2.1 Оплата чергових відпусток

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у

трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями

незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої

належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної

особи (далі - підприємство).

Умови строку та подання відпусток (основна та додаткова)регламентує закон України «Про відпустки».

Законодавством встановлено такі види відпусток:

• Річна

• Додаткова (у зв’язку з навчанням)

• Творча

• Соціальна

• Відпустка без збереження заробітної плати

Перша чергова відпустка надається працівникові який пропрацював на підприємстві не менше шести місяців. Надання відпусток працівникам здійснюється по затвердженому на підприємстві графіку чергових відпусток. За два тижні до відпустки працівник повинен написати заяву в якій вказано термін початку та тривалість відпустки. По підприємству видається наказ на підставі якого здійснюється розрахунок заробітної плати за час відпустки. Заробітна плата за час відпустки повинна бути видана за три дні до початку відпустки. Якщо заробітну плату вчасно не видано , то термін початку відпустки відстрочується на стільки днів на скільки днів затримується заробітна плата.

Розрахунок заробітної плати за час відпустки здійснюється в документі який називається «Разовий розрахунок». В цьому документі відображається заробітна плата (нарахована) за 12 місяців що передували відпустці.

Розрахунок заробітної плати за час відпустки

Р (сума відпускних) = сума доходу(6-12 міс.)[100] / 365-10.1) середня заробітна плата; 2) кількість днів відпустки 3) кількість святкових нероб днів. Для рівномірного віднесення на сукупність ЗП на оплату чергових відпусток робітникам підприємствам дозволено створювати для цього резерв. Даний резерв створюється за р-к відрах кожного місяця рівними сумами запланованих витрат. На суму резерву, що створюється робиться запис: Дт 23 (собівартість), 91(загальновиробничі), 92(адміністративні), 93(витрати на збут) тощо – Кт 471 “ Забезпечення сплати відпусток ”.

По мірі надання чергових відпусток робляться записи: Дт 471(забезпечення сплати відпусток) – Кт 661(розрахунки за заробітною платою). Сальдо (кредитове) рахунка 471(забезпечення сплати відпусток) показує залишок невикористаного на кінець звітного періоду резерву. Якщо на підприємстві не створюється резерв, то ЗП за час відпустки відноситься на витрати виробництва або обігу у загальному порядку: Дт 23 та ін – Кт 661.

Відповідно до статті 24 Закону № 504 працівник у разі звільнення має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У разі переведення працівника на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією за умови, що тривалість наданої за робочий рік щорічної і додаткових відпусток становить не менше ніж 24 календарних дні. При цьому під додатковими маються на увазі лише відпустки, передбачені пунктом 1 статті 4 Закону № 504, а не інші додаткові відпустки, наприклад у зв’язку з навчанням, оскільки щорічні основна та додаткові відпустки надаються за робочий, а не календарний рік.

Статтею 22 Закону № 504 передбачено відрахування із заробітної плати працівника у разі його звільнення (крім виключення зі списків підприємства у зв’язку зі смертю) до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Відрахування провадяться на підставі наказу про звільнення.