Частина 4. Загальна рівновага та інституціональне забезпечення ефективного функціонування ринку Розділ 13. Загальна рівновага та економіка добробуту

У попередніх розділах явище ринкової рівноваги вже було предметом розгляду. Зокрема з’ясовувались рівновага споживача, рівновага фірми, рівноважне функціонування товарних ринків та ринків факторів виробництва. Але в усіх цих випадках презентувалася лише часткова ринкова рівновага. Для цілісного уявлення про функціонування мікросистеми і з метою аналізу у який спосіб зміни ситуації на одному ринку впливають на зміни інших ринків, необхідним стає розгляд явища загальної ринкової рівноваги. У зв’язку з цим потребує спеціального аналізу і механізм обміну та розподілу виробничих ресурсів між окремими компонентами загального ринку та умови досягнення найвищої ефективності функціонування економічної системи. Водночас розв’язок проблеми ефективності обумовлює можливість конкретизації явища економіки добробуту. Саме такий підхід і визначив логіку та структуру даного розділу. Передбачається розглянути наступні питання:

• Поняття та аналіз ринкової рівноваги. Часткова і загальна рівновага.

• Рівновага в економіці обміну та ефективність розподілу ресурсів.

• Економіка добробуту в контексті загальної ринкової рівноваги.

§ 1. Поняття та аналіз ринкової рівноваги. Часткова і загальна рівновага

У даному параграфі з’ясовується взаємозалежність ринків та взаємний вплив часткової і загальної ринкової рівноваги. Кожен із суб’єктів мікроекономіки є об’єктом аналізу часткової ринкової рівноваги, що дозволяє обґрунтувати логіку їх бізнесової поведінки. Проте економіка не складається з окремих ізольованих ринків. Вона функціонує як багатокомпонентна система поєднаних між собою ринкових характеристик (цін, витрат, доходів тощо), коли зміна на одному ринку детермінує обов’язкові численні зміни на інших ринках. Тому аналіз загальної ринкової рівноваги виявляє як одночасно взаємодіють усі суб’єкти мікроекономічної системи і наскільки успішно розв’язується проблема "що", "як" і "для кого" продукувати.

Часткова ринкова рівновага забезпечується встановленням рівноважної ціни та рівноважного обсягу продукції під впливом чинників, які діють лише на даному локальному ринку.

Водночас, загальна ринкова рівновага передбачає формування рівноважної ціни та рівноважного обсягу продукції на даному ринку з урахуванням змін рівноважного стану на всіх інших ринках. Можна вважати, що стан загальної ринкової рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції (рис. 13.1).

Загальна економічна рівновага описує кругообіг економічного життя, де споживачі потребують створених продуктів і пропонують належні їм фактори виробництва. Фірми купують фактори виробництва і постачають на ринок виготовлені ними продукти, виплачуючи факторні доходи. Цим самим фірми отримують прибутки з виторгу від продажу продуктів, а споживачі – бажані блага.

Н

а)

б)

в)

а основі аналізу загальної ринкової рівноваги розглянемо характерні риси сукупності конкурентних ринків.

Р

г)

ис. 13.1. Варіанти взаємозв’язків ринків

Основні припущення в аналізі загальної рівноваги є наступними:

а) усі ринки є досконало конкурентними;

б) відсутні природні монополії;

в) кожен товар виробляють за умов сталого або спадного ефекту масштабу;

г) відсутні викликані економічною діяльністю забруднення навколишнього середовища;

д) відсутнє обмежувальне регулювання входу на ринок, або наявність трудової спілки монополістичного типу;

е) в усіх випадках ціни факторів виробництва і створених про­дуктів змінюються досить гнучко, щоб урівноважити попит і пропозицію.

Аналізуючи ситуацію, ми базуємося на тому, що логіка поведінки споживача буде раціональною. Іншими словами, споживачі, будуть розподіляти свої доходи між різними то­варами так, щоб максимізувати своє задоволення. А це означатиме, що вони обиратимуть товари так, щоб граничні корисності кожного з них на грошову оди­ницю витрат були б однаковими для останньої одиниці кожного товару.

