- •1.Поняття та види недемократичних режимів.
- •2. Структура правової культури.
- •3. Формаційний підхід до типології держави.
- •4. Вимоги правильного застосування норм права.
- •5. Поняття і значення типології держави.
- •7. Правомірна поведінка: поняття та види.
- •8. Види органів держави.
- •9. Поняття і види форм(джерел) права.
- •10. Публічне і приватне право.
- •11. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •12. Особливості елементів форми Української держави.
- •13. Матеріалбне і процесуальне право.
- •14. Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •15. Поняття, структура і призначення механізму держави.
- •16. Принципи організації та функціонування апарату держави.
- •17. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості.
- •18. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації.
- •19. Поняття та ознаки органів держави.
- •20. Види нормативно-правових актів.
- •21. Поняття та ознаки правової держави.
- •22. Виховна функція права та правове виховання.
- •23. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів.
- •24. Об’єкти правових відносин.
- •25. Структура норми права.
- •26. Наукові концепції про сучасні держави.
- •27. Значення теорії держави і права для підготовки юристів.
- •28. Поняття та структура державного апарату України.
- •29. Поняття та принципи законності.
- •30. Поняття та ознаки держави.
- •31. Співвідношення суспільства, громадянського суспільства і держави.
- •32. Види правовідносин і критерії їх класифікації.
- •35. Види норм права.
- •36. Поняття, ознаки, функції і принципи правотворчості.
- •37. Поняття та види державного режиму.
- •38. Галузі вітчизняного права, їх характеристика.
- •39.Поняття і структура правосвідомості.
- •40. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •41. Прогалини у праві і засоби їх подолання та усунення.
- •42. Поняття і основні ознаки правовідносин.
- •43. Види правомірної поведінки.
- •44.Правова культура: поняття і структура.
- •45. Предмет і методологія теорії держави і права.
- •46. Поняття системи права.
- •47. Склад правовідносин.
- •48. Функції теорії держави і права.
- •49. Право, економіка, політика.
- •50. Склад правопорушень.
- •51. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб.
- •52. Способи тлумачення норм права.
- •53. Поняття та види суб’єктів права.
- •54. Основні закономірності та причини виникнення держави.
- •55.Офіційне та неофіційне тлумачення норм права.
- •56. Правова поведінка: поняття та ознаки.
- •57.Система юридичних наук. Місце теорії держави і права в системі юридичних наук.
- •58. Поняття правопорядку.
- •59. Стадії правового регулювання.
- •60.Місце і роль держави в політичній системі.
- •61.Поняття права та його соціальна цінність.
- •62.Підстави юридичної відповідальності.
- •63.Поняття та класифікація функцій держави.
- •64.Поняття і зміст системи законодавства.
- •65. Співвідношення системи законодавства з системою права.
- •66.Елементи політичної системи суспільства, їх характеристика.
- •67.Поняття, види функцій права.
- •68.Загальна характеристика функцій та принципів діяльності органів законодавчої,виконавчої та судової влади.
- •69.Концепція громадянського суспільства. Особливості її становлення та формування.
- •70.Поняття політичної системи суспільства.
- •71.Поняття правового (судового та адміністративного) прецедента як одного із джерел права.
- •72. Поняття та основні форми реалізації норм права
- •73. Місце і роль основного Закону в системі законодавства.
- •74. Місце і роль партій в політичній системі суспільства.
- •75. Цивілізаційний підхід до типології держави.
- •76.Класифікація конституційних прав громадян України.
- •77.Поняття і види тлумачення норм права.
- •78. Основні підходи до розуміння сутності держав.
- •79. Нормативно-правовий акт як основна форма (джерело) права України.
- •80. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський порядок і правопорядок.
- •81. Поняття правопорядку.
- •82. Види, способи і типи правового регулювання.
- •83. Відмінність між системою права і системою законодавства.
- •84. Право і держава: аспекти співвідношення.
- •85.Поняття предмету та методу правового регулювання.
- •86. Гарантії законності і правопорядку.
- •88. Основні ознаки права.
- •89. Види юридичної відповідальності.
- •90. Поняття та елементи правового статусу особи.
- •91. Зміст правовідносин.
- •92. Інтерпретаційно – правові акти: поняття, види, їх місце в системі правових актів.
- •93. Правопорушення: поняття, ознаки і види.
