- •Предметом науки ідпу є вивчення винекнення, розвиткуі зміни типів і форм держави і права, боротьби укр. Народу за утвердження в Україні державності і правової системи.
- •Укр. Народ є автохтон (з грец. Походження – місцевий)
- •На початку 7 століття скіфи посіли у степах пн. Причорномор»я, створивши перше велике політичне об*єднання.
- •3. Скіфсько-сарматське державне об’єднання:
- •4. Античні міста-держави
- •5. Боспорське царство
- •6 .Зародження класового ладу і формування державності у східних слов"ян. Утворення Давньоруської держави - Київської Русі (6 - початок 12 ст.)
- •7. Суспільний лад Київської Русі у другій половині 9 - першій третині 12ст.
- •9. Право Давньоруської держави у другій половині 9 - першій третині 12 ст.
- •10. "Руська правда" - пам"ятка стародавнього феодального права.
- •11. Судочинство і судові органи в Київській Русі
- •4. Злочини проти сім`ї і моральності.
- •13. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •14.Суспільний і державний лад Галицько-Волинського князівства
- •16. Сусп. Лад Укр. У литовсько-польський період (друга половина хiv- друга половина xviIст.)
- •17. Держ. Лад на укр. Землях в литовсько-польську добу (друга половина 14 — перша половина 17 ст.)
- •18. Джерела, основні риси і зміст права на Україні в литовсько-польський період (друга половина 14 — перша половина 17 ст.)
- •19. Литовські статути і ї характеристика.
- •20.Виникнення укр. Козацтва: різні концепції в історичній літературі (кінець 15 — перша половина 17ст.)
- •21. Військово-політичний та адміністративно-територіальний устрій Запорізької Січі (кінець XV- перша половина XVII ст.)
- •22. Право і судочинство у Запорізькому низовому війську.
- •23. Антикріпосницький і національно-визвольний характер народної війни
- •26.Джерела та розвиток феодального права в Гетьманській державі.
- •28. Юридичне оформлення входження України до Росії (2пол. XviIст.)
- •27. Правове становище України під протекторатом російського царя. Березневі статті 1654р. Царська жалувана грамота від 27 березня 1654р.
- •30. Політичний лад. Адміністративно – політичне становище України.
- •36.Територія і господарство України в першій половині 19ст.
- •37.Суспільний і державний устрій після ліквідації Української державності (перша пол..19 ст.)
- •39.Територія,суспільний лад і державний устрій в західноукр. Землях
- •40.Судова система і право в західноукр. Землях (в кінці 18-перш.Пол. 19 ст.)
- •42 Державний устрій в другій половині XIX ст.
- •47. Революція 1905-1907рр.
- •48. Суспільний лад України в період з початку хх ст. До 1917р.
- •49 Зміни в державному ладі на Україні в період початку XX ст. До 1917 р.
- •50 Цивільне, кримінальне, адміністративне законодавство на Україні за період з 1900 до лютого 1917 років.
- •51. Зміни в суспільно-політичному ладі і праві Галичини, Північної Буковини і Закарпаття (1900-1917)
- •61. Україна і утв. Срср...
- •62. Адмін.-терит. Реформа в Укр. Утв. Автономної Молд. Республіки (20-ті рр.)
- •63. Основні риси права. Кодифікація законодавства усрр (20 –ті рр.).
- •64. Конституція урср 1937 р.
- •65.Розвиток галузей рад. Права на Укр. На основі загальносоюхних закон. Актів. Віднесення крим. Закон……
- •67 Політика Польщі щодо українців
- •69 Повернення радянської влади на Україну
11. Судочинство і судові органи в Київській Русі
Судочинство. У Київській Русі застосовувався обвинувально-змагальний процес. Суд, зважаючи на активну і безпосередню участь самих сторін у процесі (змагальний характер процесу), виконував лише функції посередника. Щоправда, щодо справ про тяжкі злочини проти феодалів і князівської влади використовувались форми розшукового (слідчого) процесу – князі з помічниками самостійно здійснювали розслідування і судочинство. Елементи розшукового процесу використовували також церковні суди. В обвинувально-змагально процесі сторони називались позивачем і відповідачем.
