми досудової підготовки, кримінальні справи.

З цією метою можуть застосуватись такі методи, як направлення письмових або усних запитів щодо витребування таких матеріалів та кримінальних справ, заслуховування доповіді працівників органів дізнання та слідчого про результати розслідування як у цілому по справі, так і по окремих епізодах, обговорення стану та результатів відповідної діяльності органів дізнання та досудового слідства на спільних оперативних та міжвідомчих нарадах, ознайомлення з наглядовим провадженням у справі, де повинні знаходитись копії основних процесуальних документів, які складаються органом дізнання та слідчим, безпосередня перевірка та вивчення вказаних матеріалів або кримінальної справи, перевірки та взаємозвірки достовірності відповідних статистичних та облікових даних.

Зазначені методи можуть використовуватись і для реалізації інших форм процесуальних прокурорських повноважень;

2. Приймає безпосередню участь у провадженні дізнання та досудового слідства, що передбачено п.5 ст.227 КПК України. Прокурор, беручи участь у проведенні дізнання та досудового слідства, може бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій або брати активну і безпосередню участь в їх проведенні. Активна участь прокурора у проведенні слідчої, процесуальної дії може полягати в постановці ним питань допитуваному, пред'явленні обвинуваченому документів, інших речових доказів тощо. В обох випадках прокурор слідкує за тим, щоб слідчий точно додержувався вимог кримінально-процесуального закону. Своїми порадами і вказівками прокурор допомагає слідчому провести слідство тактично правильно і більш ефективно.

Безпосередня участь прокурора в розслідуванні злочинів може полягати і в самостійному провадженні слідчих дій по справах, що перебувають у провадженні слідчого, або прийняття до в цілому до свого провадження будь-якої кримінальної справи незалежно від її відомчої належності. Наприклад, якщо по справі необхідно виконати кілька слідчих дій одночасно, найважливіші може проводити особисто прокурор. Прокурор нерідко проводить ключові слідчі дії, від результатів яких, на його думку, залежить встановлення істини по справі. Необхідність провадження слідчої дії особисто прокурором виникає й у разі, якщо обвинувачений або інші особи з тих чи інших причин відмовляються давати показання слідчому. Як часто і за яких обставин прокурору слід особисто брати участь у розслідуванні злочинів — залежить від ситуацій, що конкретно склалися в процесі слідства.

3. Розглядає скарги на дії та акти слідчого й органів дізнання. Відповідно до статей 110, 227, 228, 234 і 235 КПК України прокурор зобов'язаний розглядати скарги на дії та акти слідчих і органів дізнання. При цьому ним застосовуються такі методи як перевірка або ознайомлення з матеріалами дізнання чи досудового слідства, опитування заявників, інших осіб, отримання пояснень від працівників органів дізнання і слідчих. За допомогою вказаних методів прокурор виявляє порушення закону і вживає заходів щодо їх усунення.

4. Надає вказівки органам дізнання та досудового слідства у зв’язку з порушенням та розслідуванням кримінальних справ.

Відповідно до ст. 227 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства у межах своєї компетенції може давати вказівки органу дізнання і досудового слідства у будь-якій кримінальній справі, що перебуває в їх провадженні. До них, зокрема, належать вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікації злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини. Крім того, прокурор має право доручати органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, які перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури.

Вказівки прокурора даються у письмовій формі, такі вказівки є процесуальними документами, надання яких передбачено кримінально-процесуальним законом, тому вони обов’язково долучаються до кримінальної справи, а їх копії зберігаються у наглядовому провадженні. Слідчий зобов'язаний виконати вказівки прокурора, їх оскарження вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 114 КПК України. Що ж до органів дізнання, то для них всі вказівки, отримані від прокурора, є обов'язковими. Їх оскарження прокурору вищого рівня не може зупинити їх виконання.

5. Скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчого та осіб, які здійснюють дізнання.

