14.Європейський економічний і валютний союз. План «Делора» та «Маастрихтська Угода».

На сьогодні найбільш високорозвиненою і досканалою формою розвитку регіональних валютних угруповань є Економічний і валютний союз європейських країн (ЕВС). Створення ЕВС європейських країн є об’єктивним наслідком розвитку інтеграційних процесів. Причинами створення були: по-перше, високі втрати обміну національних валют, які становили 0,1% у великих міжбанківських операціях, 2-3% при переказах між підприємствами і 5-25% при обміні банкнот. По-друге, це посилення взаємозалежності держав-членів ЄС, крім того єдність географічних умов, спільних історичних, релігійних, культурних і торговельних традицій. По-третє, необхідність здійснювати єдину макроекономічну політику та економічні реформи у країнах ЄС в однакові терміни. Крім того, причиною було те, що ЄС почав поступово втрачати конкурентні позиції на світовому ринку внаслідок високої вартості робочої сили та нижчого рівня розвитку технологічних і наукових досліджень порівняно з США та Японією. На саміті 1989 року у Гановері було вирішено, що голови держав і урядів створюють Комітет, завданням якого було планування етапів та конкретних дій для досягнення ЕВС. Комітет Делора (від прізвища президента Європейської Комісії), підготував доповідь, у якій містилися пропозиції щодо економічної та валютної інтеграції. Доповідь Делора передбачала 3 етапи створення ЕВС. Перший етап – підготовчий. (1990-1993 р.р.)Розпочався із введення в силу в липні 1990 року Директиви про повну лібералізацію руху капіталу. Головна мета на цьому етапі полягала в якомога більшому зближенні економічних політик та тісній співпраці між центральними банками. Другий етап – організаційний.(1994-1998р.р.) На другому етапі країни зобов'язалися координувати грошову та макроекономічну політику. При цьому було запроваджено жорсткий обмінний курс європеських валют і створено Європейський валютний інститут (ЄВІ) як попередник Європейського Центрального банку. Третій етап – заключний. (1999 - прожовжується) почався з моменту введення євро в безготівковий обіг. З 1 січня 1999 року почали фіксувати валютні курси євро до національних валют країн ЄС, а також відносно інших валют світу. Почала здійснюватися єдина грошово-кредитна та валютна політика.

На основі “плану Делора” була розроблена Маастріхтська угода про ЄС, яка передбачала поетапне формування валютно-екон. союзу. Положеннями Маастрихтського договору визначено:

• критерії, які повинні виконати держави-члени ЄС для входження до ЕВС,

• реалізацію національних фіскальних політик,

• принципи роботи Європейського Центрального Банку,

• графік створення ЕВС,

• процедури прийняття рішень інституціями Співтовариства .

15.Зовнішний борг: показники та можливі наслідки його існування для країн.

Зовн. борг (ЗБ) — це частина держ. боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня і визначається на певну дату як різниця між сумою державних зовнішніх запозичень та сумою платежів з погашення державного зовнішнього боргу станом на певну дату, у тому числі операції на цю дату. Також розглядають ЗБ як суму фін. зобов’язань країни перед іноземними кредиторами.

За методологією Всесвітнього банку визначають низку показників ЗБ для нац. економіки, за якими можна зіставляти стан зовнішньої заборгованості різних країн. Серед них:

1. Відношення загальної суми ЗБ до експорту товарів та послуг. Це відношення не повинно бути більше 200-250%.

2. Відношення загальної суми ЗБ до ВВП. Критичне значення -50 %.

3. Відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг. Витрати з обслуговування зовнішнього боргу включають усі платежі, які здійснюються позичальником, а саме: основний борг, проценти і комісії.

4. Відношення платежів з обслуговування ЗБ до ВВП.

5. Відношення офіційних резервів до загальної суми ЗБ, показує, чи може країна використовувати свої резерви (і яку частку) для погашення ЗБ

6. Відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів та послуг.

7. Частка короткострокового боргу в загальній сумі ЗБ.

8. Частка довгострокового боргу в загальній сумі ЗБ.

9. Частка боргу міжнар. організаціям боргу в загальній сумі ЗБ.

можливі наслідки існування зовнішнього боргу для країни:1)Державний борг не є чимось загрозливим:якщо його розміри не перевищують прийняті параметри макроекономіки, якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. 2)Коли умови сприятливі, державний борг здатний навіть «працювати» на державу. 3)Якщо державний борг зростає швидше, ніж ВВП, обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. 4)Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними:коли борги накопичуються з року в рік, це може привести країну до боргової кабали; призвести до втрати економічної незалежності і втрати політичних позицій у світовому співтоваристві.