Відповідно до законодавства підприємство самостійно визначає загальну чисельність працівників, їхній професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штатний розклад, тобто формує трудовий колектив, здатний у ринкових умовах досягати високих кінцевих результатів.
Показниками, що характеризують чисельність персоналу, є:
-Нормативна чисельність – це максимально можлива чисельність робітників, обрахована за нормативами витрат праці кожної категорії працівників.
-Штатна чисельність – чисельність працівників, які входять до штату організації (без врахування тимчасових і сезонних робітників).
- Фактична чисельність – особи, які на певну дату з’явились і приступили до роботи незалежно від її тривалості.
- Середньо облікова чисельність працівників за завітний місяць визначається за формулою:
де 
загальна
чисельність
облікового
складу
працівників
за
кожний і-тий
календарний
(робочий
і
неробочий)
день
місяця,
осіб;
ДК –
кількість
календарних
днів
у
даному
місяці.
-Середньо облікова чисельність працівників за квартал або за рік обчислюється за формулою:
де Ч1, Ч2, ... Чn – чисельність персоналу на початок кожного півперіоду; n – кількість періодів. На практиці застосовуються різні методи планування чисельності працюючих. Зокрема укрупнений метод, планування за категоріями працюючих на основі трудомісткості, нормативів чисельності і норм обслуговування й та ін.
2.
Одним із необхідних інструментів такого планування є розрахунок балансу робочого часу одного робітника. Баланс робочого часу складається по підприємству, цеху і дільниці в розрахунку на рік з розбивкою по кварталах. Головні складові балансу робочого часу:
- Календарний фонд часу (КФЧ), передбачений у робочому календарі;
- Номінальний фонд часу (НФЧ): НФЧ = КФЧ – вихідні і святкові дні;
- Корисний (реальний) фонд часу (РФЧ): РФЧ = НФЧ – планові невиходи;
- Ефективний фонд часу в годинах (ЕФЧ): ЕФЧ = РФЧ * середня тривалість робочого дня.
3.
Протилежним економічним явищем до зайнятості є безробіття.Безробіття – соціально-економічне явище в суспільстві, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку воно здатне виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції праці над попитом на неї.Згідно 2 ст. ЗУ „Про зайнятість населення” безробітними вважаються громадяни працездатного віку, які втратили трудовий дохід з незалежних від них причин, обов’язково зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.Статус безробітного одержують ті громадяни, які протягом семи днів після реєстрації їх службою зайнятості за місцем проживання не отримали відповідної роботи або не були направлені на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.. Відповідно до закону Оукена зростання безробіття на 1% понад природний рівень безробіття призводить до втрати 2-2,5% потенційного ВВП.Природний рівень безробіття – сукупність структурного і фрикційного безробіття, це мінімальний рівень безробіття в країні, який відповідає поняттю повної зайнятості і становить 5-7%.Рівень безробіття – основний показник, що дає узагальнене уявлення про стан ринку праці на даний момент і про зміни, які відбулися на ньому за певний період. Визначається на початок або кінець періоду, чи на конкретну дату
Фактичний рівень безробіття (РБ):РБ = Б / ЧЕАН * 100% .Прогностичний рівень безробіття (РБ прогн):РБ прогн = Бпрогн / ЧЕАН * 100% Тривалість безробіття -динамічна величина, що характеризує в середньому тривалість пошуку роботи особами, які мають безробітного на кінець періоду, а також тими безробітними, які були в цьому періоді працевлаштовані.
4.
Сукупний попит та сукупна пропозиція праці складають сукупний ринок праці.
Класична модель ринку праці має наступний вигляд:
W – зарплата;
Е – чисельність зайнятих;
D – попит на працю;
S – пропозиція праці;
М – точка рівноваги на ринку праці.
Підвищення ставки зарплати впливає на вибір між працею і дозвіллям двояко: 1) діє ефект заміщення: підвищення ставки зарплати збільшує альтернативну вартість праці, з’являється стимул заміни дозвілля на працю;
2) підвищення ставки зарплати створює ефект доходу, скорочуючи кількість відпрацьованих годин. Більш висока ставка зарплати – за умови, що ціни на послуги залишаться незмінними - підвищує реальні доходи робітників. Маючи вищі доходи, робітники схильні споживати більше нормальних товарів, і менше товарів нижчої якості. Отже, сам по собі ефект доходу від підвищення зарплати виразиться в скороченні кількості праці, пропонованої робітником.
5.