Постанови слідчого та осіб, що здійснюють дізнання, повинні бути законними й обґрунтованими. Постанови цих осіб, що не відповідають закону, прокурор зобов'язаний скасувати своєю мотивованою постановою. У постанові прокурора вказуються причини скасування постанови слідчого, конкретизується, що і в який термін необхідно виконати для усунення допущених порушень закону.

6. Відсторонює слідчого або особу, що здійснює дізнання, від подальшого розслідування, якщо вони допустили порушення закону.

Питання про те, за які порушення законів особа, що здійснює дізнання, або слідчий підлягає відстороненню, прокурор вирішує в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретних обставин справи і характеру порушення. Насамперед, відсторонення особи від провадження дізнання або досудового слідства повинно мати місце лише у випадках грубого порушення закону. Для відсторонення особи від провадження розслідування прокурор виносить мотивовану постанову, у якій повинен описати факт грубого порушення закону, що став підставою для прийняття прокурором такого рішення. Крім того, прокурор відсторонює слідчого у разі його відводу або самовідводу за підставами, передбаченими за¬коном (ст. 60 КПК). Розглядаючи заяву про відвід або самовідвід, прокурор повинен докладно перевірити мотиви таких заяв. Для цього він застосовує такі методи як відбирання у слідчого й інших осіб пояснень, вивчення документів та матеріалів дослідної перевірки або кримінальної справи, тощо. За результатами перевірки прокурор виносить мотивовану постанову про відсторонення слідчого від подальшого розслідування або про відмову в задоволенні заяви про відвід або самовідвід. Про прийняте рішення повідомляється заявнику.

7. Вилучення від органів дізнання кримінальної справи та передача її слідчому або передача справи від одного слідчого іншому.

З метою забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування прокурор наділений повноваженнями вилучати будь-яку справу від органу дізнання і передавати її слідчому, а також передати справу від одного органу досудового слідства іншому і від одного слідчого іншому. Рішення прокурора про направлення справи для розслідування в той чи інший слідчий орган або про передачу справи для розслідування тому або іншому слідчому обов'язкове для виконання. Прокурор не повинен допускати випадків закінчення слідчими органами внутрішніх справ кримінальних справ, підслідних слідчим прокуратури. Таке порушення закону тягне повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування. Тому якщо справа, підслідна слідчому прокуратури, перебуває в провадженні слідчого ОВС, прокурор вилучає її і передає слідчому прокуратури.

8. Відповідно до положень статті 227 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства, у межах своєї компетенції порушує кримінальну справу або відмовляє в її порушенні; зупиняє досудове слідства або закриває провадження по кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальних справ слідчим або органам дізнання в тих випадках, коли це передбачено законом; затверджує обвинувальні висновки і направляє кримінальні справи в суд.

Вказані повноваження прокурора підтверджують сформульоване положення про те, що повноваження прокурора мають виключно імперативний або владно-розпорядчий характер і остаточне рішення у кожній справі фактично приймає прокурор. При цьому він або затверджує відповідний процесуальний акт слідчого чи особи, що провадить дізнання, або погоджується з цим актом, якщо закон не вимагає його затвердження прокурором, або скасовує будь-яке процесуальне рішення по справі, що було винесено органом розслідування, і приймає власне остаточне рішення.

9. Для попередження порушень законів при розслідуванні кримінальних справ важливе значення має така форма прокурорської діяльності, як згода прокурора на провадження слідчих і процесуальних актів органів дізнання і слідчого.

Відповідно до ч. 1 пунктів 6, 7 і 7і ст. 227 КПК , згода прокурора обов'язкова для усунення обвинуваченого від посади, продовження строків досудового слідства, направлення подання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також для продовження строку тримання під вартою, проведення обшуку (з санкції прокурора), крім обшуку житла чи іншого володіння особи, де прокурор дає свою згоду для його проведення.

Відмовляючи в провадженні вказаних дій за мотивами їх необґрунтованості, невідповідності закону, прокурор тим самим одночасно і попереджає порушення закону. До прийняття рішення про відмову в санкціонуванні він зобов'язаний ретельно вивчити матеріали справи; вислухати особу, що проводить дізнання, або слідчого про те, чому він прийняв рішення, з якими не може погодитись прокурор. За необхідності прокурор дає вказівку особі, яка веде розслідування, про провадження додаткових слідчих дій.

