Диспансерне спостереження дітей, що перенесли менінгіт

Реконвалесцентам менінгіту необхідно протягом 3 міс дотримуватися щадний режим, забороняється біг, стрибки, перебування за сонце. Діти, які перенесли менінгіт, підлягають диспансерному обліку і спостеріга-ються педіатром, інфекціоністом та невропатологом з проведенням інструментальних методів дослідження (ЕЕГ, ЕХО-ЕГ, нейросонографія). Кратність обстеження: на першому році - 1 раз в 3 міс, на другому році - 1 раз в 6 міс. Зняття з обліку здійснюється за відсутності залишкових явищ не раніше 2 років після перенесеного захворювання.

Висновок

Менінгіт - гостре інфекційне захворювання з переважною поразкою м'якої мозкової оболонки головного і спинного мозку.

Клінічні менінгіти можуть бути систематизовані за типом розвитку (надгострі, або блискавичні, гострі, підгострі, хронічні, такі, що рецидивують), тяжкості (легені, середній тяжкості, важкі, украй важкі форми), локалізації (базальний, конвекситальний і ін.).

Залежно від характеру змін цереброспінальної рідині розрізняють гнійні (в більшості випадків - бактерійні) і серозні (частіше вірусні) менінгіти. Етіологічна класифікація передбачає виділення бактерійних, вірусних, хламідійних, грибкових, протозойних і інших менінгітів.

Шляхи проникнення інфекційних агентів в нервову систему: гематогенний накопичення бактерій (вірусів) в нейронах, інфікування кліток ендотелію капілярів і астроцитів і прорив гематоенцефалічного бар'єру], лімфогенний (супроводжується переважно сегментарними розладами), невральний (шляхом послідовної поразки леммоцитов або використання ретроградного аксонального транспорту), рідше - за наявності вхідних воріт (рецидивуючий менінгіт і назальна лікворея).

Після проникнення інфекційного агента в субарахноїдальний простір він розноситься разом з цереброспінальної рідиною і контактує з чутливими до нього клітками. Усередині нервової системи збудник може розповсюджуватися від клітки до клітки, через міжклітинні простори, уздовж аксонів, дендрітов або переноситися лейкоцитами.

Основні механізми розвитку нейроінфекційного процесу (безпосередня дія на невральні структури): інтоксикація, інфекційно-алергічні і імунопатологічні реакції (поява сенсибілізованих лімфоцитів, аутоантитіл і ін.) і вторинні механізми: запалення, набряк, компресія, порушення церебральної гемодинаміки, метаболізму, освіти і циркуляції цереброспінальної рідини..

В клінічній картині менінгітів можна виділити загальний інфекційні (нездужання, озноб, гипертермія або субфебрилітет, лімфаденіт, шкірні висипи, зміни в крові) і загальний мозкові (головний біль, «мозкова» блювота, судоми, порушення свідомості, психомоторне збудження) симптоми, менінгеальні явища (цефалгія, блювота, гиперестезія шкірних покривів, світлобоязнь) і менінгеальні синдроми (ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга, Брудзінського і ін.), зміни ЦСЖ.

У пацієнтів з менінгітом часто виникають астено-невротичні явища: головні болі, підвищена дратівливість, стомлюваність, зниження працездатності, порушення сну.

Основні синдроми : інтоксикації, психомоторний, менінгіальний і астеноневротічний.

Лікування хворих з менінгітами передбачає антибактеріальну терапію (цефалоспоріни, еритроміцин, олеандоміцин, левоміцетину сукцинат), дезінтоксикационниє заходи і корекцію водний-електролітного балансу (реополіглюкин, гемодез, квартасоль), підтримку і корекцію вітальних функцій (при артеріальній гіпертензії - клофелін, гемітон, аріфон, анапрілін, при порушенні дихання - ІВЛ, при серцево-судинній недостатності - корглюкон, норадреналін, при ДВС-СИНДРОМЕ - антикоагулянти, при ацидозі - гідрокарбонат натрію), засоби, що купірують психомоторне збудження і судоми (седуксен, сонапакс, оксибутірат натрію), що коригують мікроциркуляцію і метаболізм нервової тканини (ноотропіл, пірацетам, енцефабол, фенібут), судинорозширювальні препарати (ксантінола никотінат, трентал, никоверін, троксевазін, актовегин, кавінтон, редергин), антігипоксанти (вітаміни С, Е і А), а також засоби корекції порушень ліквородінаміки (лазикс, маннітол, гліцерин)..

Фізичні методи лікування хворих менінгітами направлені на поліпшення мозкової гемодинаміки і мікроциркуляції (судинорозширювальні і гіпокоагуляційнйі методи), посилення метаболізму нервової тканини (ензімостимулюючі методи), корекцію церебральної ліквородінамії (сечогінні і іонокоригуючі методи), відновлення функцій нервової системи (тонізуючі і седативні методи) і корекцію імунної дисфункції (іммуномодулюючі методи).

Статичтичні дані:

У 2009 році у Києві було зареєстровано 19 випадків захворювання на менінгіт, а у 2010 році – 20. Цього року у столиці зареєстровано лише два таких випадки, одна дитина померла.

Список використаної літератури