Тема 2. Тектонічна будова і рельєф азії
_______________________________________________________________________________
Основні питання:
1. Тектонічна будова Азії.
2. Орографія Азії та її зв’язок з тектонічною будовою материка.
3. Геоморфологічне районування Азії.
4. Морфоструктура і морфоскульптура Азії.
Питання для самоопрацювання:
1. Корисні копалини Азії.
Рекомендована література.
Основна:
1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): В 2 ч. Ч. 1. Евразия, Северная Америка. – М.: Просвещение, 1986.
2. Гаврилюк В.С. Зарубіжна Азія. Фізико-географічна характеристика. – К.: Вища шк., 1974.
3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Ю.Г.Ермаков, Г.М.Игнатьев, Л.И.Куракова и др.; Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.
4. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Учеб. пособие (И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк. - Минск, изд-во Университетское,1988.
Додаткова:
1. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р., Масляк П.О., Скуратович О.Я. Методика викладання географії в школі: Навчально-методичний посібник. – К.: Стафед-2, 2000.
2. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків і океанів: Методичний посібник для вчителів. – К.: Вирій, 2000.
1. Тектонічна будова Азії
Основними тектонічними структурами материка є материкові платформи і складчасті області. Азія сформувалась на чотирьох давніх і двох молодих платформах. Давніми платформами є Східносибірська, Китайська, Аравійська та Індостанська. Молодими платформами є Західносибірська і Туранська. В межах Східносибірської докембрійської платформи, яка розміщується між Єнісеєм, Леною і Алданом, виділяють Анабарський і Алданський щити, Єнісейську антеклізу, Тунгуську і Вілюйську синеклізи.
Китайська платформа займає рівнинну частину Центральної Азії між Тянь-Шанем і Куньлунем і більшу частину Південно-Східної Азії, включаючи східну частину півострова Індокитай і весь півострів Корея. В її межах виділяють Шаньдунський (в районі однойменного півострова), Ляодунський (в районі однойменного півострова), Сінійський (на північ від хребта Ціньлін) та інші щити, Ордоську та Сичуанську синеклізи.
Аравійська платформа являє собою більшою частиною плиту з потужним чохлом осадових порід. Лише вздовж західного узбережжя Аравійського півострова вузькою смугою простягнувся Арабо-Нубійський щит. На південному сході до Аравійської платформи приєднані споруди Альпійсько-Гімалайського геосинклінального поясу. В межах плити Аравійської платформи виділяють синеклізи Гхор і Руб-ель-Халі, на її північно-східній окраїні – Месопотамський крайовий прогин.
На Індостанській платформі значну площу – практично всю південну частину – займає величезний Індійський щит. Декілька менших за площею щитів є і в північній частині Індостанського півострова. На північній окраїні платформи сформувався Індо-Гангський дугоподібний крайовий прогин.
В межах Азії виділяють один давній – Монголо-Охотський і два молодих геосинклінальних пояси – Альпійсько-Гімалайський і Тихоокеанський. До складу Монголо-Охотського геосинклінального поясу, що сформувався між Східносибірською та Китайською платформами внаслідок байкальського, каледонського і герцинського горотворчих процесів, входять гори Тянь-Шань, Алтай, Саяни, гори Прибайкалля і Забайкалля, Станове нагір’я і Вітімське плоскогір’я.
Альпійсько-Гімалайський геосинклінальний пояс, що утворився внаслідок зіткнення Африкано-Аравійської, Євразійської та Індо-Австралійської літосферних плит і з’єднує гірські споруди Європи і Азії, відносяться Понтійські гори і гори Тавр на Малоазійському нагір’ї, гори Кавказ на Вірменському нагір’ї, хребти Ельбурс і Загрос, Сулейманови гори на Іранському нагір’ї, гори Памір, Гіндукуш, Каракорум і Гімалаї в Тібетсько-Гімалайський гірській країні, хребти Паткай і Ракхайн (Араканські гори) на півострові Індокитай, а також складчасті хребти островів Суматра і Ява.
Тихоокеанський геосинклінальний пояс проходить через Камчатку, Курильські острови, Сахалін, Японські острови і Малайський архіпелаг.