10. Вимога проведення органами вищого рівня перевірок діяльності піднаглядних органів з питань розслідування злочинів. Наприклад, за наявності даних про серйозні недоліки в роботі з попередження, розкриття і розслідування злочинів у ОВС на відповідній території прокурор має право вимагати від керівників органу вищого рівня проведення глибокої перевірки у відповідному підрозділі внутрішніх справ. Може бути проведено перевірку повноти реєстрації та законності вирішення заяв і повідомлень про злочини, додержання законності та активності в діяльності ОВС з попередження, розкриття, розслі¬дування злочинів і розшуку зниклих злочинців. Така перевірка проводиться на підставі доручення прокурора керівнику відповідного органу, що виноситься на підставі ч.3 ст.30 Закону України «Про прокуратуру».

11. У разі необхідності прокурор згідно з повноваженннями, визначеними ст.23 Закону України «Про прокуратуру», може внести начальнику органу дізнання чи слідчого підрозділу подання про усуннення порушення законів, допущених при розслідуванні злочинів, у якому вимагати також усунення причин і умов, що сприяли цим порушенням, тобто подібних порушень закону у майбутному.

Прокурор зобов'язаний добиватись того, щоб внесені ним подання не тільки розглядались відповідними органами, а й щоб останні вживали відповідні ефективні заходи, спрямовані на усунення вказаних недоліків та порушень, їх попередження у подальшому.

12. Виття заходів про притягнення до відповідальності слідчих і посадових осіб органів дізнання.

Встановивши факти порушення законності при розслідуванні злочинів слідчими або посадовими особами органів дізнання, прокурор може порушити питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Слідчі та посадові особи органів дізнання можуть притягуватись до дисциплінарної відповідальності не тільки за відповідні дії, а й за бездіяльність, в результаті якої допущено порушення законності, наприклад, тяганина в розслідуванні кримінальних справ, невиконання важливих слідчих дій тощо. Дисциплінарне переслідування проти вказаних осіб прокурор ініціює як винесенням постанови про порушення дисциплінароного провадження, у якому вимагає притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів дізнання та досудового слідства, що допустили порушення закону (ст.24 Закону України «Про прокуратуру»), так і шляхом вказівки про це у поданні, що він вносить за фактами виявлених порушень законності при розслідуванні злочинів.

Якщо слідчим чи посадовою особою органу дізнання при розслідуванні кримінальної справи вчинено злочин, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи стосовно цієї особи та притягує таку особу до кримінальної відповідальності у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

2. Законодавчі та організаційні засади!!!!!

1. Конституція України ст.120

2.ЗУ про Прокуратуру» ст. 29Предмет нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове

слідство. Нагляд має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;

3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;

5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю.

Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство

Прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання і попереднього слідства:

1) додержували передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також додержували строків провадження слідства та тримання під вартою;

2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його відповідальність;

3) виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства і дізнання

визначаються кримінально-процесуальним законодавством.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

КПК, 100, 227!!!

3. ст. 231 кпк

Стаття 231. Зміна прокурором обвинувачення

У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення.

Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Коментар:

1. Якщо прокурор або його заступник не згодні із сформульованим у справі обвинуваченням, вони вправі його змінити на менш тяжке обвинувачення, з тим щоб воно було законним, обґрунтованим і справедливим.

2. Якщо є необхідність змінити обвинувачення на більш тяжке, справа повертається слідчому для проведення додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення, про що виноситься відповідна постанова. Більш тяжким є обвинувачення у вчиненні злочину, що кваліфікується за статтею КК, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж за той злочин, що зазначений слідчим в обвинувальному висновку; обвинувачення за новими фактами, епізодами злочину; зміна наслідків злочину в бік їх тяжкості; зміна приготування чи замаху на закінчений злочин; необережність як форма вини замінена на прямий умисел тощо. До більш тяжкого прирівнюється також обвинувачення, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами.