Види норм праці:
Норма часу НЧ – це кількість робочого часу, об’єктивно потрібного для виконання конкретної роботи за певних організаційно-технічних умов.
Норма виробітку НВ – це кількість одиниць продукції у натуральних показниках, яку повинен виробити працівник за одиницю робочого часу за певних організаційно-технічних умов. Визначається за формулою:
НВ = ТЗМ / НЧ ,
де ТЗМ – змінний робочий час.
Між зміною норми виробітку і норми часу існує залежність: якщо норма часу зменшується на x %, то норма виробітку на y %:
y = 100x / 100 - x; x = 100 y / 100 + y.
-Норма обслуговування НО – це кількість об’єктів, що їх повинен якісно обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.
- Норма чисельності НЧИС – це розрахункова кількість працівників, необхідних для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу:
НЧИС = m / НВ ,
де m - об’єм робіт.
- Норма обслуговування НОБ - це розрахункова кількість працівників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об’єктів різноманітного призначення за визначений період часу:
НЧИС = m / НО * КЗМ,
де m – кількість об’єктів, що обслуговуються; КЗМ - коефіцієнт зміни роботи обладнання.
6.
Відтворення населення – це історично та соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.
Показники руху населення – розподіляють на абсолютні та відносні. Абсолютні – це чисельність народжених, чисельність померлих, середня тривалість життя, чисельність прибулих на дану територію, чисельність вибулих з даної території за певний проміжок часу (в основному за рік). Серед найважливіших відносних показників слід виділити: коефіцієнт народжуваності (Кн), коефіцієнт смертності (Ксм), коефіцієнт прибуття (Кпр), коефіцієнт вибуття (Кв), коефіцієнт механічного приросту (Кмпр), коефіцієнт механічного обороту (Кмоб). Розраховуються на тисячу населення (одиниця виміру „проміле” – 0/00).
Кн = Н/Чн *1000; Ксм = П/Чн * 1000; Кпр = Пр/Чн * 1000;
Кв = В/Чн * 1000; Кмпр = (Пр – В)/Чн * 1000; Кмоб = (Пр+В)/Чн * 1000;
де Чн – чисельність населення на даній території; Н -чисельність народжених; П -чисельність померлих; Пр – чисельність прибулих на дану територію протягом року; В - чисельність вибулих із даної території.
7….
Державні соціальні стандарти – це встановленні законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Основним видом доходів основної частини населення є заробітна плата
Головним елементом державного регулювання оплати праці виступає мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений мінімум заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).
Прожитковий мінімум або бюджет прожиткового мінімуму – система показників обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг на мінімально припустимому рівні, що забезпечують умови для підтримання активного фізичного стану дорослих та соціального і фізичного розвитку дітей і підлітків.
Споживчий бюджет – вартісний показник обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг.
8.
Доходи населення – сукупність грошових і натуральних коштів, що формується за рахунок праці робітників та інших джерел і призначена для підтримки фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення його потреб.
Доходи населення класифікуються залежно від різних ознак:
1. За економічною природою: трудові і нетрудові; економічно обґрунтовані та економічно не обґрунтовані.
2. За економічним змістом: грошові (заробітна плата, стипендії, пенсії, приріст грошових вкладів на банківських рахунках тощо); натуральні; сукупні – усі види доходів як грошових, так і натуральні.
3. За ступенем використання:
- загальні (брутто-доходи) – сума доходів, отримана з усіх джерел, включаючи кошти, призначенні для сплати податків і обов’язкових платежів;
- доходи, що знаходяться в розпорядженні (нетто-доходи) – сума коштів, що залишається після сплати податків і обов’язкових платежів, яку родина може в максимальному розмірі витратити на кінцеве споживання товарів і послуг без використання заощаджень та інших джерел;
- реальні доходи – вартість одержаних матеріальних і культурно-побутових благ на суму наявного у розпорядженні доходу з урахуванням цін на товари і послуги.
9….
По завершенні роботи повинен бути підготовлений підсумковий матеріал, що включає доповідь про результати аудиторської перевірки, оцінки і рекомендації. Отже, результати перевірки можуть принести максимальну користь усім працівникам, зацікавленим у процвітанні своєї фірми.
Ефективність аудиту може виступати в економічній формі, соціально-економічній, соціально-психологічній чи являти собою їхній комплекс, що найбільш реалістично. При цьому ефективність може бути прямою чи непрямою, з чітко визначеними тимчасовими рамками чи без них.
Найбільш очевидними вигоди від проведення аудиту в трудовій сфері стають тоді, коли вони переведені на мову реальної грошової вигоди для підприємства.
