1. Міжнародна економіка: суть, структура, розвиток.

Міжн.економіка – це сукуп.націон.економік, екон.систем і відносин, які обєдн.націон.ек-ки у цілісну сис-му, яка розвив.за обєктивн.законами ринк.ек-ки. У структурі міжн.ек-ки можна виділити 4 рівні: базові поняття; держ.рег-ння; форми міжн.екон.відносин; міжн.рег-ння і нагляд. На першому рівні заклад.концепт.базові поняття, основані на тому, що сучасна ек-ка за своєю суттю є міжн.і баз.на МПП та поділі факторів вир-ва між кр. Міжн.поділ праці і його міжн.кооперація стали основою виникн.св.ринку.

Розвиток св.ринку товарів зумовив інтенсифік.міжн.екон.обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів вир-ва, насамперед к-лу та роб.сили, що привело до виникн.св.гос-ва та форм-ння міжн.ек-ки.

Фактори що зумовлюють форм-ння св.гос-ва – це розгорт.НТР, поглибл.МПП та інтернаціоналізації вир-ва, необх-сть об’єднання зусиль для розв’яз.глоб.проблем і потреба в мирному співіснуванні, прагнення народів світу вижити за умов нарощення ядерного потенціалу.

Структура св.гос-ва:

1. За вир.критерієм виділ.промислово розвинуті країни (це кр., в яких об’єм промислового вир-ва перевищує 50% ВВП), аграрні (питома вага с/г у ВВП перевищує 50%), промислово аграрні (питома вага пром-сті в заг.обсязі створюваної і промислової аграрної прод-ції перевищує 50%), аграрно промислові (питома вага СГ прод-ції в заг.обсязі промислової і с/г прод-ції перевищує 50%)

2. За рівнем екон.розвитку виділ.економічно розвинуті країни, країни що розвив.і країни з перехідною ек-кою.

Функціонально міжн.ек-ка поділ.на міжн.мікроекономіку та міжн.макроекономіку.

Міжн.мікроекономіка — це частина теорії міжн.ек-ки, що вивчає законом-сті міждерж.руху конкретних товарів і факторів їх вир-ва та ринкові хар-ки — попит, пропозицію, ціну.

Міжн.макроекономіка — це частина теорії міжн.ек-ки, що вивчає закон-сті функц-ння відкр.націон.економік і св.гос-ва загалом.

Важливе знач.для міжн.ек-ки має екон.політика держав, механізми рег-ння ек-ки загалом і її зовн.аспектів зокрема. Міжн.ек-ці властивий прагматичн.підхід до вибору теорії, моделей та інструментів екон.політики. Вона використ.досягн.різних шкіл екон.думки (неоклас, неокейнс, школи раціон.очікувань). Теорет.напрац-ння привели до висновку про необх-сть держ.втручання в ек-ку і її рег-ння в тих чи ін.формах. Питання про ступінь держ.втручання в екон.розвиток, поставлене Кейнсом, є актуальним і сьогодні. Осн.формами держ.рег-ння на мікрорівні є рег-ння зовн.торгівлі та руху факторів вир-ва, а на макрорівні — вал.і фін.рег-ння.

Міжн.економіка проявл.у конкретн.формах міжн.екон.відносин. МЕВ – це комплекс екон.відносин між окремими кр, їх регіон.обєднаннями, окремими під-вами, ТНК та міжн.екон.орг-ціями в сис-мі св.гос-ва.

Структура МЕВ: міжн.поділ праці, міжн.торгівля, міжн.виробнича та інвестиц.дія-сть, міжн.науково-техн.відносини, міжн.міграція роб.сили, міжн.валютно-кредитні та фін.відносини.

Міжн.екон.інтеграція на суч.етапі стає дедалі важливішою формою міжн.екон.відносин. Вона стала закономірним рез-том розвитку міжн.торгівлі товарами і послугами та міжн.руху факторів вир-ва.

Міжн.рег-ння і нагляд за св.екон.процесами здійсн.понад 100 міжнар.орг-цій. Вони покликані спостерігати за св.екон.розвитком, запобігати дисбалансам та надавати кр.всебічну підтримку. Серед них — МВФ (макроекон.політика), Всесвітня торгова орг-ція (торг.політика), Група Св.банку (структурна політика), сис-ма ООН (соц.політика).