3. Якщо зміна обвинувачення не є більш тяжким обвинуваченням порівняно з початковим, прокурор чи його заступник вносять зміни до обвинувального висновку, про що складають мотивовану постанову, копія якої разом з копією обвинувального висновку вручається обвинуваченому в установленому законом порядку.

Копію цієї постанови необхідно також направити слідчому, який склав обвинувальний висновок, з тим щоб звернути його увагу на допущені недоліки.

4.

„Прокурорський нагляд за додержанням законів при проведенні слідчих дій, що тимчасово обмежують окремі конституційні права і свободи людини і громадянина”

Прокурорський нагляд за додержанням законів під час проведення дізнання та досудового слідства є одним з дієвих гарантій забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правильного й однакового застосування законодавства, що у тій чи іншій формі тимчасово обмежує вказані права і свободи, встановлюючи підстави та порядок огляду та обшуку житла, а також проникнення до житла чи до іншого володіння особи, арешт на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування спеціальних технічних засобів одержання інформації, пов'язане з обмеженням конституційних прав громадян.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституцією і законами України передбачається можливість тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32 Конституції України, під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. Підстави і порядок здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим обмеженням цих конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначені Кримінально-процесуальним кодексом України, законами України КПК передбачено можливість застосування таких обмежень зазначених конституційних прав і свобод людини і громадянина при проведенні слідчих дій:

1. огляд та обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 14-1, ч. 5 ст. 177; ч. 4 ст. 190 КПК);

2. примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи (ст. 14-1, ч. 4 ст. 178 КПК);

3. арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 14-1, ч. 4 ст. 187 КПК);

4. огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку (ст. 187-1 КПК).

Обмеження вказаних конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення дізнання та досудового слідства допускається лише за вмотивованим рішенням суду (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 30 Конституції України, тобто пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину) і носять винятковий та тимчасовий характер. При цьому арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку можуть застосовуватись до порушення кримінальної справи з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

За загальним правилом при необхідності провести вказані заходи слідчий звертається з відповідним поданням, погодженим з прокурором, до судді за місцем провадження досудового слідства.

Подання слідчого про проведення заходів, передбачених ч. 5 ст. 177, ч. 4 ст. 178, ст. 187, ст. 187-1, ч. 4 ст. 190 КПК, і подання органу дізнання про проведення таких же заходів після порушення кримінальної справи (ст. 104 КПК) має бути погоджено з прокурором.

У разі надходження до провадження суду подання, яке повинно бути погоджено з прокурором, але з ним не погоджено, суд має відмовити у його розгляді, про що виноситься вмотивована постанова. Така відмова не перешкоджає повторному зверненню до суду з того ж питання після погодження подання з прокурором.

Таким чином прокурор у обов’язковому порядку погоджує відповідні подання слідчого чи відмовляє у цьому. Лише після погодження подання слідчого прокурором, останнє набуває юридичної сили, отримує значення процесуального документу. Рішення прокурора у даному випадку є підставою для подальшого звернення до судді для прийняття рішення по суті подання. У разі відмови прокурора у погодженні подання слідчого про проведення зазначених заходів будь-які юридичні, процесуальні підстави для розгляду подання слідчого суддею відсутні.

У даному випадку процесуальні повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням законів при внесенні слідчим відповідного подання про проведення слідчий дій, що тимчасово обмежують конституційні права і свободи, мають за своєю сутністю дозвільно-резолютивний характер. Виходячи з положень ст.227 КПК України, прокурор також має право самостійно складати та звертатись до суду з відповідним поданням.

Зняття інформації з каналів зв'язку полягає у застосуванні технічного обладнання, яке дає змогу прослуховувати, фіксувати та відтворювати інформацію, що передавалася цим каналом зв'язку. Така інформація може включати дані як про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, так і щодо змісту інформації, яка була передана каналом зв'язку.