Розшук злочинця, який покладався на позивача, здійснювався у формі “закличу”, “зводу” і “гоніння сліду”. “Заклич” – це спосіб розшуку злодія чи особи, яке незаконно привласнила чужу річ, яка мала конкретно визначені індивідуальні ознаки (Ст.32 і 34 Розш.Пр.). У разі викрадення чи зникнення холопа, коня, зброї чи одягу потерпілий оголошував про це на торзі (ринку), і якщо упродовж 3 днів після оголошення річ знаходили у когось, то її утримувач вважався відповідачем і повинен був повернути її власнику і сплатити штраф. “Звід” – процедура розшуку особи (кінцевого татя), яка незаконно привласнила чужу річ, і повернення речі її власнику (Ст.35-39 Розш.Пр.). “Звід” відбувався, якщо річ знаходилась до “заклича”, якщо її відшукали до завершення 3 днів після “заклича”, або якщо вона була знайдена у чужому маєтку чи верві, а особа, в якої виявили річ, заперечувала її недобросовісне придбання. Тоді позивач, що знайшов свою річ і не міг її відразу повернути, вимагав від її володільця підтвердити її законне придбання, і якщо той вказував на її продавця, то вже він ставав відповідачем і, у свою чергу, теж міг вказати на особу, в якої він придбав украдену річ, - так “звід” тягнувся, поки не зупинявся на людині, яка не могла пояснити, звідки вона отримала цю річ, тож вона і вважалась злодієм. Якщо ж слід злодія виходив за межі міста, то власник речі вів “звід” поза містом лише до третьої особи, яка була зобов`язана сплатити йому вартість речі, а сама отримувала право продовжувати “звід”. Якщо “звід” приводив до кордонів держави або ж володілець речі не міг назвати особу її продавця (вона була йому невідома), то цей покупець міг підтвердити добросовісність свого володіння показами 2 свідків купівлі речі чи митника, перед яким здійснювалась купівля. “Гоніння сліду” (Ст.77 Розш.Пр.) полягало у гонитві за злодієм по залишених ним слідах. Отримані у ході проведення “зводу” і “гоніння сліду” результати були підставою для прийняття відповідного судового рішення.
Інші судові докази – особисте зізнання, свідчення послухів і видоків, речові докази, “суд божий”. Послухи – це свідки доброї слави (репутації) сторони судового процесу; так, обвинувчений у вбивстві міг відвести від себе підозру, виставивши 7 послухів (Ст.18 Розш.Пр.); притому послухами могли бути лише вільні люди (Ст.85 Розш.Пр.), а у виняткових випадках – боярські тіуни або закупи. Видоки – свідки факту вчинення злочину. Речові докази – сліди побоїв (синці), знайдені у підозрюваного вкрадені речі, виявлення трупа на території верві тощо. “Суд божий” – судові клятви (“рота”), ордалії (різні випробування), судовий поєдинок. Застосовувались 2 види судових клятв (іменем божества, яке за брехливу клятву, вважалось, неминуче покарає клятвопереступника): 1. позивача – при обгрунтуванні незначних позовів (Ст.48 Розш.Пр.) і 2. відповідача – очищувальна клятва (Ст.49, 115 Розш.Пр.). Судовий поєдинок (“поле”) полягав у вирішенні справи на підставі перемоги чи поразки котроїсь із сторін, які боролись у суді (часто зі зброєю), - переможець у бою вигравав судову справу. Розрізнялись 2 види ордалій: випробування залізом і водою
Судові органи. Суд не був відокремленим від адміністрації. Головним суддею був князь; князівський суд розв`язував справи, в яких хоч би однією із сторін були представники феодальної знаті; найважливіші справи князь вирішував разом із своїми боярами. Судові функції здійснювали також представники місцевої адміністрації – посадники у містах і волостелі у волостях та їхні помічники – тіуни, вірники та ін. У верві зберігався ще общинний суд. Формується вотчинний суд – суд землевласників над феодально залежним населенням, що здійснювався на підставі імунітетних жалувань. Із запровадженням християнства виникає церковний суд; судові функції здійснювали єпископи, архієпископи і митрополити, а архімандрит вирішував справи щодо чернецтва і залежного від монастирів населення. Церковний суд розглядав такі категорії справ:
1. усі справи церковних людей, тобто білого і чорного духовенства та усіх приналежних до церкви (монастирів) людей, які перебували під її опікою (прочани, старці, каліки, сліпі, глухі, безпритульні, вдови, сироти тощо) або у залежності від неї (залежні селяни і задушні люди);
2. усі справи, що виникали зі шлюбно-сімейних відносин – одруження, розлучення, встановлення опіки, усиновлення, спори щодо спадщини і т.п.;
3. усі справи, пов`язані з релігією, а саме, злочини проти церкви та релігії;