55. Фінанси – це економічні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою та суспільством, виражені через гроші.

Фінанси асоціюються з тими процесами сусп-го життя, які обов’язково супроводжуються рухом грошових коштів:

- розподіл прибутку;

- формування фондів внутрішньогосподарського призначення на підприємстві;

- перерахування податкових платежів до бюджету;

- внесення коштів у благочинні фонди та інші позабюджетні фонди тощо.

Фінанси виражають реально існуючі в суспільстві виробничі відносини і виступають в якості економічної категорії. Завдяки фінансам здійснюються перерозподіл вартості сусп-го продукту

Державний бюджет – утверджений в законодавчому порядку план доходів та витрат держави, складений на рік.

Цільові та спеціальні фонди – пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків лих тощо.

56.Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Функції податків: Фіскальна функція — є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення — наповнення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції — її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

Регулююча функція — виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їхні перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.

Розподільча функція — своєрідне відображення фіскальної функції — наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).

Стимулююча функція — створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

Контрольна функція — забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

Накопичувальна функція - узагальнення усіх функцій

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Цій політиці властиві такі функції:

- вплив на стан господарської кон'юнктури;

- перерозподіл національного доходу;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- стимулювання економічного зростання;

- підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискреційну.Дискреційна політика - це цілеспрямована зміна величини державних податків, видатків і сальдо державного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками) в результаті зміни законодавства

Бюдже́тнийдефіци́т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей. Дефіцит бюджету - це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Причини виникнення дефіциту: — спад виробництва; — зниження ефективності функціонування окремих галузей; — несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; — великі воєнні витрати; — інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни. Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків

Шляхи подолання бюджетного дефіциту:

— оздоровлення економіки країни;

— перебудова податкової системи в напрямку зменшення податкового тягаря і стимулювання ділової активності;

— скорочення бюджетних дотацій;

— зменшення фінансування державних інвестицій;

— запровадження обов'язкового медичного страхування;

— економне і цільове витрачання бюджетних коштів;

— посилення контрольної роботи за своєчасною і повною сплатою податків;

— скорочення видатків на управління і оборону;

— використання неемісійних джерел покриття бюджетного дефіциту та ін.

57.Всесвітнє господарствоІсторично світове господарство сформувалось як капіталістичне у ХІХ-ХХст.. Із ПОЯВОЮ соціалістичних держав. Вважали що світове господарство складається з 2 відміні економічних систем,та після розпад) СРСР цілісність світового господарства знову зрост Якщо в 1950р. На Землі проживало 2.5 млрд. чол.. то в 1980 його кількість подвоїлась і зараз і є б6 млрд.

Населення Землі розмовляє 2696 мовами, живуть більше ніж у 200 державах, грошовий обіг здійснюється використовуючи більше 300 найменувань національних грошей.

В 37 країнах Європи (без Росії) нині проживає 580 млн.чол. найбільш густонаселена Німеччина (80 млн.), найменше - Ісландія (260 тис.) У світі 40 чол. наш2 , у Європі - 1( Народжуваність у Європі низька 12 новонароджених на 1000 , у США - 16 на 1000.

Всі люди через свої держави більше чи менше втягнені у світові економічні зв'язки з іншими країнами і в результаті функціонує світове господарство.

Отже світове господарство - це сукупність національних господарств взаємовідносин між ними, що здійснюється через: світову торгівлю, міжнародний поділ праці науково-технічну та виробничу кооперацію, транспорт зв'язок, кредитно-грошову систем валютну систему.

Нині світове господарство все більше набуває ознак цілісності про що свідчать фактори:

1) Ріст науково-технічної революції

2) Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація господарського життя

3) Необхідність народів об'єднуватись для вирішення глобальни економічних проблем

Всесвітнє господарство нині - це цілісні єдина економічна систем взаємодіючих національних господарств, якій характерні такі риси:

• Нерівномірність розвитку держав бо у світогосподарські зв'язки державі втягуються неоднаково.

• Ріст економічної взаємозалежності між господарствами сприяє вирівнюванню економічного розвитку.

• Стан навколишнього середовища зумовлює потребу скоординовувати економічне життя

• У світовому господарстві діють спільні економічні закони: закон грошового обігу, закон вартості.