Перелік видів кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, визначений ч. 2 ст. 187 КПК, не є вичерпним, тому прокурорам при погодженні подання слідчого про проведення цієї слідчої дії необхідно також враховувати і положення ст. 1 Закону України від 4 жовтня 2001 р. N 2759-III "Про поштовий зв'язок".

Вирішуючи питання щодо погодження подань про дачу дозволу на тимчасове обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32 Конституції

України, під час проведення дізнання та досудового слідства прокурори мають вимагати, щоб ці подання відповідали вимогам закону.

У поданні повинні міститися посилання на відповідні положення законів України, якими визначено підстави застосування заходів, указано мету, з якою пропонується їх здійснити, обґрунтування

терміну їх застосування та неможливості одержати інформацію іншим способом, орган чи особа, яка буде здійснювати заходи. Має бути зазначено, які саме заходи пропонується здійснити, спосіб їх здійснення, об'єкт здійснення заходів з конкретними характеристиками (номери каналів зв'язку, їх види, адреса житла чи іншого володіння особи, вмотивовані дані про їх належність особі та дані про те, що особа може користуватися ними тощо).

Дані, що містяться у поданнях слідчого, повинні бути встановлені та зафіксовані у передбаченому КПК порядку, у повному обсязі відповідати наявним матеріалам кримінальної справи, що також є предметом прокурорської перевірки при вирішенні питання щодо погодження подання слідчого.

При прийнятті рішення щодо погодження подання слідчого підлягають перевірці й дані про фактичне використання житла чи іншого володіння, каналів зв'язку або належність конкретній особі, кримінально-правову кваліфікацію злочину, наявність доказів з точки зору їх достовірності та достатності для кваліфікації дій особи.

Прокурори не вправі погоджувати проведення слідчих дій, якими тимчасово обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, якщо у кримінальній справі відсутні дані про те, що отримати відповідну інформацію про вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, в інший спосіб неможливо.

У поданні про проведення обшуку, огляду чи виїмки має бути зазначено адресу житла чи іншого володіння особи, де планується провести ці дії, дані про те, що знаряддя злочину, речі чи

цінності здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети та документи, сліди злочину та інші речові докази, які можуть мати значення для справи, знаходяться в цьому житлі чи іншому володінні особи.

При розгляді подань прокурори повинні звертати особливу увагу на строки, протягом яких планується обмежити права людини. У будь-якому разі ці строки не можуть перевищувати строки досудового слідства у конкретній кримінальній справі.

Подання слідчого про проведення огляду, обшуку або виїмки з житла чи іншого володіння особи, арешту на кореспонденцію та її огляд, зняття інформації з каналів зв'язку складається лише по порушеній кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні. Порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, а не стосовно особи, не є перешкодою для розгляду вказаних подань.

Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку допускається лише за наявності достатніх підстав уважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи

обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також в інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 187 КПК до порушення кримінальної справи може бути накладено арешт на кореспонденцію та прийнято рішення про зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину.

Проведення огляду, обшуку або виїмки, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку щодо осіб, особливий статус яких визначений відповідними законами, відбувається відповідно до КПК з урахуванням положень цих законів.

У поданні про накладення арешту на кореспонденцію або зняття інформації з каналів зв'язку необхідно зазначити: орган, який звернувся з поданням; зміст подання та його дата, дані про особу; стаття КК, за якою передбачено кримінальну відповідальність за діяння, вчинене собою, чи до якого вона готується; назва заходу, який планується здійснити за дозволом суду; номери каналів

зв'язку; адреса житла чи іншого володіння особи, його належність наявність даних про фактичне використання особою житла чи іншого володіння та каналів зв'язку; підстави здійснення заходів, як вони передбачені Конституцією України та законами (з посиланням на них); точну назву заходу, як він передбачений чинним законодавством і зазначений у поданні; особа, щодо якої застосовуватиметься захід; термін застосування та його обґрунтування; орган, який буде

здійснювати відповідні дії.