Аудит у трудовій сфері може бути використаний і для кадрових перестановок у колективі.
Для впливу на ефективність підприємства важливим елементом аудита в трудовій сфері є оцінка діяльності служб управління працею У ході аудиторської перевірки може бути дана експертна оцінка ступеня відповідності діяльності відділу управління трудовими ресурсами основним виробничим задачам підприємства.
Тому для визначення загальної ефективності діяльності відповідних служб у ході аудита необхідно перевірити кожен з підрозділів і визначити, наскільки ефективно і економно вони працюють.
Отже, аудит у трудовій сфері як елемент виявлення резервів підвищення ефективності і прибутковості підприємства є одним із найбільш діючих факторів економічної політики підприємства, що особливо наочно проглядається в умовах переходу до ринкової системи.
10….
заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Номінальна заробітна плата – це сума коштів, одержаних за годину, день чи місяць роботи. Вона буває нарахована та виплачена (за відрахуванням податків).
Реальна заробітна плата – це купівельна спроможність номінальної заробітної плати, це та кількість товарів та послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату.
Саме реальну заробітну плату треба розглядати як ринкову ціну робочої сили.
Структура заробітної плати – це співвідношення окремих частин заробітної плати в загальному її обсязі. Заробітна плата має наступну структуру:
-основна заробітна плата – це винагорода за виконану працю відповідно до встановлених норм праці; встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад встановленні норми, за трудові успіхи, за особливі умови праці;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Найважливішими функціями заробітної плати є:
- Відтворювальна функція - полягає у забезпеченні працівників та членів їх родини необхідними життєвими благами для відновлення витраченої в процесі виробництва робочої сили та для відтворення поколінь;
- Стимулююча функція - полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від особистого вкладу працівника та результатів діяльності всього колективу підприємства;
- Регулююча функція - вирішує проблеми регулювання вартості робочої сили на ринку праці під впливом співвідношення її попиту та пропозиції -Соціальна функція - покликана забезпечити рівну заробітну плату в однакових умовах праці та усунення будь-якої дискримінації в оплаті праці;
- Оптимізаційна функція - забезпечує певні пропорції в зростанні рівнів заробітної плати та продуктивності праці;
-Функція формування платоспроможного попиту населення.
11….
Зміст праці характеризує взаємодію особистісних і речових чинників процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні для здійснення трудового процесу вміння та навички. До основних елементів, що характеризують зміст праці, відносять такі категорії, як „інтенсивність”, „якість”, „складність”, і „важкість” праці.
Поняття характеру праці вібражає: а) особливості процесу праці, який здійснюється тих чи інших організаційно-технічних умовах (ручна чи механізована праця, проста чи складна тощо); особливості взаємозв’язку людей у процесі їх спільної трудової діяльності (праця приватна і наймана, індивідуальна і колективна).
Соціально-економічний характер праці виражає форму її громадської організації і являє собою сукупність відносин між учасниками трудового процесу, відмітні риси, властиві тому чи іншому способу виробництва.
Різноманітність характеру і змісту праці знаходить своє відображення у різноманітності видів праці які представлені :1 За характером і змістом праці. Праця наймана і приватна; індивідуальна і колективна; праця за бажанням, за необхідністю, з примусу; фізична і розумова праця; репродуктивна і творча.
2.За предметом і продуктом праці. Праця наукова, інженерна, управлінська, виробнича тощо; праця підприємницька, інноваційна, відтворювальна, комерційна; промислова, сільськогосподарська, будівельна, транспортна та ін..
3.За засобами і способами праці. Праця ручна, механізована та автоматизована; низько-, середньо- та високотехнологічна.
4.За умовами праці. Праця стаціонарна і нестаціонарна; наземна та підземна; важка, середньої важкості та легка; приваблива і неприваблива
5.За регламентованістю та новаційністю. Регламентована, інноваційна і духовна.
Одночасно слід зазначити, що праця завжди є одночасно розумовою і фізичною діяльністю. Тут не можна провести чіткої межі, тому що будь-яка професійна діяльність більшою чи меншою мірою пов'язана з інтелектуальною і фізичною напругою. Поділ на духовну і фізичну працю може відбуватися з урахуванням того, наскільки людина докладає свої переважно духовні чи переважно фізичні сили для розвитку своєї особистості і для одержання за працю доходів.
12.
