Течії протестантизму:

Лютеранство: найдавніша, найчисельніша за кількістю віруючих течія. Характеризується такими ознаками:

• збереження єпископальної організації;

• принцип державної церкви ( єпископи обираються церковною асамблеєю і призначаються світської владою).

Кальвінізм (назва походить від імені другого діяча реформації). В основі – вчення про абсолютне приречення. Бог – першопричина всього сущого.

Англіканство виникло в Англії, найбільш близька до католицизму течія. Церква зберігає церковну ієрархію, три ступені священства - диякон, пресвітер, єпископ.

Баптизм – найчисельніша і найактивніша з усіх протестантських організацій. Основний принцип – принцип спасіння тільки вірою. Характерне хрещення в дорослому віці.

Пятидесятники: назва походить від того, що на 50-тий день після Воскресіння Христа на апостолів зійшов дух святий.

60. Вільнодумство як вияв змін духовності

Вільнодумство — ідейно-духовна течія, що визнає право людини на свободу мислення, вільне пізнання сутності світу, критичне ставлення до усталених поглядів і переконань.Вільнодумство відображало прагнення людини вирватися із зовнішньої та внутрішньої духовної несвободи. Не було б його, не було б і розвитку релігії, людство не мало б того в своєму прогресі, що засвідчує силу, велич розуму і дії. Згідно з Біблією Бог, створивши людину за своїм образом і подобою, надав їй здатність оцінювати вільно, адже саме так діяв він під час творення світу. Тому ігнорувати вільнодумство як важливий здобуток у розвитку людського духу не можна.Вільне мислення, вільна думка, вільнодумство — це у першу чергу самостійний пошук істини. Тому поняття «вільнодумство» не тотожне поняттю «антирелігійна думка», хоч і не позбавлене повністю критичного аспекту. Бо ж «критикувати», «боротися», «заперечувати релігію» ще не означає беззастережно «вільно думати». Звісно, що вільнодумство у будь-якій духовній сфері так чи інакше пов'язано з релігією. Але такий зв'язок не може мати і ніколи не мав суто антирелігійного спрямування. Уперше термін «вільнодумство» вжив англійський філософ Джон Локк (1632—1704) у 1697 р. Щоправда, ще Б. Спіноза проголосив право розуму на вільне мислення, заявивши, що кожна людина народжується вільною, а тому мусить і вільно думати. Все ж першим наповнив змістом цей термін англійський філософ Ентоні Коллінз (1676— 1729) у праці «Філософське дослідження людської свободи» (1713). Він розглядав вільнодумство як застосування розуму у пізнанні значення будь-якого положення, в контексті доказів «за» і «проти» відповідно до їх уявної сили чи слабкості.