Практичне заняття № 5 (2 год.)
Тема 4: Програмування в системі державного регулювання економіки Завдання 1
На основі головної мети науково-технічної програми “Створення композиційних матеріалів нового покоління для приладо- та машинобудування”, визначеної у попередньому завданні, проаналізувати набір наведених далі часткових цілей та побудувати “дерево цілей”, яке складається з трьох рівнів.
Вихідні дані
Часткові цілі науково-технічної програми.
Науково-дослідні роботи.
Складання (розробка) загальної схеми та координаційного плану виконання науково-дослідних та проектних робіт.
Розробка методів, інструктивних та інформаційних матеріалів, необхідних для проведення науково-дослідних робіт.
Проведення фундаментальних досліджень у галузі фізики твердого тіла.
Розробка технології по створенню композиційних матеріалів нового покоління.
Проведення прикладних досліджень щодо створення конкретних видів композиційних матеріалів нового покоління.
Проведення конструкторських робіт, необхідних для створення композиційних матеріалів нового покоління.
1.2. Відпрацювання процесу в умовах дослідного виробництва.
1.2.1. Виготовлення обладнання для дослідного виробництва.
1.2.2. Апробація технології виробництва композиційних матеріалів в умовах дослідного виробництва та виготовлення дослідних зразків.
1.2.3. Розробка проектної документації на експериментально-промислове виробництво.
1.3. Відпрацювання процесу в дослідно-промислових умовах.
1.3.1. Розробка проектної документації на промислове виробництво.
1.3.2. Виготовлення обладнання для промислового виробництва композиційних матеріалів.
1.3.3. Виготовлення продукції в умовах промислового виробництва з використанням нового технологічного процесу.
1.3.4. Підготовка діючих та будівництво нових підприємств для виробництва композиційних матеріалів.
Методичні вказівки до виконання завдання 1
1. Для формування системи цілей головну мету, визначену на першому етапі, необхідно дезагрегувати на ієрархічну множину більш конкретних цілей.
Для виявлення чітко визначеної кількості характеристик програмних цілей, відбору цілереалізаційних систем оцінки необхідної кількості ресурсів з кожного конкретного заходу кінцева мета програми розгортається у багаторівневу, взаємопов’язану множину локальних підцілей.
2. Процедура побудови “дерева цілей” складається з таких стадій:
побудова функціонального “дерева цілей”;
формування комплексу цілереалізаційних систем;
попередня оцінка і відбір цілереалізаційних систем, розробка цільових нормативів, ранжування цілей.
“Дерево” – це графік, тобто схема, яка виражає підпорядкування і взаємопов’язки елементів.
Форма побудови визначається логічною послідовністю дій при його розробленні, тобто це побудова ланцюжків, ув’язування їх у структуру на основі оцінок змістовної несуперечності і повноти одних цілей щодо інших.
При побудові формується графік з логікою зв’язків “і” (“або”), тобто розраховуються альтернативні варіанти досягнення кінцевої мети програми.
Наступний етап у формуванні сукупності часткових цілей – перетворення граф з логікою зв’язків “і” (“або”) у графи з логікою “і”, тобто вибір найефективніших заходів і вилучення з “дерева” менш ефективних.
При побудові “дерева” необхідно керуватися такими правилами: мета і підцілі програми повинні бути взаємопов’язані одна з одною; цілі повинні формулюватися у позитивній формі, необов’язково, щоб кожна гілка “дерева” налічувала однакову кількість рівнів.
Рис. 4.1. Дерево цілей
3. Після побудови “дерева” необхідно провести ранжування цілей, тобто “зважити” кожну мету відносно інших, встановити порядок її реалізації.
Для ранжування цілей необхідно
визначити коефіцієнти відносної
важливості елементів, коефіцієнти
компетентності експертів Bs,
коефіцієнт взаємної корисності елементів
конкретного рівня
.
Розрахунок інтеграційних оцінок елементів другого рівня проводять за даними таблиці 4.1, в якій наводяться оцінки і-х елементів експертами.
Таблиця 4.1
Значення Kis елементів другого рівня
Номер експерта |
2.1 |
2.2 |
2.3 |
|||
Варіант |
Варіант |
Варіант |
||||
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
2 |
|
1 |
0,10 |
0,3 |
0,7 |
0,3 |
0,20 |
0,4 |
2 |
0,30 |
0,1 |
0,6 |
0,5 |
0,10 |
0,4 |
3 |
0,15 |
0,2 |
0,6 |
0,5 |
0,25 |
0,3 |
4 |
0,20 |
0,3 |
0,6 |
0,4 |
0,20 |
0,3 |
5 |
0,25 |
0,3 |
0,7 |
0,5 |
0,30 |
0,4 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
Підсумковий коефіцієнт
взаємної корисності
розраховують на основі матриці
інтегральних коефіцієнтів взаємної
корисності
елементів другого рівня в цілому для
всієї групи експертів (табл. 4.2-4.3).
