Суспільне виробництво та його результати.
Суспільне виробництво - це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності.
Суспільне виробництво структурно неоднорідне. Воно включає в себе два види (сфери) виробництв: матеріальне та нематеріальне виробництво. Див. схему
Матеріальне виробництво включає в себе галузі, які займаються виробництвом матеріальних благ і наданням матеріальних послуг (промисловість, сільське господарство, зв'язок, транспорт, побутове обслуговування тощо). Метою матеріального виробництва є випуск продукції, що задовольняє потреби людини або системи.
До нематеріального виробництва відносяться галузі, які займаються виробництвом духовних цінностей і наданням нематеріальних послуг (роздрібна торгівля, освіта, охорона здоров'я, мистецтво, культура і т. д.)
Нематеріальне виробництво — це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються:
нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я тощо;
духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.
Схема Структура суспільного виробництва
У кожному конкретному випадку результат виробництва - це певний продукт: верстат, трактор, хліб, тканини і т.д. Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. Суспільний продукти - синтезоване поняття. До його складу входять різноманітні матеріальні й нематеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва. Він являє собою всю суму матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу. Як правило, за рік. У практиці господарювання суспільний продукт розраховується по-різному, і тому в реальному житті ми маємо справу з різними його формами залежно від того, які елементи включають до його складу.
Ефективність суспільного виробництва — найважливіша узагальнююча характеристика його результативності, яка вимірюється відношенням величини створених товарів і послуг до сукупних затрат суспільної праці; у найбільш загальній формі виражається формулою Результат/Затрати. У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва оцінюється відношенням розмірів створеного за певний період часу НД до затрат суспільної праці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства — відношенням величини чистої продукції до затрат суспільної праці у кожній з цих ланок народного господарства.
Для порівняльної оцінки ефективності суспільного виробництва в різних країнах використовують показник вироблення НД на душу населення, який характеризує рівень розвитку народного господарства відповідно до кількості населення. Він найточніше визначає рівень продуктивності суспільної праці у певній країні, ступінь розвитку її продуктивних сил, ефективність форм власності та господарського механізму, а загалом — економічної системи.
Виробництво продукції на душу населення розраховують шляхом ділення обсягів ВНП або НД та інших макроекономічних величин (продукції промисловості, сільського господарства, величини наданих послуг тощо) на середньорічну чисельність населення.
Ефективність суспільного виробництва — складна і багатопланова категорія. її окремі сторони вимірюють за допомогою конкретніших показників. Для цього отриманий результат (наприклад, НД) зіставляють з окремими чинниками процесу виробництва. Так, суспільна продуктивність праці — відношення НД до загальної кількості працівників, зайнятих у сфері матеріального виробництва.
Продуктивність праці (flj - відношення продукту праці (П) до кількості зайнятих у його виробництві за певний проміжок часу (Р); визначається за формулою Пп =П/Р.
Зворотним показником є трудомісткість.
Трудомісткість — кількість праці, затраченої на виготовлення одиниці продукції, визначається за формулою Пп =Р/П.
Фондовіддача — випуск продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів, відображає ефективність використання засобів праці.
Для підвищення фондовіддачі устаткування треба використовувати його у 2—3 зміни.
Зворотним показником до фондовіддачі є фондомісткість продукції.
Водночас на практиці можна спостерігати різноспрямований рух цих основних показників. Так, підвищення якості продукції може супроводжуватися застосуванням більш дорогих матеріалів, тобто зменшенням фондовіддачі (або зростанням фондомісткості). Тому для всебічного визначення ефективності слід застосовувати інтегруючий показник, який враховує різноспрямованість руху окремих показників: де Е — ефективність виробництва; Ч — чистий продукт з урахуванням його складу і якості; П — затрати живої праці; М -* кількість затрачених матеріалів; Ф — затрати засобів праці (основних виробничих фондів); у — коефіцієнт, приведений до єдиної розмірності, який дає змогу узагальнити затрати і вкладення.
Найважливішим узагальнюючим показником результатів річного суспільного виробництва є ВНП. Це сума усіх виготовлених кінцевих товарів і послуг (або їх доданих вартостей) і реалізованих протягом року (без повторного рахунку) з урахуванням продукції, створеної закордонними філіями національних компаній. Розраховується за сумою витрат і сумою доходів.
Для оцінки реального обсягу ВНП номінальний ВНП (вимірюється у поточних цінах) звільняють від впливу зростання цін за допомогою індексу цін.
ВВП відрізняється від ВНП тим, що не враховує продукцію, створену закордонними філіями національних компаній. Чистий національний продукт дорівнює ВВП мінус річна сума амортизаційних відрахувань. Національний доход дорівнює ЧНП мінус непрямі податки.
Якісними показниками ефективності суспільного виробництва є соціальна та економічна ефективність. Найбільш точно ефективність суспільної праці у межах народного господарства характеризує показник створеного НД або ВНП, ВВП у розрахунку на душу населення.