Господарські операції безпосередньо відображаються:

1. на рахунках;

2. в балансі;

3. на рахунках і в балансі одночасно;

4. у звіті про фінансові результати.

Спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їх джерел та господарських процесів — це:

1. баланс;

2. подвійний запис;

3. рахунки;

4. інвентаризація.

Термін "кредит" латинською означає:

1. "він винен";

2. "мінус";

3. "він вірить";

4. "баланс".

Ліва сторона рахунка має назву:

1. плюс;

2. дебет;

3. кредит;

4. немає правильної відповіді.

Процес відкриття рахунка — це:

1. запис початкового сальдо на підставі статей балансу;

2. запис оборотів за дебетом і кредитом;

3. надання рахунку назви;

4. немає правильної відповіді.

Кожен рахунок обов'язково має містити:

1. оборот;

2. початкове сальдо;

3. назву;

4. кінцеве сальдо.

Наявність на певний момент часу засобів, коштів і джерел — це:

1. оборот;

2. залишок;

3. сума;

4. немає правильної відповіді.

Накопичена інформація про рух об'єкта обліку, відображеного за дебетом і кредитом називається:

1. сальдо;

2. залишок;

3. оборот;

4. немає правильної відповіді.

Підсумки записів у правій частині рахунка називають:

1. дебетовим оборотом;

2. кредитовим оборотом;

3. початковим сальдо;

4. кінцевим сальдо.

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на:

1. балансові й позабалансові;

2. активні й пасивні;

3. активні, пасивні й контрактивні;

4. немає правильної відповіді.

За будовою активні і пасивні рахунки відрізняються:

1. початковим сальдо;

2. оборотами;

3. назвами;

4. сумами.

Сальдо в активних рахунках записується:

1. у дебеті;

2. у кредиті;

3. як у дебеті, так і в кредиті;

4. немає правильної відповіді.

Рахунки, які відображають джерела господарських засобів, є:

1. активними;

2. пасивними;

3. позабалансовими;

4. результатними.

Сума всіх кредитових залишків відображає:

1. власний капітал;

2. загальну вартість господарських засобів;

3. загальний обсяг джерел господарських засобів;

4. немає правильної відповіді.

На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його:

1. збільшення;

2. зменшення;

3. оборот;

4. немає правильної відповіді.

Пасивні рахунки призначені для обліку:

1. капіталу;

2. дебіторської заборгованості;

3. обліку майна;

4. обліку основних засобів.

Активні рахунки призначені для обліку:

1. заборгованості підприємства перед підзвітними особами;

2. кредиторської заборгованості;

3. дебіторської заборгованості;

4. капіталу.

Дебетовий оборот за активним рахунком показує:

1. збільшення майна;

2. збільшення капіталу;

3. зменшення зобов'язань;

4. зменшення капіталу.

Дебетовий оборот за пасивним рахунком показує:

1. збільшення господарських засобів;

2. збільшення зобов'язань;

3. зменшення капіталу;

4. Немає правильної відповіді.

Для визначення кінцевого сальдо за активним рахунком необхідно:

1. до початкового дебетового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий;

2. до початкового дебетового сальдо додати дебетовий оборот і відняти кредитовий;

3. від початкового дебетового залишку відняти кредитовий оборот і відняти дебетовий;

4. Немає правильної відповіді.

У пасивних рахунках для визначення кінцевого сальдо необхідно:

1. С_к = КО + С_п-ДО;

2. С_к - КО - ДО - С_п;

3. С_к - ДО + С_п - КО;

4. Немає правильної відповіді.

Подвійним записом називають відображення кожної господарської операції двічі:

1. в активі й пасиві балансу;

2. за дебетом одного і кредитом іншого рахунка;

3. за дебетом і кредитом одного рахунка;

4. за дебетом одного і дебетом іншого рахунка.

Бухгалтерська проводка, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж суму, називається:

1. простою;

2. відкритою;

3. закритою;

4. складною.

Бухгалтерська проводка, за якої один рахунок дебетується, а декілька кредитуються на загальну суму або навпаки, називається:

1. позабалансовою;

2. простою;

3. складною;

4. немає правильної відповіді.

Запис операцій у календарній послідовності їх виникнення називається:

1. хронологічним записом;

2. систематичним записом;

3. простим записом;

4. немає правильної відповіді.

Запис, який здійснюється в спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків, є:

1. хронологічним;

2. систематичним;

3. журнальним;

4. спеціалізованим.

Прикладом систематичного обліку є:

1. Журнал реєстрації господарських операцій;

2. оборотна відомість за рахунком;

3. журнали-ордери;

4. немає правильної відповіді.

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки поділяють:

1. активні й пасивні;

2. закриті й відкриті;

3. синтетичні й аналітичні;

4. немає правильної відповіді.

Рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику, називають:

1. синтетичними;

2. аналітичними;

3. синтетично-аналітичними;

4. відкритими.

Грошові, натуральні й трудові вимірники використовують у:

1. синтетичному обліку;

2. аналітичному обліку;

3. і в синтетичному, і в аналітичному обліку;

4. поточному обліку.