Таблиця 4.2
Значення (варіант І)
Рівень |
2.1 |
2.2 |
2.3 |
2.1 |
1,0 |
0,5 |
0,0 |
2.2 |
1,0 |
1,0 |
0,0 |
2.3 |
0,0 |
0,5 |
1,0 |
Сума |
|
|
|
Таблиця 4.3
Значення (варіант ІІ)
Рівень |
2.1 |
2.2 |
2.3 |
2.1 |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
2.2 |
0,5 |
1,0 |
0,0 |
2.3 |
0,0 |
0,0 |
1,0 |
Сума |
|
|
|
Оцінка компетентності Bs окремих експертів представлена в таблиці 4.4.
Таблиця 4.4
Оцінка компетентності Bs окремих експертів
Номер експерта, S |
Показник компетентності за варіантом |
|
І |
ІІ |
|
1 |
0,9 |
0,9 |
2 |
0,8 |
0,9 |
3 |
0,7 |
0,9 |
4 |
0,6 |
0,9 |
5 |
0,7 |
0,8 |
Сума |
|
|
Оцінки коефіцієнтів відносної
важливості
елементів третього рівня для досягнення
цілей елементів другого рівня наведені
в таблиці 4.5.
Таблиця 4.5
Значення елементів третього рівня
Номер елемента третього рівня |
Експерт |
Елемент другого рівня |
|||||
2.1 |
2.2 |
2.3 |
|||||
Варіант |
Варіант |
Варіант |
|||||
І |
ІІ |
І |
ІІ |
І |
ІІ |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
І |
1 2 3 4 5 |
0,40 0,20 0,30 0,50 0,30 |
0,60 0,30 0,50 0,70 0,40 |
0,10 0,30 0,20 0,10 0,20 |
0,30 0,40 0,25 0,30 0,30 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
ІІ |
1 2 3 4 5 |
0,30 0,20 0,30 0,20 0,30 |
0,10 0,10 0,20 0,10 0,20 |
0,80 0,50 0,60 0,70 0,70 |
0,30 0,25 0,20 0,40 0,50 |
0,25 0,30 0,40 0,50 0,40 |
0,30 0,30 0,20 0,20 0,30 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
ІІІ |
1 2 3 4 5 |
0,20 0,30 0,30 0,20 0,30 |
0,10 0,20 0,20 0,10 0,20 |
0,10 0,20 0,20 0,20 0,20 |
0,40 0,40 0,50 0,30 0,30 |
0,60 0,50 0,40 0,60 0,50 |
0,10 0,20 0,25 0,30 0,35 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
ІV |
1 2 3 4 5 |
0,10 0,30 0,10 0,10 0,20 |
0,20 0,40 0,10 0,10 0,20 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
0,40 0,50 0,60 0,40 0,50 |
0,90 0,80 0,75 0,70 0,60 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
Продовження табл. 4.5
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
V |
1 2 3 4 5 |
0,10 0,20 0,30 0,40 0,50 |
0,60 0,50 0,30 0,20 0,50 |
0,60 0,50 0,40 0,30 0,50 |
0,30 0,40 0,35 0,25 0,40 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
VI |
1 2 3 4 5 |
0,20 0,30 0,10 0,50 0,40 |
0,10 0,20 0,10 0,20 0,10 |
0,70 0,60 0,40 0,50 0,30 |
0,50 0,25 0,15 0,10 0,40 |
0,25 0,15 0,10 0,30 0,40 |
0,10 0,30 0,25 0,30 0,20 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
VII |
1 2 3 4 5 |
0,40 0,50 0,30 0,20 0,30 |
0,30 0,40 0,20 0,30 0,25 |
0,50 0,30 0,20 0,30 0,15 |
0,20 0,50 0,30 0,25 0,10 |
0,20 0,60 0,70 0,15 0,20 |
0,30 0,40 0,60 0,10 0,30 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
VIII |
1 2 3 4 5 |
0,10 0,20 0,30 0,40 0,50 |
0,60 0,40 0,30 0,20 0,30 |
0,10 0,30 0,30 0,60 0,70 |
0,20 0,30 0,25 0,55 0,60 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
IX |
1 2 3 4 5 |
0,50 0,40 0,20 0,10 0,10 |
0,40 0,30 0,20 0,10 0,10 |
0,50 0,20 0,30 0,40 0,50 |
0,40 0,15 0,25 0,30 0,45 |
0,50 0,40 0,30 0,10 0,20 |
0,40 0,30 0,20 0,10 0,25 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
X |
1 2 3 4 5 |
0,25 0,50 0,40 0,30 0,10 |
0,50 0,40 0,30 0,30 0,20 |
0,10 0,20 0,70 0,60 0,50 |
0,20 0,30 0,60 0,40 0,30 |