У поданні про проведення обшуку повинно бути зазначено дані про особу, яка внесла подання; відомості про особу, в житлі чи іншому володінні якої необхідно провести обшук; точну адресу житла чи іншого володіння, якщо це автомобіль, то необхідно вказати марку автомобіля та державний реєстраційний номер; а також дані, на підставі яких слідчий дійшов висновку про необхідність проведення обшуку в житлі чи іншому володінні конкретної особи.

У постанові про проведення примусової виїмки з житла чи іншого володіння особи мають бути зазначені точні дані про предмети, які підлягають вилученню, зокрема їх опис та характеристика. Якщо ці предмети мають номери чи інші дані (наприклад, технічнй паспорт), про це необхідно зазначити в поданні . У поданні має міститися конкретний перелік предметів (речей, документів), що підлягають вилученню.

Згідно зі статтями 177, 178 КПК України постанова судді про проведення обшуку і виїмки оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні цих дій прокурор може

подати апеляцію до апеляційного суду, яка розглядається у порядку, передбаченому ст. 382 КПК.

За змістом закону, апеляційний суд при розгляді апеляції прокурора на постанову судді місцевого суду про відмову в проведенні обшуку або виїмки з житла чи іншого володіння особи не

вправі виносити свою постанову про надання дозволу на проведення зазначених слідчих дій. За наявності підстав апеляційний суд, скасувавши постанову місцевого суду, повертає справу на новий

судовий розгляд. Згідно зі ст. 187 КПК України постанова голови апеляційного суду чи його заступника про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку, або про відмову в цьому, оскарженню не підлягає і на неї не може бути внесено подання прокурора.

5 Підстави та порядок направлення на додаткове розслідування!!!!

Досудове слідство визнається закінченим, коли всебічно, повно і об'єктивно дослідженні всі обставини, що становлять предмет дока­зування в кримінальній справі.

Законом передбачено такі форми закінчення досудового слідства:

складання обвинувального висновку;

складання постанови про закриття кримінальної справи;

складання постанови про направлення справи до суду для ви­рішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК).

складання постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кри­мінальної відповідальності (статті 7, 7[1] КПК)1.

Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності попереднього слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя — постановою в на-радчій кімнаті.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається міжобласним чи по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду.

Кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з огляду на неповноту чи неправильність попереднього слідства, в тому числі і у разі суттєвого порушення вимог кримінально-процесуального закону органами дізнання та попереднього слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Не слід зловживати інститутом повернення справи на додаткове розслідування за умов, коли суд може сам з'ясувати певні обставини.

Згідно зі ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності попереднього слідства можливе лише тоді, коли ця неповнота або неправильність, не може бути усунута в судовому засіданні.

Підставами для повернення справ на додаткове розслідування є:

— неповнота досудового слідства;

— неправильність попереднього слідства, в тому числі істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Умовою повернення справи на додаткове розслідування є неможливість усунення названих недоліків у судовому засіданні.

Неповним признається таке досудове розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини справи, що не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю дійти висновку про винність або невинуватість обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, правильно вирішити кримінальну справу.

Попереднє слідство визнається неповним, коли:

— не з'ясовані суттєві обставини, що належать до предмета до¬казування у кримінальній справі;

— не вияснений спосіб вчинення злочину, розмір збитку, наявність причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками;

— із матеріалів справи не можна визначити форму провини і мотиви дій обвинуваченого (підсудного);

— не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочинної діяльності;

— не вияснені наявність або відсутність стану необхідної обо¬рони або крайньої необхідності, а також інших обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності;

— залишилися нез'ясованими причини істотних суперечностей у доказах, на яких засноване обвинувачення;

— у справах про злочини неповнолітніх не вияснені дорослі підбурювачі, організатори, а також умови життя і виховання обвинувачених, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину;

— не досліджені обставини, що дають підставу притягти до відповідальності інших, причетних до злочину осіб (скупники краденого тощо);

— всебічно не перевірені показання обвинуваченого, заявлені алібі і всі інші версії, що спростовують обвинувачення;

— не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист.

