- •1. Основні цілі, задачі та призначення системного аналізу об’єктів та процесів комп’ютеризації.
- •2. Що ви розумієте під поняттям „система”, „складна система”? Властивості та характерні особливості складних систем. Багатоаспектне визначення структури складних систем. Визначення границь системи.
- •3. Основні принципи системного підходу.
- •4. Основні види моделей, що застосовуються у системному аналізі. Модель системи типу "чорна скринька": місце застосування, стандартні вимоги до представлення, приклади.
- •5. Моделі потоків даних (dfd-моделі): призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.
- •6. Діаграми прецедентів в концепції uml: призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.
- •7. Узагальнені структурно-часові схеми: сутність, область застосування, приклади.
- •8. Sadt – діаграми: призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.
- •9. Загальна характеристика етапів системного аналізу. Варіанти підходів до змісту і послідовності реалізації етапів са.
- •10. Діаграми стану: std-моделі: призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.
- •11. Поняття проблеми системи. Аналіз цільових установок розробки системи.
- •12. Дослідження діючої системи. Побудови моделей опису діючої системи.
- •14. Функціональні моделі інформаційних технологій в рамках структурного та об’єктно-орієнтованого підходу до са.
- •15. Поняття прецеденту системи. Класифікація прецедентів, документування опису прецедентів різних класифікаційних груп.
- •16. Специфікації процесів або постановки задач системи. Їх структура та вимоги до формування.
- •17. Аналіз прецедентів системи. Діаграма прецедентів.
- •18. Опис системних операцій.
- •19. Що включає інформаційне забезпечення системи? Логічне проектування інформаційного забезпечення як складової технічного проекту системи.
- •20. Системи класифікації та кодування інформації. Ієрархічна та фасетна системи класифікації.
- •21. Комбіновані системи класифікації.
- •22. Класифікаційні та некласифікаційні системи кодування інформації.
- •23. Форми документів як моделі представлення вхідної та вихідної інформації. Поняття реквізиту та показника. Зони проектування форм документів.
- •24. Діаграми „сутність-зв”язок”: призначення, місце застосування, правила побудови, erd-стандарти. Сутності, відношення та зв’язки в нотації Чена.
- •25. Концептуальні моделі предметного середовища при об’єктно-орієнтованому аналізі системи. Поняття, специфікації та опис понять. Атрибути та асоціації. Типи асоціацій.
- •26. Нормалізація схем відношень. Вимоги до 1нф, 2нф, 3нф. Предметного середовища.
- •27. Принципи побудови концептуальної моделі.
- •28. Моделі інформаційних потоків: призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.
- •29. Словник даних.
- •30. Формулювання вимог до запитів до бд: Правила вербального опису моделей запитів, приклади опису. Трансформація вербального опису запиту в sql –запит.
2. Що ви розумієте під поняттям „система”, „складна система”? Властивості та характерні особливості складних систем. Багатоаспектне визначення структури складних систем. Визначення границь системи.
Рівні абстрактного опису, що використовуються в загальній теорії систем, характеризуються, наприклад, роз'ясненням поняття "система". Першим дослідником, який запропонував найзагальніше визначення поняття "система", був Л. фон Берталанфі. Він сформулював це так: "Система може бути визначена як сукупність елементів, що знаходяться у певних відношеннях між собою і з середовищем“.
Дотепер не існує єдиного визначення поняття "система", яке задовольняло б всі поставлені вимоги. Поділ деякого об'єкта на елементи – основний крок до розгляду його як системи.
Вибір базового визначення поняття "система", залежить від "примирення" дедуктивного та індуктивного початків при дослідженні й розробці конкретних прикладних систем. Таке "примирення" можливе, якщо визначення буде досить загальним (дозволить охопити різноманітні точки зору і буде багатоаспектним) і якщо ним можливо скористатися в прикладних цілях.
Як вихідне узагальнене базове визначення поняття "система" автору близьке таке формулювання:
С и с т е м а – це множина елементів m, m Є {M} ,на якій реалізується наперед задане відношення r з фіксованими властивостями p Є {P}.
Це визначення можна пояснити так: якщо на множині елементів {M} виявиться деяке відношення (взаємозв'язок) r, то ця множина елементів не обов'язково має вважатися системою. Множина елементів {M} утворить систему лише в тому випадку, якщо на ній буде виконуватися деяке відношення r, що цікавить системного аналітика, тобто заздалегідь задане ним. Це означає також, що об'єкту (елементу) m та/або відношенню r має бути притаманна якась заздалегідь фіксована системним аналітиком властивість p, або властивості p Є {P} .
Отже, деякий об’єкт системний аналітик може розглядати або як ціле, або як сукупність певних елементів з відношеннями та властивостями. В першому випадку йому доведеться мати справу з окремим елементом, що входить у деяку систему більш високого порядку. У другому випадку – з системою.
Вибір цього визначення поняття „система” у якості базового можна обґрунтувати досить просто. Воно є найбільш загальним і водночас вже припускає наявність інтересів суб’єкта, який задає деякі відношення і фіксує деякі властивості на деякій множині елементів. Проте для подальшого використання в системному аналізі гатоаспектне, що задовольнить мету суб’єкта(системного аналітика). Таке перетворення можливе, якщо є можливість обґрунтувати за допомогою вищенаведеного визначення деякі логічні твердження.
СУКУПНІСТЬ ТВЕРДЖЕНЬ ДЛЯ ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ НАВЕДЕННОГО ПОНЯТТЯ “СИСТЕМА”
Вибір цього визначення поняття "система" у якості базового можна обґрунтувати:
По-перше, воно є найбільш загальним, але оперує конкретними поняттями (елементами, відношеннями, властивостями);
По-друге, воно водночас вже припускає наявність інтересів суб'єкта, який задає деякі відношення і фіксує деякі властивості на деякій множині елементів.
Проте для подальшого використання в системному аналізі організаційних систем це визначення доцільніше перетворити в багатоаспектне, що задовольнить мету суб'єкта (системного аналітика).
Таке перетворення можливе, якщо скористатися вищенаведеним визначенням для обґрунтування деякої сукупності логічних тверджень.
Під складними системами в системотехніці розуміються системи, які мають специфічні властивості цілісності. До них належать: унікальність, слабке завбачення, цілеспрямованість (негентропійність).
Властивість унікальності означає, що кожна система деякого класу не має аналогів як за кількістю і складу різнорідних елементів, так і за своєю поведінкою.
Властивість слабкого завбачення означає, що ніяке найглибше знання про сукупності елементів та їх властивості, а також внутрішні і зовнішні відношення, такої системи не дозволяє точно визначити причини її поведінки на інтервалі часу [-Т,0] і чітко завбачити її поведінку на інтервалі часу [0, t].
Властивість цілеспрямованості означає, що деякі з існуючих (або тих, що створюються) складних систем прагнуть досягнення деяких істотних цілей, а інші мають властивість негентропійності, тобто прагненням і здатністю тією чи іншою мірою усунути наслідкі зовнішніх і внутрішніх випадкових впливів.
Унікальність складної системи визнається дослідником і тому є її зовнішньою властивістю. Слабке завбачення і цілеспрямованість являються внутрішніми властивостями складної системи, тобто її основними ознаками. Складні системи, що мають ці властивості називатимемо такими, що змінюються у часі.
Складні системи мають різну природу. Однак для всіх складних систем, що цілеспрямовано змінюються, важливо знайти таке компромісне визначення їх, яке дозволило б на узагальненому рівні обгрунтувати напрямок пошуку побудови апарату моделей системного аналізу.