0,60 0,50 0,10 0,10 0,10 |
0,15 0,50 0,20 0,10 0,30 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
XI |
1 2 3 4 5 |
0,40 0,20 0,30 0,50 0,30 |
0,20 0,40 0,50 0,30 0,20 |
0,10 0,30 0,20 0,10 0,10 |
0,30 0,40 0,25 0,30 0,20 |
0,25 0,30 0,20 0,15 0,10 |
0,30 0,20 0,10 0,10 0,20 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
|
XII |
1 2 3 4 5 |
0,10 0,20 0,30 0,30 0,40 |
0,30 0,40 0,10 0,20 0,30 |
0,70 0,50 0,60 0,40 0,50 |
0,40 0,35 0,50 0,30 0,45 |
0,50 0,30 0,25 0,40 0,00 |
0,10 0,30 0,20 0,20 0,10 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
Продовження табл. 4.5
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
XIII |
1 2 3 4 5 |
0,30 0,20 0,10 0,40 0,50 |
0,50 0,30 0,40 0,10 0,20 |
0,60 0,50 0,40 0,60 0,70 |
0,15 0,25 0,45 0,50 0,10 |
0,25 0,30 0,40 0,25 0,40 |
0,10 0,25 0,20 0,35 0,40 |
Сума |
|
|
|
|
|
|
Розрахунок інтегральних оцінок коефіцієнта елементів другого рівня “дерева” провести за трьома варіантами і результати занести в таблицю 4.6:
Варіант А) без урахування компетентності експертів і коефіцієнта взаємної корисності:
,
(4.1)
де
- інтегральна оцінка і-го елемента;
- оцінка і-го елемента, яку
дав S-експерт;
N – кількість експертів.
Варіант Б) з урахуванням компетентності експертів, але без урахування коефіцієнта взаємної корисності за формулою:
,
(4.2)
де
- показник компетентності S-го експерта.
Варіант В) з урахуванням компетентності експертів і коефіцієнта взаємної корисності за формулою:
,
(4.3)
де
- остаточна оцінка і-го елемента з
урахуванням компетентності експертів
і взаємної корисності;
- коефіцієнт взаємної корисності
і-го елемента для усіх інших елементів
даного рівня “дерева цілей”:
,
(4.4)
де
- коефіцієнт взаємної корисності і-го
елемента другого рівня “дерева” для
кожного елемента даного рівня; враховуючи
корисність елемента для себе;
n – кількість елементів даного рівня “дерева”.
Підсумування здійснюється за графами таблиць 4.2, 4.3 для кожного елемента.
Результати розрахунку коефіцієнта відносної важливості для другого рівня ”дерева” слід навести у формі таблиці 4.6.
Таблиця 4.6
Розрахунок коефіцієнтів відносної важливості 2 рівня
Інтегральний коефіцієнт відносної важливості елементів другого рівня “дерева” |
Без урахування компетентності експертів і коефіцієнтів взаємної корисності |
З урахуванням компетентності експертів, але без урахування коефіцієнту взаємної корисності |
З урахуванням компетентності експертів і коефіцієнтів взаємної корисності |
|||
Варіант А |
Варіант Б |
Варіант В |
||||
І |
ІІ |
І |
ІІ |
І |
ІІ |
|
К2.1 |
|
|
|
|
|
|
К2.2 |
|
|
|
|
|
|
К2.3 |
|
|
|
|
|
|
Інтегральну оцінку коефіцієнтів відносної важливості окремих елементів третього рівня “дерева” здійснюють у такій послідовності:
1. Визначають величину
- коефіцієнт відносної важливості j-го
елемента третього рівня для реалізації
цілей елементів другого рівня, які він
деталізує, з урахуванням коефіцієнта
відносної важливості для кожного s-го
експерта:
,
(4.5)
де
- коефіцієнт відносної важливості j-го
елемента третього рівня “дерева цілей”
для і-го елемента другого рівня “дерева”,
визначений s-м експертом;
m – кількість елементів другого рівня.