Неповнота залишає сумніви. Вони можуть бути усунуті під чассудового слідства або такими, що не можна усунути.

На додаткове розслідування справа направляється лише тоді, коли усунути сумніви в судовому розгляді не виявляється можливим. Якщо залишилися сумніви, які неможливо усунути ні в суді, ні на попередньому слідстві (вичерпані усі можливості усунення), — застосовуються правила презумпції невинуватості: всі сумніви тлумачать на користь обвинуваченого, недоведена винність дорівнює доведеній невинуватості, що тягне винесення виправдувального вироку.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази мають визнаватись одержаними незаконним шляхом, коли їх одержання, закріплення чи дослідження здійснено з порушенням гарантованих Конституцією V країни прав людини, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Наприклад, коли особа, Яка провадить дізнання, або слідчий по¬рушили зазначені вимоги закону і за наявності заяви підозрюваного, обвинуваченого на допуск до участі в справі захисника і побачення з ним вчинили перший допит підозрюваного (обвинуваченого) без участі останнього, на ці показання не можна посилатись у вироку на підтвердження винності підсудного у вчиненні злочину. Більше того, відповідно до вимог ст. 63 Конституції України, а тепер і ст. 69-1 КПК України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї'чи близьких родичів, а отже, вона не може бути змушена свідчити проти себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Якщо під час проведення дізнання чи попереднього слідства підозрюваному, обвинуваченому, його дружині чи близькому родичу цього не було роз'яснено, показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що тягне недопустимість їх ви¬користання в доказуванні.

Згідно з вимогами статей 22, 281 КПК України в разі неповноти або неправильності попереднього слідства чи дізнання суди повинні вживати необхідних заходів до їх усунення як шляхом перевірки обставин, які не з'ясовувались у процесі розслідування справи, так і шляхом дослідження нових даних. В цьому напрямку суд, зокрема, може повніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів, викликати свідків; витребувати документи та інші докази; оглянлгги місце події, викликати і допитати нових свідків чи інших осіб, провести інші процесуальні дії. Суд має зробити все можливе для усунення в судовому засіданні неповноти або неправильності досудового слідства.

Згідно зі ст. 315-1 КПК України з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою мають право доручити ор¬гану, який провадив розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

Особа, яка виконує доручення, провадить відповідну слідчу дію з додержанням вимог, передбачених главами 11 — 18 цього Кодексу. Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який дав доручення.

Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і приєднуються до справи.

Такою, що не можна усунути в судовому засіданні, може бути визнана, зокрема, неповнота, для усунення якої потрібні слідчі або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів, які не може одержати суд безпосередньо чи шляхом давання доручень органу дізнання чи слідчому (проведення комплексної ревізії, розшуку і допиту багатьох інших свідків, відшукання документів, речових доказів тощо), чи провадження дій в такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду.

Якщо для усунення неповноти, допущеної органами дізнання чи попереднього слідства, потрібно призначити і провести нову, додаткову, повторну або комплексну експертизу, то повернення справи на додаткове розслідування може мати місце лише у випадках, коли проведення експертизи пов'язано з необхідністю провадження ревізії, обшуку й інших не включених в юрисдикцію суду дій, також зі встановленням експертизою таких даних, які тягнуть за собою можливість зміни обвинувачення на більш тяжке чи таке, що істотно відрізняється за фактичними обставинами від пред'явленого.

Згідно з вимогами ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється на достовірних доказах.

Висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, які одержані з грубим порушенням процесуального порядку збирання їх.

Визнання обвинуваченим (підсудним) своєї вини має бути всебічно перевірене і Може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів.

Справа підлягає поверненню на додаткове розслідування тоді, коли обвинувачений до передачі справи в суд зник і місце його перебування невідоме, якщо ці факти стали можливими через неправильне встановлення особи обвинуваченого або фактичного місця його проживання.