58.Держави, що існують на планеті перебувають на різних ступенях РОЗВИТКУ:

І. Високорозвинені

II. Країни, що розвиваються

III. Країни з перехідною економікою

Показником зарахування країни до однієї з груп є виробництво ВВП на душу населення, який нині в країнах що розвиваються у 12-15 разів менший ніж у розвинених, а розрив між найбагатшими і найбіднішими державами зріс: 1950р. - 1:17. нині 1:40.

До І_ групи держав відносять 7 лідерів: США. Канада. Франція, Японія, Великобританія. Німеччина. Італія. Саме вони створюють 50% ВНП у світі. До них відносять також інші країни Західної Європи. Австралія. Малайзія. Індонезія. ПАР. Ізраїль. II група держав поділяється на 4 підгрупи:

1) Середньо розвинені - країни Латинської та південної Америки, деякі Африканські(Нікарагуа. Бразилія. Марокко. Туреччина. Шрі-Ланка,)

2) Нові індустріальні країни (НІК)(азійські тигри)( Сінгапур. Гонконг, Тайвань. Пд. Корея)

3) Держави нафтоекспортери ОПЕК - Гід. Америка, Африка, Азія(Венесуела. , Лівія. Саудівська Аравія. Кувейт. ОАЕ)

4) Слаборозвинені держави. їх майже 140 серед яких 35 найбідніших переважно в Африці. Азії та острівні(ЧАД. Ефіопія. Афганістан. Непал)

III група держав поділяється на 3 підгрупи:

1) Ті де в надрах старої комуністичної системи почали формуватись ринкові відносини (Китай. Монголія. В'єтнам).

2) Та де був еволюційний перехід до ринку: Угорщина, Чехія, Німеччина

3) Держави що обрали шлях «шокової терапії» - Польща (позитивно), Румунія. Болгарія. Росія. Україна.

Також нині у світі існують регіональні господарські комплекси, які сприяють єдності держав: ЄЕС.

59.світова торгівляУ системі світогосподарських зв'язків провідне місце належить торгівлі. На СВІТОВОЇ ринку нині не вигідно торгувати сировиною, окрім енергоносіїв та продтоварів, а вели прибутки приносить торгівля промисловими товарами: комп'ютери, радіоапаратура, машини електронна і побутова техніка.

Міжнародна торгівля здійснюється у 2 формах: експорту, ІМПОРТУ. На основі світових цін тих за якими збувають товари на світовому ринку утворюють вартість експорту та імпорту, їх сума УТВОРЮЄ торговий оборот країни, що можна виразити формулою:

ТО=Е+І

ТО - найголовніший показник включення держави у світову торгівлю.

Різниця між вартістю експорту та імпорту і утворює троговий баланс країни, щ

обчислюється за формулою ТБ=Е-І

Торговий баланс буде активним якщо Е>1 і навпаки при чому країна мусить виплачувати валюту іншим державам.

З торговим балансом тісно пов'язаний платіжний баланс (ПБ) – співвідношення між сумою платежів одержаних з закордону та сумою платежів здійснених державою закордон ЗА

певний проміжок часу - місяць, квартал, рік і вираховується за формулою. ПБ=Е/І

Платіжний баланс також буде активним якщо більше платежів поступає із закордону, а здійснюються ці платежі у валюті (золото)

Торговий баланс це найголовніша складова частина платіжного балансу бо по зовнішніх торгових операціях здійснюється 90% усіх платежів країни.

Держава регулює зовнішню торгівлю у 2 формах: протекціонізм (захист) та фритредерство (вільна торгівля).

Протекціонізм - система обмежень імпорту через високі митні збори, заборона ввозу певних товарів тощо, це політика слабких держав, що захищають вітчизняного виробника, допомагає встояти у конкуренції.

Фритредерство - політика високорозвинених країн, на митниці лише реєструються товари, ЩО завозяться.

Розвинені країни проводять наступальну зовнішню політику, здійс валютний та товарний демпінг. Товарний демпінг - вивіз товарів за кордон по цінах нижчих ніж на світовому ринку для перемоги у конкурентів. Валютний - вивіз товарів по цінах нижче світових з держава з знеціненою валютою України з твердою валютою.

Світова торгівля здійснюється в кредит і лише по закінченню строку кредиту держави здійснюють взаємні розрахунки золотом чи валютою. Система заліку взаємних вимог без оплати валютою називається клірингом. Коли держава домовляється про взаємне погашення боргів шляхом обміну товару на товар - це називається бартерна торгівля. Кліринг та бартер є важливими інструментами державного регулювання зовнішньої торгівлі, яка забезпечує левову частку поступлень валюти у державу.