69Українські землі у складі Румунії

До Першої світової війни заселені українцями Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії входили до складу Росії, Північна Буковина – до Австро-Угорщини. У 1918 р. Румунія окупувала ці території. Відчуваючи непевність свого становища, вона прагнула якнайшвидше узаконити окупацію міжнародними договорами. У свою чергу, утворюючи “санітарний кордон” між більшовицькою Росією та Західною Європою, Антанта сприяла Румунії у цьому. 11 вересня 1919 р. представники країн Антанти підписали з Австрією Сен-Жерменський договір, за яким Буковину було передано Румунії.

Наступного 1920 р. у Парижі Англія, Франція, Італія та Японія так званим Бесарабським протоколом визнали і затвердили захоплення Румунією Бесарабії.

За офіційною статистикою, 1920 р. на території Румунії проживало майже 790 тис. українців (або 4,7% усього населення). Основними місцями їхнього зосередження були Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії.

На цих землях Румунія провадила класичну колоніальну політику, спрямовану на зміцнення контролю над українськими територіями. З метою інтеграції загарбаних земель було прийнято закон про адміністративну уніфікацію. Згідно з яким законодавство старого королівства поширювалося на приєднані землі:

Ø було ліквідовано самоврядування громад;

Ø замість старост румунськими адміністративними органами призначались примарі, а на чолі повіту – префекти – ставленики Міністерства внутрішніх справ;

Ø з перших днів окупації українське населення зазнало переслідувань на мовно-культурному грунті;

Ø у своїй національній політиці румунські власті виходили з того, що в Північній Буковині проживають “аж ніяк не українці. А лише слов’янізовані румуни”;

Ø румунську мову на окупованих землях оголосили державною;

Ø у лютому 1919 р. ухвалено закон, за яким на роботу в державні установи приймали лише тих, хто знав румунську мову;

Ø українська мова заборонялася в державних та муніципальних установах;

Ø українські назви міст і сіл було замінено на румунські. Жертвою “румунізації” на українських землях стала і православна церква. Румунський патріархат підпорядкував собі православна Єпархії Бессарабії і автономну буковинську митрополію. Українські священики не допускалися до

вищих посад у церковній ієрархії, українців обмежували при вступі до духовних семінарій.

Отже, характерними рисами політики Румунії в українському питанні були форсована, жорстка асиміляція, колоніальна експлуатація, гальмування економічного розвитку, блокування політичної активності української спільноти.

75Сталінський режим в зах.зем. Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські українські землі ввійшли до складу СРСР, що відповідало споконвічним прагненням українців до возз'єднання в межах однієї держави. Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального статусу цих земель (рішення Народних зборів у Львові, сесій Верховної Ради УРСР та Верховної ради СРСР у жовтні-листопаді 1939р. та серпні 1940р.).

Й досі ці події неоднозначно оцінюються істориками. Різні дослідники по-різному називають сам факт входження українських земель до складу СРСР:

ü "анексія" - Д. Бофор;"включення" - Н. Верт;

ü "формальне інкорпування, назване возз'єднанням" – А.Жуковський, О. Субтельний;

ü "возз'єднання, що носило характер акції окупаційного типу" –

С. Кульчицький),

Отож, відтоді майже всі українські землі, котрі перед тим перебували у складі інших держав, були зібрані докупи в межах СРСР.

Ø З одного боку, цей факт мав безумовне позитивне значення: возз'єднання західноукраїнських земель об'єктивно відповідало одвічному прагненню нашого народу до єдності, соборності;

Ø Але не можна не враховувати того, хто, навіщо та якими методами робив це.

Сталін, ведучи політичний торг із Гітлером, насамперед дбав про подальше розширення своєї імперії, про створення «зони безпеки» на західних кордонах.

Ø До того ж Сталін прагнув якомога скоріше покласти край визвольному рухові населення Західної України. Для цього застосовувалися не лише репресії. З тактичних міркувань було зроблено ряд кроків, спрямованих на обмеження польського впливу на цих землях. Зокрема, українська мова стала мовою викладання у названому на честь І. Франка Львівському університеті.

Радянізація західних областей України Після приєднання західноукраїнських земель з СРСР почалася їх активна радянізація - здійснення перетворень відповідно до радянського зразка. Перетворення носили суперечливий характер.

Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населення:

ü експропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілу землі між селянами,

ü українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації неписьменності,

ü запровадження безкоштовного медичного обслуговування,

ü створення системи соціального забезпечення.

Але, поряд з цим:

Радянське керівництво смертельно лякала сама можливість впливу національне налаштованої Галичини на радянську Україну.

Ось чому влада з такою наполегливістю насаджувала в Західній Україні відпрацьовану в СРСР тоталітарно-комуністичну систему.

ü радянська влада принесла жорстокий репресивний режим, були розгромлені всі політичні партії і громадські організації, в т.ч "Просвіта", "Рідна школа". Наукове товариство їм Т Г Шевченка;

ü арешту підлягали власники підприємств і банків, керівники кооперативів, великі, а часто і середні, землевласники, уніатське духовенство, службовці старого держапарату, офіцерський склад польської армії;

ü у квітні-травні 1940 р у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше - під Харковом і в інших місцях були розстріляні понад 15 тис польських офіцерів;

ü впродовж 1939-1940 рр. чисельність репресованих склала понад 10% населення Західної України;

ü розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків;

ü "радянізація" західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тоталітарного режиму;

ü новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів;

ü на всі важливі посади перших керівників призначалися працівники, що прибули за скеруванням ЦК КП(б) У, всесоюзних і республіканських наркоматів;

ü великих утисків зазнало релігійне життя. Всі церковні заклади, наукові установи та організації підлягаю ліквідації, а їх майно - конфіскації. Вже восени 1939 р. припинили свою діяльність Богословська академія у Львові. Львівська, Перемишльська, Станіславська єпархіальні духовні семінарії. Богословське наукове .

З осені 1939 р. за політичними мотивами, як правило, без суду і слідства було репресовано 10% населення Західної України.

Довгождане возз'єднання українських земель виявилося кривавим.

Висновок:

Об'єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення: вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Проте ціна, яку довелося заплатити за це об'єднання населенню Західної України, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою переконав західних українців у тому, що їх майбутнє - не в інтеграції з СРСР, а у створенні незалежної Української держави.