47. Підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій.
Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені конструкції. Залежно від температурного режиму пожежі межа їх вогнестійкості має декілька хвилин – 0,1-0,3 год.
Металеві конструкції мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втрачають несучу здатність. Тому збільшення їх товщини не дає позитивного ефекту. Для захисту цих конструкцій використовують:
бетонування;
облицювання цеглою, керамічними плитами;
цементно-піщану й перлітову штукатурку;
покриття азбестом і рідким склом;
покриття, що спучується з утворенням пористих захисних прошарків, що мають високі теплоізоляційні властивості.
Наведені вище методи вогнезахисту металевих конструкцій дають можливість підвищити межу їх вогнестійкості до нормованих величин (0,5-3 год).
Дерев’яні конструкції мають незначну теплопровідність, а їх вогнестійкість втрачається через обгорання конструкцій, а відтак зменшення площини перетину.
Вогнезахист дерев’яних конструкцій здійснюється шляхом:
просочування антипіренами;
створення термоодягу у вигляді штукатурки;
облицювання вогнезахисним покриттям (червона цегла, пустотілі керамічні блоки);
покриття листовим азбестоцементом, сухою гіпсовою або звичайною штукатуркою;
поверхневої обробки деревини емаллю в 4 шари.
Дерев’яні конструкції, захищені вищенаведеними методами, набувають властивостей важкогорючих матеріалів і не займаються від малопотужних джерел.
Кам’яні конструкції мають вогнестійкість, межа якої залежить від їх товщини, теплофізичних властивостей, способу обігріву. Завдяки своїй масивності й теплофізичним властивостям, кам’яні конструкції чинять великий опір вогню в умовах пожежі. Цегляні конструкції в умовах пожежі витримують нагрівання до 700-900°С, не зменшуючи своєї міцності і не виявляючи ознак руйнування. Межа вогнестійкості цегляних стін товщиною 25 см становить 5 год., а стін з пустотілої цегли – 5,5 год.
Залізобетонні конструкції досить стійкі в умовах пожежі через негорючість і невелику теплопровідність. Вони виконують свої функції в умовах пожежі до 1 год., іноді менше. Дія води при їх гасінні може спричинити вибух бетону й швидке руйнування конструкції. Для підвищення їх вогнестійкості:
збільшують товщину конструкції;
вибирають бетон з меншим коефіцієнтом теплопровідності;
знижують статичні і динамічні навантаження;
добирають в’яжучі матеріали і відповідні наповнювачі;
збільшують товщину захисного шару бетону;
зменшують теплопровідність шляхом нанесення штукатурок чи облицювання;
добирають арматуру з більш високою критичною температурою.
48. Умови виникнення пожеж. Трикутник пожежі.
Горіння виникає за одночасної наявності трьох основних складових
На цьому "трикутнику вогню" заснована низка спеціальних заходів щодо запобігання пожежам і ґрунтуються способи ліквідації горіння.
Якщо вилучити будь-яку з наведених вище умов виникнення горіння, воно стане неможливим, а якщо вже відбувається, то припиниться.
Джерело займання - це теплова енергія, що призводить до виникнення горіння. Це джерело мусить мати певний запас енергії та достатню температуру.
Паливом може бути будь-який горючий матеріал - тіло, рідина або газ. Більшість тіл і рідин стають парою чи газом ще до того, як вони починають горіти, тобто в процесі підготовки до горіння.
Горюча речовина (паливо) та окислювач мають перебувати в певному співвідношенні одне з одним. Зазвичай окислювач - це кисень повітря, вміст якого в атмосфері, що нас оточує, становить близько 21%.
Горючі речовини разом з окислювачем утворюють горючу систему горючу суміш або горюче середовище).
Горіння становить необоротний процес, тому що з продуктів горіння та термічного розкладу неможливо поновити речовину, яка згоріла.
49.Захист виробництв від атмосферної електрики.
Захист виробництв від атмосферної електрики, або блискавкоза́хист -це сукупність заходів і технічних засобів для охорони будівель, споруд, обладнання та електричних пристроїв від дії блискавки.
Заходи з блискавкозахисту поділяються на зовнішню та внутрішню систему заходів. Зовнішня система заходів захищає об'єкт від прямих ударів блискавки (ПУБ). Внутрішня система заходів захищає чутливе електрообладнання об'єкта від вторинних проявів блискавки.
Зовнішня система заходів з блискавкозахисту здійснюється шляхом установлення на об'єкті, що захищається, (або ізольовано від нього на певній відстані) блискавковідводів, які складаються з блискавкоприймачів (природних або штучних: стрижневих, тросових, сітчастих), струмовідвідних спусків, які з'єднують блискавкоприймач із землею та заземлювачів.
Внутрішня система заходів з блискавкозахисту здійснюється шляхом встановлення спеціальних пристроїв захисту від імпульсних перенапруг (ПЗІП), а також шляхом екранування чутливого електрообладнання.
Влаштування блискавкозахисту в Україні регулюється документом ДСТУ Б В.2.5-38:2008 (IEС 62305:2006, NEQ). Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд. Чинний від 01.01.2009 р.