- •94. Співвідношення і взаємодія норм права з іншими соціальними нормами.
- •95. Закон та його види.
- •96 Співвідношення процесу застосування норм.
- •97. Види правової поведінки.
- •98.Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини.
- •99. Принципи права та їх характеристика
- •100.Поняття та елементи форми держави.
- •101. Основні елементи системи права, їх характеристика.
- •102. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •103. Поняття та види форм правління.
- •104. Акти застосування норм права: поняття, ознаки, види.
- •105. Основні правові системи сучасності.
42. Поняття і основні ознаки правовідносин.
Правовідносини --це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами — носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності — і забезпечуються державою.
Ознаки правовідносин:
1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.
Правовідносини складаються між людьми або колективами як суб'єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів. Не може бути правовідносин з тваринами, рослинами, предметами. Відносини з ними є, але не за допомогою права. За негуманне поводження з собакою людина відповідає не перед собакою, а перед органами, що покликані захищати тварин.
У колишні часи (середньовіччя) суб'єктами права визнавалися тварини і навіть неживі предмети. Наприклад, у Росії в 1593 р. був покараний батогом і засланий до Сибіру церковний дзвін, що «дзвонив» у зв'язку з убивством царевича Дмитра.
2. Є ідеологічними відносинами —результатом свідомої діяльності (поведінки) людей. Правовідносини не можуть виникати, не проходячи через свідомість людей: норми права не можуть вплинути на людину, її поведінку, доки зміст правових норм не усвідомиться людьми, не стане їх правосвідомістю.
3. Є вольовими відносинами, які проявляються в двох аспектах:
а) у втіленні в них волі (інтересу) держави, оскільки правовідносини виникають на підставі правових норм;
б) у втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин — вони зв'язані предметом інтересу, досягненням його результату.
Правда, правовідносини можуть виникати і припинятися поза волею (інтересом) їх учасників (наприклад, потерплий від злочину всупереч свому бажанню залучається у кримінально-процесуальні правовідносини зі злочинцем і судом).
Однак реалізація правовідносин можлива лише на підставі виявлення волі (інтересу) їх учасників. При цьому є правовідносини, для виникнення яких необхідне волевиявлення всіх їх учасників (договір купівлі-продажу), а є правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з учасників (проведення обшуку).
4. Виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених правовою нормою фактів. Правовідносини виступають як спосіб реалізації норм права, або, інакше, норми права втілюються в правовідносинах, відбувається їх індивідуалізація стосовно суб'єктів і реальних ситуацій. У нормах права вже закладені правовідносини, але вабстрактній формі (докладніше див. § «Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норми права і правовідносин»).
Проте не можна вважати, що наявність правових норм автоматично призводить до виникнення правовідносин. Можливий і такий варіант, коли правові норми реалізуються, але правовідносин немає. Правда, таке трапляється вкрай рідко, наприклад, виникнення правовідносин у разі вирішення справи на підставі аналогії права.
5. Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах. Одна сторона має точно визначені суб'єктивні юридичні права (правомочна сторона), на іншу покладені відповідні суб'єктивні юридичні обов'язки (зобов'язана сторона). Повноваження -- прерогатива державних органів і посадових осіб. Юридична відповідальність — елемент вторинного характеру, який реалізується в результаті вчиненого правопорушення. Основний зміст правовідносин — суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридичний обов'язок.
Не може бути правовідносин, заснованих лише на правах або лише на обов'язках. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої. Наприклад, одна сторона — кредитор — має право на одержання боргу, а інша — боржник — обов'язок повернути борг. У деяких правовідносинах кожна сторона має і права, і обов'язки (фізичні особи), правомочності і відповідальність (посадові особи).
Ступінь конкретизації сторін може бути різним: а) точно визначена зобов'язана сторона; б) точно визначена лише правомочна сторона, а коло зобов'язаних осіб не визначено; в) точно визначені обидві сторони.
6. Охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу. У більшості випадків суб'єктивні права і юридичні обов'язки здійснюються без застосування примусових заходів. У разі потреби зацікавлена сторона може звернутися до компетентного державного органу, який виносить рішення (акт застосування права) з чітким визначенням прав і обов'язків сторін. Можливість державного примусу створює режим соціальної захищеності, безпеки, законності.