5. Схема проведення фінансового аналізу.

Однією з найважливіших умов успішного керування фінансами підприємства є аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування й використання його фінансових коштів. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства по суті справи відображає кінцеві результати його діяльності. Кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять не тільки працівників самого підприємства, але і його партнерів по економічній діяльності, державні, фінансові, податкові органи та ін.

Все це визначає важливість проведення фінансового аналізу підприємства й підвищує роль такого аналізу в економічному процесі. Фінансовий аналіз є неодмінним елементом як фінансового менеджменту на підприємстві, так і його економічних взаємин з партнерами, фінансово кредитною системою.

Фінансовий аналіз необхідний для:

- виявлення змін показників фінансового стану;

- виявлення факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства;

- оцінки кількісних і якісних показників фінансового стану;

- оцінки фінансового становища підприємства на певну дату;

- визначення тенденцій зміни фінансового стану підприємства.

Для проведення фінансового аналізу підприємства використовуються певні методи та інструментарій.

Найбільш простий метод – порівняння, коли фінансові показники звітного періоду рівняються або із плановими, або з показниками за попередній період (базисними). При порівнянні показників за різні періоди необхідно домогтися однорідності складених елементів, інфляційних процесів в економіці, методів оцінки та ін.

Наступний метод – групування, коли показники групуються та зводяться в таблиці. Це дає можливість для проведення аналітичних розрахунків, виявлення тенденцій розвитку окремих явищ і їхнього взаємозв'язку, факторів, що впливають на зміну показників.

Метод ланцюгових підстановок – заміна окремого звітного показника базисним. При цьому всі інші показники залишаються незмінними. Цей метод дозволяє визначити вплив окремих факторів на сукупний фінансовий показник.

Як інструментарій для фінансового аналізу широко використовуються фінансові коефіцієнти - відносні показники фінансового стану підприємства, які виражають відносини одних абсолютних фінансових показників до інших.

Фінансові коефіцієнти використовуються для порівняння показників фінансового стану конкретного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств або середньо галузевими показниками; для виявлення динаміки розвитку показників і тенденцій зміни фінансового стану підприємства; для визначення нормативних обмежень і критеріїв різних сторін фінансового стану. Так, наприклад, уведена система критеріїв для визначення не задовільної структури балансу, неплатоспроможності підприємства. Такими критеріями є: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Визначено їхні нормальні обмеження, тобто граничні розміри. Фінансовий аналіз підприємства виконуються з використанням певних алгоритмів і формул.

Основні форми та вимоги до фінансової звітності підприємств.

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформа­цію, необхідну для управління і контролю. Для визначення ре­зультатів діяльності підприємства за звітний період дані по­точного обліку необхідно узагальнити в певній системі показ­ників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завер­шальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгал­терського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність в Україні», затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Згідно з ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтер­ського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник — фінансо­вої, податкової, бухгалтерської.

Бухгалтерська звітність — це звітність, яка складається за даними бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка міс­тить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

v придбання, продажу і володіння цінними паперами;

v участі в капіталі підприємства;

v оцінки якості управління;

v оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;

v забезпечення зобов'язань підприємством;

v визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

v регулювання діяльності підприємства;

v інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих ко­ристувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з ураху­вання конкретних інформаційних потреб.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться до наданої інформації у фінансових звітах, є прав­диве відображення діяльності підприємства. Необхідною умо­вою такого відображення є забезпечення якісної характеристи­ки інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і порівнюваність.

Достовірність інформації значить, що вона не містить поми­лок і перекручень. Показники звітності повинні бути об'єк­тивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами.

Зрозумілість — інформація, яка наводиться у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень корис­тувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Оцінка майнового положення: методика розрахунку основних показників, їх інтерпретація.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.У цьому Законі:

майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; ( Абзац другий частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1378-IV ( 1378-15 ) від 11.12.2003 )

майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.

Показники оцінки ліквідності та платоспроможності, методика їх розрахунку, економічна інтерпретація. Фактори, що впливають на нормативний рівень коефіцієнту поточної ліквідності.

Сутність ліквідності підприємства та її значення для оцінки його фінансового стану 

Ліквідність – термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти. 

Ліквідність активів – характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства. 

З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

·грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;

·дебіторська заборгованість;

·запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства. 

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.  

Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу. 

Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

коефіцієнта покриття;

коефіцієнта швидкої ліквідності;

коефіцієнта абсолютної ліквідності;

коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

чистого оборотного капіталу.  

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги. 

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.  

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Нормативні значення основних показників ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану під­приємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансовою стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показ­ники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та ре­гулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комер­ційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законо­давства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємо­зв'язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгал­терської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

— оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підпри­ємством;

— оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх використання;

— прийняття обгрунтованих управлінських рішень для здійс­нення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансо­вого стану підприємства на підставі його бухгалтерської звітності.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію що­до стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визнача­ються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони під­приємства та резерви для поліпшення фінансового стану в перспективі.

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням вели­чини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папе­ри, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існу­ють довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати роз­раховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповід­ної фінансової звітності.

Попередня оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона "стійкою" (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Як практичний приклад спробуємо, використовуючи основні показники табл. 9.3, оцінити ліквідність певного умовного підприємства (табл. 9.4).

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємства сталися істотні зміни. Так, наприкінці поточного року проти його початку становище з абсолютною ліквідністю відносно нормалізувалось. Однак фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,16 усе ще залишається нижчим за норму (0,2-0,35).

Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними підприємства, діяльність якого аналізується, суттєво збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та матеріальних запасів у межах необхідної потреби.

Порядок розрахунку нормативного коефіцієнта покриття подано у табл. 9.5. Таким чином, при зростанні за рік суми матеріальних запасів у межах необхідної потреби, безнадійної (довгострокової) заборгованості на 138,2 тис. грн. та при зниженні короткострокової кредиторської заборгованості на 140 тис. грн. нормативний коефіцієнт покриття збільшився на 0,52 пункта. Водночас фактичний коефіцієнт покриття збільшився на 1,3 пункта, тобто більше ніж удвічі.

Загальний коефіцієнт покриття по підприємству на початок минулого періоду був нижчим за нормативний на 0,41 відсоткового пункта. За період, що аналізується, він значно зріс і став вищим за нормативний коефіцієнт покриття на 0,37 відсоткового пункта, що слід оцінити позитивно.

Проміжний коефіцієнт покриття за поточний рік порівняно з минулим зріс на 0,77 відсоткового пункта і перевищив мінімально допустиме значення (0,7-0,8). Коефіцієнт поточної ліквідності за цей період зріс із 2,8 до 3,0 і за обидва роки перевищив максимально допустиме нормативне значення (2).