Виділяють такі методи обчислення продуктивності праці:
-натуральний метод – характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу;
- умовно-натуральний – застосовується в тому випадку, коли на підприємстві виробляється декілька видів однорідної продукції. Для обчислення обсягів виробленої продукції перераховують планову і фактично вироблену кількість кожного виду продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами, встановленими за спеціальною шкалою;
- вартісний метод – характеризується вартісними показниками продуктивності праці, що обчислюються як співвідношення виробленої продукції у грошових одиницях до витрат робочого часу;
- трудовий метод – використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. Як вимірник використовуються нормо-години, тобто кількість праці в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції.
13….
14…
Основою для розробки плану по праці є:
-виробнича програма;
- план підвищення ефективності виробництва;
- норми і нормативи витрат праці і зарплати.
План по праці складається з двох розділів: промислово-виробнича діяльність і непромислова група. Перший розділ містить у собі такі планові показники:
- зростання продуктивності праці (планується в грошових одиницях і у відсотках до попереднього періоду);
-чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства;
- нормативи витрат зарплати на одиницю продукції за показником, що застосовується для планування продуктивності праці;
- фонд заробітної плати;
- фонд матеріального заохочення;
-середня заробітна плата з урахуванням виплат з фонду матеріального заохочення;
- фонд зарплати необлікового (позаштатного) складу.
Чисельність, фонд і середня заробітна плата плануються за категоріями працівників.
По розділу «непромислова група» плануються три показники: чисельність працівників, фонд заробітної плати і середня зарплата.
15…
Міжнародна організація праці (МОП) з’явилася разом з Лігою націй на підставі Версальського договору в 1919р. Вона була заснована для вираження зростаючої заклопотаності з приводу соціальної реформи після І Світової війни і впевненості в тому, що будь-яка реформа повинна проводитися на міжнародному рівні.
Структура моп:
1. Міжнародна конференція праці (МКП). На конференції створені ряд комітетів, зокрема :
- Розпорядницький ( регулює програму і час роботи конференції);
-Комітет з перевірки повноважень;
-Фінансовий;
- Комітет із застосування конвенцій і рекомендацій.
2. Галузеві комітети створені для обговорення на міжнародному рівні соціально-трудових проблем, характерних для окремих галузей н/г.
3. Регіональні конференції скликаються для підтримки постійних зв’язків МОП з різними районами світу і вивчення соціально-економічних змін, що відбуваються там.
4. Адміністративна рада є виконавчим органом, вона управляє роботою МОП у період між конференціями, проводить у життя її рішення, координує діяльність МБП, комітетів.
5. Міжнародне бюро праці (МБП) виконує роль світового дослідницького і соціально-інформаційного центру із соціально-трудових проблем.
16..
Мініма́льна заробі́тна пла́та — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.
17..
Людські ресурси – це специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку людські ресурси – це працівники, які мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Основою формування людських ресурсів є населення.
Населення – це сукупність людей, які проживають на певній території.
Відтворення населення – це історично та соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.
У процесах відтворення населення розрізняють:
І. Види руху.ü природний – результат процесів народження і смерті;ü міграційний – механічне просторове переміщення населення;
ü соціальний – зміна освітньої, професійної, національної та інших структур населення;
ü економічний – зміна трудової активності.
ІІ. Типи відтворення.
ü екстенсивний (традиційний) – висока нерегульована народжуваність і висока смертність, у структурі переважно молоді люди;
ü інтенсивний (сучасний) – низький рівень народжуваності, підвищення тривалості життя, зниження рівня смертності, старіння населення.
ІІІ. Режим відтворення.
ü розширений – народжуваність перевищує смертність;
ü простий – народжуваність і смертність приблизно одинакові;
ü звужений (депопуляція) – смертність перевищує народжуваність.
Показники руху населення – розподіляють на абсолютні та відносні. чисельність померлих, середня тривалість життя, чисельність прибулих на дану територію, чисельність вибулих з даної території за певний проміжок часу (в основному за рік). Серед найважливіших відносних показників слід виділити: коефіцієнт народжуваності (Кн), коефіцієнт смертності (Ксм), коефіцієнт прибуття (Кпр), коефіцієнт вибуття (Кв), коефіцієнт механічного приросту (Кмпр), коефіцієнт механічного обороту (Кмоб). Розраховуються на тисячу населення (одиниця виміру „проміле” – 0/00).