Повернення справи на додаткове розслідування з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону як од¬ного з різновидів неправильності досудового слідства може мати місце, коли суд не має можливості такі порушення самостійно усунути та належним чином відновити порушені права і свободи людини.

Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними органами дізнання чи попереднього слідства, є такі порушення, які призвели до обмеження гарантованих законом прав учасників процесу або перешкоджають судові об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу й винести законний j обґрунтований вирок.

До таких порушень, за яких справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, належать:

а) не додержані вимоги закону, що встановлюють підстави і порядок порушення кримінальної справи та регламентують провадження дізнання і попереднього слідства, зокрема: досудове розслідування проведено без порушення справи; справа порушена неправомочною особою; з порушенням вимог ст. НІ КПК України; замість попереднього слідства проведено дізнання; розслідування

проведено особами, які підлягають відводу в силу статей 58 і 60 КПК України; розслідування проведено без скасування раніше винесеної постанови про закриття справи або про відмову в порушенні кримінальної справи проти тієї самої особи та з тим само обвинуваченням;

б) не додержано під час провадження дізнання і попереднього слідства вимог статей 44—48 КПК України про забезпечення права

підозрюваного й обвинуваченого на захист;

в) обвинувачений, що не володіє мовою, якою провадиться слідство, не був забезпечений перекладачем;

г) пред'явлено неконкретне обвинувачення, зокрема не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, стаття (її частина) закону, якою цей злочин передбачено, не дана юридична оцінка кожному діянню;

д) необгрунтовано відхилено клопотання обвинуваченого, чи інших учасників процесу про встановлення обставин, які маютьістотне значення для справи, коли такі обставини не можуть бути встановлені судом;

є) формулювання обвинувачення, що викладене в обвинувальному висновку, істотно відрізняється від формулювання, що міститься в постанові про притягнення як обвинуваченого або погіршує становище обвинуваченого порівняно з пред'явленим обвинуваченням чи пов'язане з іншим порушенням його права на захист;

ж) не забезпечено право обвинуваченого, потерпілого чи адвоката на ознайомлення з усіма матеріалами справи;

з) в обвинувальному висновку не зазначено докази, що підтверджують пред'явлене обвинувачення;

і) порушені строки слідства чи утримання обвинуваченого під вартою;

к) в обґрунтування висновків по справі покладені докази, які не відповідають вимогам допустимості до справи — одержані з порушенням закону, прав і свобод людини;

л) прокурор при затвердженні обвинувального висновку змінив обвинувачення на менш тяжке чи виключив з нього окремі пункти-

м) обвинувальний висновок не затверджено прокурором

Справа може бути повернута на додаткове розслідування і за наявності інших істотних порушень кримінально-процесуального закону.

В ухвалі (постанові) про повернення справи на додаткове розслідування, крім короткого викладу суті, пред'явленого обвинувачення і статті закону, за якою воно кваліфіковано, необхідно вказувати: в чому конкретно виявились неповнота або неправильність попереднього слідства, чому суд позбавлений можливості усунути їх у судовому засіданні, які саме обставини мають бути з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому мають бути проведені; які істотні порушення кримінально-процесуального за¬кону допущені і як їх слід усунути; які дані свідчать про наявність підстав для пред'явлення обвинуваченому нового обвинувачення, пов'язаного з пред'явленим раніше, або зміни обвинувачення на більш тяжке чи таке, що істотно відрізняється за фактичними обставинами від пред'явленого, а також про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб і чому матеріали щодо них не можуть бути виділені в окреме провадження; на чому ґрунтується висновок суду про неправильність об єднання чи виділення справ; вказівку про повернення справи на додаткове розслідування прокуророві з викладенням рішення про запобіжний захід щодо обвинуваченого.

6. Повноваження прокурора щодо продовження процесуальних строків!!!

Ст. 120 КПК

Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування — до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується.

В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого — до шести місяців.

Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.

Повноваження проокурора зазначено в ст. 227 КПК

А саме ч. 7) продовжує строк розслідування у випадках і порядку, встановлених цим Кодексом;

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органів обов'язковими.