На ринках готових продуктів кожна фірма запроваджує свій обсяг виробництва таким чином, щоб граничні витрати виробницт­ва дорівнювали ціні товару. Оскільки це характерно для кожно­го товару і для кожної фірми, то конкурентна ціна кожного то­вару відображатиме граничні витрати суспільства на цей товар.

Звівши ці умови для досконало конкурентних виробників і споживачів, приходимо до висновку, що для кожного споживача гранична корисність споживання кожного това­ру дорівнюватиме граничним витратам на цей товар. Згодом гранич­на корисність на останню грошову одиницю кожного товару урівноважується.

У загальній рівновазі граничні корисності усіх споживчих товарів на одну грошову одиницю дорівнюють гранич­ним суспільним витратам виробництва цих товарів. Тобто, загальна рівновага ринків визначає ціни і обсяги виробництва так, що гранична корисність кожного товару для споживачів дорівнює граничним витратам кожного товару для суспільства. Загальна рівновага – це стан економіки, коли встановлюються ціни рівноваги. При аналізі загальної рівноваги рівноважні ціни та обсяги товарної маси встановлюються із врахуванням ефекту зворотного зв’язку, який відображає зміну часткової рівноваги на даному ринку в результаті змін, що відбулися на суміжних ринках під впливом первісних змін на даному ринку.

Очевидно, що при аналізі загальної рівноваги головна увага має приділятися вивченню взаємозалежності (взаємодоповненості та взаємозамінності) різних товарів. У зв’язку із цим найпростіший аналіз має передбачати як мінімум наступні чотири види змін: первинні зміни на даному ринку, зміни на ринках товарів-субститутів, зміни на ринках товарів-комплементів і нарешті зміни в ефекті зворотного зв’язку.

Варто зауважити, що загальна рівновага досягатиметься тоді, коли ціни прореагують на вихідну зміну попиту чи пропо­зиції таким чином, щоб обсяги попиту почали дорівнювати об­сягам пропозиції на всіх ринках.

Алгебраїчно взаємозв’язок товарних ринків може бути поданим системою рівнянь. Першим, хто спробував описати економічну рівновагу за допомогою системи рівнянь, був швейцарський економіст Леон Вальрас (1834–1910). На його думку, в ринковій економіці ціни зумовлюють обсяг випуску продукції, а обсяг випуску, в той же час, – у значній мірі визначає рівень цін. Ціни споживчих товарів і послуг залежать від цін ресурсів. А ціни ресурсів – від цін споживчих благ, на які існує платоспроможний попит. Взаємозв’язок в економіці забезпечується за принципом замкненого кола, вийти з якого можна лише на основі розв’язку усієї системи рівнянь одночасно. В моделі Вальраса загальна економічна рівновага – це результат розв’язку системи рівнянь, де невідомими є ціни всіх благ і факторів виробництва та їх кількість, що споживається і продається покупцями та виробниками.

Модель загальної економічної рівноваги Вальраса відображає взаємозв’язок ринків готової продукції і ринків факторів виробництва за умов досконалої конкуренції. Саме це дозволяє забезпечити одночасно рівновагу множини ринків.

Закон Вальраса визначає внутрішні, причинно-наслідкові зв’язки між окремими ринками за умов досконалої конкуренції, коли сума надлишкового попиту на всіх ринках починає дорівнювати нулю. Необхідно зважати на те, що за часів Вальраса був відсутній математичний апарат розв’язку такої системи. Тому позитивне вирішення проблеми Л. Вальрас бачив у групуванні рівнянь. Аналіз цього процесу призвів його до правильного висновку про те, що система загальної рівноваги є стійкою і навіть коли вона виведена з неї, то все одно прагнутиме до нової рівноваги через механізм цінових коливань. Звичайно, модель Л. Вальраса є, до певної міри, ідеалізованою, але такою, що зберігає цінність у розумінні навіть сучасних проблем загальної ринкової рівноваги.