Кн = Н/Чн *1000; Ксм = П/Чн * 1000; Кпр = Пр/Чн * 1000;
Кв = В/Чн * 1000; Кмпр = (Пр – В)/Чн * 1000; Кмоб = (Пр+В)/Чн * 1000;
де Чн – чисельність населення на даній території; Н - чисельність народжених; П - чисельність померлих; Пр – чисельність прибулих на дану територію протягом року; В - чисельність вибулих із даної території.
18..
Нормування праці – це визначення трудових витрат певної кількості і якості, необхідних для виробництва або будь-якого перетворення матеріального продукту або послуги.
Методи нормування праці:
Аналітичний метод – ґрунтується на вивченні та аналізі методів і прийомів виконання нормованої роботи з метою виявлення резервів скорочення витрат праці і підвищення продуктивності праці. Залежно від способу визначення витрат часу має два різновиди:
- аналітично-дослідницький – витрати часу на операцію визначають на сонові їх вимірювання шляхом спостереження безпосередньо на робочих місцях;
- аналітично-розрахунковий – витрати часу розраховують за нормативами режимів роботи обладнання і часу.
Досвідно-статистичний – полягає у визначенні норм на основі досвіду нормування аналогічних трудових операцій, робіт тощо.
Математико-статистичний – це непряме вимірювання витрат праці на основі математико-статистичного дослідження, аналізу і визначення непрямих багатофакторних залежностей.
Види норм праці:
Норма часу Норма виробітку
НВ = ТЗМ / НЧ ,
y = 100x / 100 - x; x = 100 y / 100 + y.
-Норма обслуговування НО .
- Норма чисельності НЧИС –
НЧИС = m / НВ ,
де m - об’єм робіт.
- Норма обслуговування
НЧИС = m / НО * КЗМ,
де m – кількість об’єктів, що обслуговуються; КЗМ - коефіцієнт зміни роботи обладнання.
19..
Організація праці на підприємстві — це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання і здійснення складових його часткових трудових процесів, взаємодії виконавців і їхніх груп із засобами праці й один з одним для досягнення поставленої мети спільної діяльності і забезпечення наміченого соціально-економічного ефекту.
Необхідність організації праці обумовлена такими об’єктивними категоріями, як розподіл і кооперація праці.
Розподіл праці – відокремлення діяльності окремих працівників та їх груп у процесі праці. Завдяки розподілу праці підвищується продуктивність праці, вдосконалюються знаряддя праці.
Кооперація праці – об’єднання, встановлення взаємозв’язку між розрізненими, спеціалізованими виконавцями в процесі трудової діяльності.
У змісті організації праці, виходячи з особливостей вирішуваних завдань, виділяють такі елементи:
поділ і кооперування праці;
нормування праці;
організація та обслуговування робочих місць;
організація добору персоналу та його розвиток;
планування та облік праці;
мотивація праці;
зміцнення дисципліни праці.
20…
Робоче місце – це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або декількох виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності.
Організація робочого місця – комплекс заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих та безпечних умов праці для високопродуктивної праці робітників.
Основними складовими організації робочого місця є:
1. Оснащення робочого місця – сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнання, допоміжного обладнання, технологічного та організаційного оснащення, засобів зв’язку тощо.
- Основне технологічне обладнання – все те, за допомогою чого здійснюється основний процес виробництва, верстати, робочі машини тощо.
- Допоміжне обладнання – транспортери, різні вантажопідіймальні пристрої та ін.
- Технологічне оснащення – вимірювальний інструмент, технічна документація тощо.
- Організаційне оснащення – виробничі меблі, тара, засоби сигналізації і зв’язку, засоби освітлення та охорони праці.
2. Планування робочого місця – доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов’язаних між собою засобів праці, предметів праці та самого працівника.
3. Обслуговування робочого місця – система заходів із забезпечення робочих місць засобами та предметами праці з наданням різноманітних послуг виробничого характеру
21……
Основні методи вивчення витрат робочого часу:
- хронометраж – застосовується для аналізу прийомів праці і визначення витрат часу на виконання тих елементів операцій, що повторюються;
- фотографія робочого часу – проводиться для встановлення структури витрат робочого часу;
- фотохронометраж – застосовується для аналізу структури витрат робочого часу і для одночасного визначення витрат часу на окремі позиції виробничої операції.
Методи нормування праці:
Аналітичний метод – ґрунтується на вивченні та аналізі методів і прийомів виконання нормованої роботи з метою виявлення резервів скорочення витрат праці і підвищення продуктивності праці. Залежно від способу визначення витрат часу має два різновиди:
- аналітично-дослідницький – витрати часу на операцію визначають на сонові їх вимірювання шляхом спостереження безпосередньо на робочих місцях;
- аналітично-розрахунковий – витрати часу розраховують за нормативами режимів роботи обладнання і часу.
