- •Тема 1. Фізико-географічне положення, історія дослідження, тектонічна структура і рельєф Південної Америки
- •1. Географічне положення, розміри і конфігурація берегів Південної Америки
- •2. Океани і моря у берегів Південної Америки
- •3. Історія відкриття, дослідження та освоєння Південної Америки
- •4. Історія геологічного розвитку Південної Америки
- •5. Тектонічна структура Південної Америки
- •6. Орографія Південної Америки та її зв’язок з тектонічною структурою
- •7. Геоморфологічне районування, морфоструктура і морфоскульптура Південної Америки
- •8. Корисні копалини Південної Америки
7. Геоморфологічне районування, морфоструктура і морфоскульптура Південної Америки
В геоморфологічному відношенні материк поділяють на рівнинно-плоскогірний Позаандійський Схід і гірський Андійський Захід. На Позаандійському Сході, тобто на Південноамериканській платформі, виділяють сім геоморфологічних областей: 1) рівнину Оріноко; 2) Амазонську низовину; 3) Внутрішні рівнини; 4) Пампінські сьєрри і Прекордільєри; 5) Гвіанське плоскогір’я; 6) Бразильське плоскогір’я; 7) Патагонія.
На рівнині Оріноко виділяють 3 типи морфоструктур (1 – акумулятивні рівнини; 2 –акумулятивно-денудаційні рівнини; 3 – пластові денудаційні плато) і 2 типи морфоскульптур (1 – річкової акумуляції; 2 – водної ерозії).
На Амазонській низовині виділяють 3 типи морфоструктур (1 –акумулятивні рівнини; 2 –акумулятивно-денудаційні рівнини; 3 – пластові денудаційні плато) і 2 типи морфоскульптур (1 – озерно-річкової акумуляції, 2 – водної ерозії).
На Внутрішніх рівнинах виділяють три типи морфоструктур (1 –акумулятивні рівнини, 2 –акумулятивно-денудаційні рівнини; 3 – пластові денудаційні плато) і два типи морфоскульптур (1 – річкової акумуляції; 2 – суфозійної просадочності).
Особливу геоморфологічну область Сходу материка складають Пампінські сьєрри і Прекордільєри, що облямовують із заходу рівнини Гран-Чако і Пампи. Вони являють собою герцинські гірські хребти меридіонального простягання з плоскими вершинами, але крутими схилами, які розділені глибокими міжгірними улоговинами. В цій області виділяють два типи морфоструктур (1 – брилові і складчасто-брилові омолоджені гори і нагір’я; 2 – пластові акумулятивно-денудаційні рівнини і плато) і один тип морфоскульптури (водно-ерозійний).
На Гвіанському плоскогір’ї виділяють два типи морфоструктур (1 – пластові денудаційні столові плато; 2 – цокольні денудаційні плато і плоскогір`я) і один тип морфоскульптури (водно-ерозійний).
На Бразильському плоскогір’ї виділяють шість типів морфоструктур (1 – цокольні денудаційні плато і плоскогір’я; 2 – пластові денудаційні столові плато; 3 – трапові вулканічні плато і плоскогір’я; 4 – брилові і складчасто-брилові гори і нагір’я; 5 – акумулятивні рівнини; 6 – пластові денудаційні рівнини і плато) і два типи морфоскульптури (1 – водно-ерозійний; 2 – вулканогенний).
У Патагонії виділяють два типи морфоструктур (1 – пластові денудаційні рівнини і плато; 2 – трапові вулканічні плато і плоскогір`я) і три типи морфоскульптури (1 – льодовиково-акумулятивний; 2 – вулканогенний; 3 – дефляційний).
На Андійському Заході, тобто в складчастому поясі Анд, також виділяють сім геоморфологічних областей: 1) Карібські Анди; 2) Північно-Західні Анди; 3) Еквадорські Анди; 4) Перуанські Анди; 5) Центральні Анди; 6) Чілійсько-Аргентинські Анди; 7) Патагонські Анди.
У Карібських Андах виділяють один тип морфоструктури – складчасті гори альпійського віку і один тип морфоскульптури – водно-ерозійний.
У Північно-Західних Андах виділяють один тип морфоструктури (складчасті гори альпійського віку) і три типи морфоскульптури (1 – водно-ерозійний, 2 – льодовиково-ерозійний і 3 – вулканогенний).
У Еквадорських Андах виділяють три типи морфоструктури (1 – складчасто-брилові гори герцинських структур; 2 – брилово-складчасті гори кайнозойських структур; 3 – вулканічні плато, нагір`я і гори в межах кайнозойського складчастого поясу) і два типи морфоскульптури (1 – вулканогенний; 2 – водно-ерозійний).
У Перуанських Андах виділяють два типи морфоструктур (1 – складчасто-брилові гори герцинських структур; 2 – брилово-складчасті гори кайнозойських структур) і два типи морфоскульптури (1 – льодовиково-ерозийний і 2 – водно-ерозійний).
У Центральних Андах виділяють чотири типи морфоструктур (1 – складчасто-брилові гори герцинських структур; 2 – брилово-складчасті гори кайнозойських структур; 3 – вулканічні плато, нагір`я і гори кайнозойського складчастого поясу; 4 – акумулятивно-денудаційні рівнини і плато в міжгірних і передгірних прогинах) і три типи морфоскульптури (1 – вулканогенний; 2 – дефляційний; 3 – водно-ерозійний).
У Чілійсько-Аргентинських Андах виділяють три типи морфоструктур (1 – брилово-складчасті гори кайнозойських структур; 2 – вулканічні плато, нагір`я і гори кайнозойського складчастого поясу; 3 – акумулятивно-денудаційні рівнини і плато в міжгірних і передгірних прогинах) і чотири типи морфоскульптури (1 – вулканогенний; 2 – водно-ерозійний; 3 – льодовиково-ерозійний).
У Патагонських Андах виділяють три типи морфоструктур (1 – брилово-складчасті гори кайнозойських структур; 2 – вулканічні плато, нагір`я і гори кайнозойського складчастого поясу; 3 – акумулятивно-денудаційні рівнини і плато в міжгірних і передгірних прогинах) і три типи морфоскульптури (1 – вулканогенний; 2 – водно-ерозійний; 3 – льодовиково-ерозійний).