6. Міжнародна спеціалізація та кооперування праці

Формами прояву і одночасно елементами МПП є: спеціалізація та кооперування вир-ва.

Міжн.спец-ція – це форма прояву і елемент міжн.поділу праці, що передбач.зосередж.вир-ва певних видів прод-ції в одних кр, а ін.видів прод-ції в ін.кр.

Напрямки міжн.спеціалізації:

1) виробн.– передбач.міжгалуз.та внутр-галузеву спец-цію, а також спец-цію окремих під-в, комп.та обєднань.

2) територ.– виділ.спец-цію окремих кр, груп кр.та регіонів.

3) міжгалуз.спеціалізація – передбач.зосередж.в окремих кр.певних галузей вир-ва, при відсутності цілого ряду ін.галузей.

Форми спеціалізації:

1) предметна – передбач.спец-цію під-в різних кр.на випуску та експорті повністю закінченого і готового до спож-ння продукту.

2) типо-розмірна – це спец-ція на випуску виробів певних типо-розмірів, є характерн.для деяких галузей, в осн.стос.мб.

3) подетальна – баз.на випуску вузлів та деталей, комплектуючих виробів, які не мають самост.спож-ння.

4) технолог. – це здійсн.окремих стадій технолог.процесів вир-ва товарів у межах єдиного технолог. процесу.

Міжн.виробн.кооп-ння – це обєднання зусиль вир-ків декількох кр.у єдиному організац.-технолог.процесі випуску певних товарів для св.ринку.

Форми кооперування:

- здійснення спільних програм

- договірна спеціалізація

- інтегративне кооперування

Реалізація спільних програм здійсн.у 2-ох формах:

1) підрядне кооперування озн., що виконавець за дорученням замовника виконує певні роботи з вир-ва деталей, вузлів, які є складовою частиною прод-ції замовника.

2) орг-ція спільного вир-ва – відбув.обєднання різних видів ресурсів партнерів та закріплення за кожним з них повної відп-сті за вир-во певної частини виробу.

Договірна спец-ція – поляг.у розмежув.виробн.програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінц.прод-ції.

Інтеграт.кооперування – це є обєднання на пайовій основі вл-сті партнерів та спільна відп-сть за дія-сю під-ва. Найпоширен.формою інтеграт.кооп-ння є створ.спільних під-в у формі ТзОВ (акціон.тов-ва). Прикладом інтегр.коопер.можуть бути мультинаціон.корпорації.

7. Зробіть порівняльний аналіз зовнішньоторгівельних концепцій меркантилістів, Адама Сміта та Давіда Рікардо

Представники меркантилізму вваж., що примноження зол.запасів є найважл.завданням держави, а зовн.торгівля має, насамперед, забезп.одерж.золота Заслугою меркантилістів є те, що вони показали значення міжн.торгівлі для екон.зростання кр, розробили можливу модель її розвитку, вперше описали те, що у суч.ек-ці зветься платіжн.балансом.

Обмежен.меркантилістів поляг.у тому, що вони вваж., що збагач.кр.можливе не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.

На відміну від меркантилістів, Сміт і Рікардо вважають джерелом нації не можл-сті держ.скарбниці, а виробничі можл-сті кр, її зд-сть виробляти кінцеві товари та послуги. Класики виходять з принципу максим.обмеж.втручання держави в ек-ку.

А.Сміт: країни повинні спеціалізуватися на вир-ві та експорті тих товарів,у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з ін..країнами,а імпортувати ті товари,у вир-ві яких такі переваги відсутні.

Сміт доводив, що якщо торгівля не буде обмежуватись, то кожна країна почне спеціалізуватись на тій продукції, яка має конкурентну перевагу. При цьому підвищиться продуктивність праці, надлишки продукції матимуть збут за кордоном, зросте кваліфікація робітників, зростатимуть доходи, збільшуватиметься нагромадження капіталу, зростатиме національне багатство.  Можливості виробництва, на думку А. Сміта, сприятливі умови для його здійснення визначаються природними факторами. Переваги у наділеності цими факторами спричиняють ведення того чи іншого виробництва, зокрема, й для продажу за кордоном.

Д. Рікардо пішов далі А. Сміта, заклавши дуже важливі теоретичні підвалини багатьох наступних концепцій світової торгівлі. Вважаючи положення А. Сміта правильним, але окремим випадком він сформулював ідею про порівняльні переваги, які, як і А. Сміт, визначав як різницю у витратах, але не абсолютними, а відносними розмірами. Він запропонував правило: кожна країна зацікавлена спеціалізуватись на такому виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість. Припущення Д. Рікардо такі ж, як і в Адама Сміта

Д.Рікардо: країни спеціалізуються на вир-ві тих товарів,які вони можуть виробляти з відносно меншими альтернативними витратами,порівняно з іншими країнами,тобто в основі міжнародної торгівлі лежить виключно різниця у витратах вир-ва товарі,а не абсолютні величини цих витрат.