2. Визначають величину Wj – інтегральний коефіцієнт відносної важливості j-го елемента третього рівня для реалізації цілей елементів другого рівня, які він деталізує з урахуванням їх коефіцієнта відносної важливості для усієї групи експертів:
.
(4.6)
Результати розрахунків коефіцієнта для третього рівня слід навести у табличній формі (таблиця 4.7).
Таблиця 4.7
Коефіцієнти відносної важливості 3 рівня
Інтегральний коефіцієнт відносної важливості елементів третього рівня “дерева” |
Варіант |
|
І |
ІІ |
|
W1 |
|
|
W2 |
|
|
W3 |
|
|
W4 |
|
|
W5 |
|
|
W6 |
|
|
W7 |
|
|
W8 |
|
|
W9 |
|
|
W10 |
|
|
W11 |
|
|
W12 |
|
|
W13 |
|
|
Висновки:
Завдання 2
Визначити основні науково-технічні проблеми галузей приладо- та машинобудування. Зробити їх відносну оцінку і визначити мету науково-технічної програми.
Вихідні дані
За попередніми оцінками фахівців найсуттєвішими науково-технічними проблемами галузей приладо- та машинобудування є:
Розробка методів і засобів корозійного захисту машинобудівної продукції.
Розробка і освоєння нових видів породоруйнівного інструменту, в т.ч. для вугільної промисловості.
Оптимізація технологій та конструкцій.
Розробка основ механіки композиційних матеріалів з урахуванням фізико-хімічних процесів.
Плазмове напилення деталей.
Впровадження ресурсозберігаючих, мало- та безвідходних технологій.
Впровадження технологічного процесу знежирення деталей.
Зниження матеріалоємності готової продукції.
Виготовлення шахтарських ліфтів поєднаних із сміттєпроводом.
Розробка технології та устаткування для виробництва вершкового масла з використанням дезодорації надходження вершків.
Методичні вказівки до виконання завдання 2
За оцінкою експертів важливість науково-технічних проблем оцінюється на основі матриць, елементами яких є узагальненні відносні оцінки вважливості кожної науково-технічної проблеми у розвитку галузі. (таблиця 4.8).
Таблиця 4.8
Науково-технічні проблеми
Галузі і види діяльності, на які проблема впливає |
Номер науково-технічної проблеми |
|||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
Тракторобудування |
0,90 |
0,0 |
0,30 |
1,0 |
0,70 |
0,70 |
0,0 |
0,75 |
0,0 |
0,0 |
Харчова промисловість |
0,50 |
0,0 |
0,30 |
0,85 |
0,20 |
0,65 |
0,10 |
0,0 |
0,0 |
1,0 |
Автомобілебудування |
0,75 |
0,0 |
0,75 |
0,37 |
0,80 |
0,40 |
0,69 |
0,50 |
0,0 |
0,0 |
Електротехнічна промисловість |
0,80 |
0,0 |
0,50 |
1,0 |
0,55 |
0,40 |
0,15 |
0,65 |
0,0 |
0,0 |
Приладобудування |
0,50 |
0,65 |
0,45 |
1,0 |
0,80 |
0,70 |
0,75 |
0,60 |
0,75 |
0,60 |
Медична промисловість |
0,80 |
0,0 |
0,65 |
1,0 |
0,70 |
0,95 |
0,10 |
0,50 |
0,0 |
0,0 |
Літакобудування |
0,90 |
0,0 |
0,60 |
0,70 |
0,80 |
0,65 |
0,70 |
0,65 |
0,0 |
0,0 |
Гірничо-видобувна промисловість |
0,70 |
1,0 |
0,40 |
0,80 |
0,30 |
0,10 |
0,40 |
0,30 |
0,0 |
0,0 |
Всього |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ранжування |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінку важливості кожної науково-технічної проблеми розраховують за формулою:
,
(4.7)
де
- узагальнена відносна оцінка важливості
j-ї науково-технічної проблеми;
- оцінка відносної важливості
j-ї наукової технічної проблеми відносно
k-ї галузі, яку отримують внаслідок
опитування експертів, які беруть участь
у формуванні науково-технічних проблем;
к – номер галузі або виду діяльності;
j – номер науково-технічної проблеми.
Оцінку відносної важливості (присвоєння рангу) здійсняють у такий спосіб:
на основі попереднього аналізу визначають списки галузей, на які може вплинути розв’язання даної проблеми;
для галузей та видів діяльності, на які вона впливає, коефіцієнту важливості надається значення в межах між 0 та 1;
для галузей, на які науково-технічні проблеми не впливають або впливають слабо, коефіцієнт важливості дорівнює 0.
Висновки: