- •Предмет і метод економічної теорії.
- •Суспільне виробництво та його результати.
- •3. Ефективність економічної діяльності та її показники.
- •4. Суть та типи економічних систем суспільства.
- •Суть власності як економічної категорії. Об’єкти власності.
- •6. Товар і його властивості. Двоїстий характер праці втіленої в товарі.
- •Податкова система: суть, роль, функції, види.
- •Відтворення: суть, види, типи. Проблеми реалізації валового продукту.
- •Державне регулювання ринкової економіки: форми та методи.
- •Світове господарство: суть та умови формування.
- •Міжнародні економічні відносини та проблеми економічної безпеки України.
- •Особливості розвитку України на перехідному стані до ринку.
- •Виникнення, суть та функції грошей. Форми вартості грошей.
- •Інфляція: суть, причини, види, типи. Антиінфляційні засоби.
- •Суть та характерні риси ринку, його переваги і недоліки. Суть ринкової інфраструктури та її функції. Ринкова інфраструктура на Україні.
- •Банки: суть, види, основні банківські операції.
- •Суть конкуренції, її роль в ринковій економіці. Методи конкурентної боротьби.
- •29.Види і методи конкурентної боротьби.
- •Причини виникнення, роль та основні форми монополій.
- •Антимонопольне законодавство і державне регулювання конкуренції в Україні.
- •Підприємництво: суть, умови, функціонування, функції. Основні види підприємницької діяльності. Підприємницький ризик.
- •Суть капіталу. Первісне нагромадження капіталу. Робоча сила як товар. Ситуація в Україні.
- •Кругообіг капіталу та його стадії. Обіг капіталу.
- •Прибуток: суть, види. Норма прибутку та фактори, що впливають на його величину. Доходи населення та джерела їх формування. Номінальні та реальні доходи.
- •Грошова маса та її структура, характеристика грошових агрегатів.
- •Суть, причини економічних криз. Циклічність ринкової економіки.
- •Необхідність та форми державного регулювання ринкової економіки.
- •Види, рівень та показники безробіття, економічні наслідки безробіття.
- •Державне регулювання зайнятості, та його здійснення в Україні.
- •Податки та їх функції. Податкова система. Види податків. Крива Лаффера.
- •Держбюджет: суть, структура. Бюджетний дефіцит та його причини. Державний борг. Ситуація в Україні.
- •Монетарна політика держави: цілі, об’єкти та інструментарій.
- •Міжнародна валютна система та етапи її розвитку. Міжнародні гроші. Валютні курси.
- •Суспільне виробництво та його результати.
- •Ефективність економічної діяльності та її показники.
- •Суть власності як економічної категорії. Об’єкти власності.
Державне регулювання ринкової економіки: форми та методи.
Суть державного регулювання, його необхідність і практичне значення.
Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об'єктивно властивих державі економічних функцій. В умовах існування різних форм власності роль державного регулювання полягає, з одного боку, в забезпеченні юридичного механізму їх реалізації, а з іншого — в спрямованому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію функціонування економічної системи як цілого.
Державне регулювання економіки - це система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру по стабілізації та пристосуванню економіки до умов, що змінюються. Свої регулюючі функції держава виконує, застосовуючи різноманітні методи і форми впливу на економіку. Виділяють економічні і адміністративні методи державного регулювання. Переважають економічні методи, серед яких у першу чергу виділяють бюджетно-податкову політику.
Бюджетно-податкова політика - це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку. Державний бюджет є, з одного боку, барометром економічної "погоди"в країні, з іншого - ефективним засобом реалізації економічної політики держави. Виконуючи роль державної казни, бюджет акумулює і перерозподіляє значну частку національного доходу.
Ефективність бюджетної політики в регулюванні ринкової економіки багато в чому залежить від податкової політики. При її формуванні враховується здатність податків виконувати дві взаємозв'язані функції: фіскальну і стимулюючу. Держава через рівень оподаткування, порядок обчислення податкової бази і системи податкових пільг та обмежень визначає, з одного боку, величину доходів державного бюджету, з іншого - спрямовує ділову активність господарюючих суб'єктів і окремих громадян у відповідність з встановленими цілями і пріоритетами соціально-економічного розвитку країни.
Значна роль у ринковій економіці відводиться грошово-кредитній політиці держави. Під грошово-кредитним регулюванням розуміють заходи Національного банку, спрямовані на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредиту, рівня процентних ставок та інших показників, за допомогою яких держава набуває здатності впливати на економічну кон'юнктуру.
Тепер звернемось до адміністративних методів регулювання економіки, а це означає прямий державний контроль над монопольними ринками.
Адміністративне регулювання необхідне при розробці жорстких стандартів, які гарантують населенню життя в умовах економічної безпеки, при встановленні гарантованого мінімуму заробітної плати і допомог по безробіттю, при підготовці нормативних актів, спрямованих на захист національних інтересів у системі світогосподарських зв'язків.
Отже, застосування прямих методів в певних умовах вважається економічно виправданим і в цілому не суперечить принципам, що лежать в основі ринкових відносин.
Як показав досвід, у сучасній світовій практиці відзначається посилення ролі держави в економічному житті суспільства. Це проявляється в розробці системи нормативних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, цін і зарплати, соціального захисту населення, контролю за діями монополістичних утворень тощо.
Напрямки політики державного регулювання економіки.
Головною метою державного регулювання економіки є реалізація конституційного положення про те, що держава забезпечує її соціальну спрямованість.
Виходячи з цього, найважливіші завдання суб'єктів, що реалізують свої управлінські повноваження в сфері економіки, полягають у забезпеченні економічної стабільності, гармонійного розвитку виробництва і соціальної сфери, зміцненні наукового потенціалу, створенні сприятливих умов для ефективного господарювання й оптимальної реалізації як суспільних, так і приватних інтересів.
При цьому не можна не враховувати, що в перехідний період держава виконує ряд функцій, що не характерні для ринкових умов.
Так, вона залишається найбільшим суб'єктом ринку і регулює діяльність інших його суб'єктів, зберігає значний обсяг розподільчих функцій, активно впливає на розвиток самої людини, розглядаючи особистість як головний фактор суспільного прогресу і культури в широкому розумінні слова. Державне регулювання зачіпає інтереси, з одного боку, підприємств, установ, організацій, з другого — безпосередньо конкретних громадян. Держава активно пропонує їм різноманітні форми економічної взаємодії, а також визначає міру відповідальності за порушення правових установлень.
В основі адміністративно-правового впливу держави на економічну систему лежать відомі методи і форми державного управління, що подані відповідно до специфіки даної сфери. Це різноманітні сполучення прямих і непрямих регуляторів, що дозволяють зосередити ресурси на розвитку базових галузей, забезпечити швидку окупність засобів, мобільність виробництва, попередження диспропорцій і стимулювання попиту на товари та послуги.
Найбільш характерними з них є:
демонополізація економіки;
утворення вільних економічних зон;
створення промислово-фінансових груп;
залучення інвестицій (інвестування економіки);
роздержавлення власності (приватизація).
Демонополізація — це здійснювана державою та її органами політика, спрямована на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й одночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння створенню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо. Демонополізація економіки і розвиток конкуренції в Україні забезпечуються згідно із спеціальною програмою, яка розробляється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України (Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції).
Мета політики демонополізації (антимонопольної політики) полягає у підвищенні ефективності суспільного виробництва, на її основі розвитку конкуренції як найважливішого регулятора ринкових процесів в економіці.
Захист конкурентного середовища і суб'єктів, що господарюють, від монополізму здійснюється на основі Закону від 18 лютого 1992 p. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Цей Закон визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.