Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний педагогічний

університет ім. В. Гнатюка

кафедра історії український літератури

Виконала

студентки групи УФ-22

Дутчак Вікторії

Перевірила Ступінська Г. Ф.

Тернопіль – 2011

Чимало гарних міст і сіл у нас,

І мальовничих, і цікавих,

Краси їх не здолає навіть час,

Отих пейзажів величавих.

Та особливо любимо ми всі

Рідненьке селище, нам миле,

Розкинулось воно в своїй красі,

Ошатне, світле і щасливе.

Руїни замку гордо височать, —

Минулого німі це свідки, —

Вони про славу нашу гомонять,

Якого роду ми і звідки.

Про предків мужніх гомонять вони,

Що з турками й панами бились.

Про все це знають і батьки, й сини,

Які у наш час народились.

А що залишимо нащадкам ми?

Новеньку школу і лікарню,

Широкі вулиці з котеджами,

Реконструйовану пекарню.

Яка чарівна в нас природа вся!

Стрімкий потік, ліси, джерела,

І люди працьовиті славляться,

Їх знають і міста, і села.

Цвіти, красуйся, селище моє!

Хай буде щастя в кожній хаті!

Хай людям всім енергії стає

У праці, у добрі, завзятті!

О. Наливайко (г. «Нова доба», №35() від 05.09.2003)

Золотий Потік — селище міського типу, центр селищної ради, розташований за 18 км від районного центру і залізничної станції Бучач Тернопільської області

Містечко колись мало назву Загайпілля чи Загайполе (1388-1570). Назву змінило у 1570 році завдяки новому власнику - воєводі брацлавському Стефану Потоцькому, якому на початку XVI ст. дав ці землі польський король. Стефан змінив назву на Золотий Потік та надав селу статус містечка. Про походження назви оповідає легенда: коли турки обложили фортецю, через деякий час в місті закінчилася вода. Тоді воїни почали копати колодязь і натрапили на джерело, яке дало сили захисникам побороти ворогів.

Хай щастить вам, мій друже

Моєму другові по Кременецькому учительському інституту, учасникові Великої Вітчизняної війни Олегові Дмитровичу Наливайку присвячую:

Ми вчилися з ним в інституті У важкі повоєнні часи, Сиділи на лекціях вкупі... Дружили, як рідні брати! Олег Дмитрович Наливайко Феноменальні знання мав І виручав студентів Коли хтось із нас чогось не знав. Воював він у Війську Польскім До перемоги над ворогом, Тому й ходив в шинелі сірій Що дісталась йому дорого. Почаїв здружив нас ще більше, Де нам довелось працювати. Долати розруху воєнну І в школах дітей навчати. Довгий час я проживаю в Шумську, А друг - в Золотому Потоці. Хай же щастить Вам, мій друже, В цьому ювілейному році.

О. АНТОНЮК

(вчитель-пенсіонер, м. Шумськ)

(г. «Нова доба», № 24 від 16.06.1995)

ЗЦІЛИТЕЛЬ

М. Г. Навроцькому, лікарю Золотопотіцької лікарні

Мов ніжний успіх сонячного ранку, Що грає арфою в блакитній вишині, Не знаючи спочинку, безустанку Тамує біль в розірваній душі. В душі людській і праведній, і чистій, Що, замулившись в течії буття, Немов в пустелі спраглій і безлистій Всихає з болями, йдучи у забуття. Посланий Господом, прислухавшись до рани Він будить віру, кличе в майбуття І, зупиняючи зловісні урагани, Несе спасіння у нове життя, Вливаючи у нього повну силу Живильних струменів цілющої води, Оновлює омріяну, безкрилу, Забуту пісню чистої струни. І знов мелодії органами зринають, Їх воскресив зцілитель наших ран, Запалюючи зорі, що згасають, Він світить всім, лищ не згоряв би сам.