Досвідно-статистичний – полягає у визначенні норм на основі досвіду нормування аналогічних трудових операцій, робіт тощо.
Математико-статистичний – це непряме вимірювання витрат праці на основі математико-статистичного дослідження, аналізу і визначення непрямих багатофакторних залежностей.
22…
Для досягнення своїх основних цілей і задач МОП розробляє міжнародні програми, спрямовані на поліпшення умов праці і життя трудящих, підвищення можливостей зайнятості і підтримку основних прав людини.
Одна з найважливіших сфер діяльності МОП це сприяння забезпеченню повної зайнятості. Прагнучи внести свій внесок у боротьбу з бідністю МОП у 1976 р. висунула конвенцію основних нестатків. Ця концепція сприяла встановленню в країнах мінімального рівня зарплати і пенсії.
Також однією з важливих сфер діяльності МОП є права людини. Уся діяльність МОП має відношення до прав людини, захисту прав на працю і від примусової праці, боротьби за нормальні умови праці, захисту від дискримінації.
Діяльність МОП у сфері умов і безпеки праці спрямована на поліпшення загальних умов організації і охорони праці, техніки безпеки.
У сфері вирішення питань зарплати МОП проголошує досягнення “гарантії зарплати, що забезпечує задовільні умови життя... визнання принципу рівної оплати за рівну працю...”.
Однією з важливих сфер діяльності МОП є соціальне забезпечення. Конвенція про мінімальні норми соцзабезпечення затверджує принцип універсальності соцзабезпечення.
23…
Фонд заробітної плати працівників містить пряму (тарифну) заробітну плату і всі доплати до неї. Розрізняють фонд годинної, денної, місячної (квартальної) і річної заробітної плати.
Годинний фонд зарплати являє собою оплату за вироблену продукцію чи за обсяг робіт, за фактично відпрацьований час. Він включає: оплату за відпрацьований час за тарифними ставками і відрядними розцінками, премії за підрядними і почасово-преміальними системами, доплати за роботи в нічний час, доплати за керівництво бригадою і навчання учнів.
Денний фонд заробітної плати — це оплата за час, який належить відпрацювати за людино-день. До його складу, крім фонду годинної зарплати, входять доплати підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв у роботі матерів, які годують малят, оплата тимчасового сумісництва, за поєднання професій.
Місячний (квартальний, річний) фонд заробітної плати — це весь фонд заробітної плати, нарахований робітникам підприємства за місяць (квартал, рік). Він включає: фонд денної зарплати; оплату відпусток; оплату часу, витраченого на виконання державних обов’язків; виплати допомог, заробітної плати працівникам, оплату відряджень до інших підприємств чи на навчання; оплату за вислугу років і т. ін.
Сума премій розраховується виходячи з діючих на підприємстві преміальних положень по кожній групі робітників, яких преміюють на підставі планованих показників роботи і розміру премій, встановлених у % до заробітної плати.
Фонд зарплати робітників-підрядників визначається множенням штучної
підрядної розцінки на обсяг завдання з випуску продукції (обсягу робіт).
Планування фонду заробітної плати керівників, фахівців і службовців здійснюється на основі даних про чисельність і посадові оклади згідно у штатним розкладом з урахуванням невиходів через хворобу, а також установлених надбавок і доплат.
Фонд заробітної плати непромислової групи розраховується виходячи з затверджених посадових окладів, тарифних ставок в такий самий спосіб, як і фонд зарплати аналогічних груп промислового персоналу.
Середня заробітна плата (СЗППЛ) ,
24…..
Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, ніж у конкурентів, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку.
При плануванні продуктивності праці у вітчизняних організаціях застосовуються два методи: метод прямого рахунку і метод планування за факторами.
За допомогою методу прямого рахунку розраховується можливе зменшення чисельності персоналу під впливом конкретних організаційних і технічних заходів.
Застосування методу планування за факторами припускає, насамперед, чітку класифікацію факторів, єдину для всіх рівнів управління. Прогнозування продуктивності праці на майбутній період виробляється на основі розрахунку впливу факторів на її величину. Найбільш істотним фактором зростання продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва в результаті його комплексної механізації, автоматизації, впровадження нових видів устаткування, засвоєння нових і удосконалення діючих технічних процесів, модернізація устаткування, поліпшення якості сировини, матеріалів і т. ін.
25…
Соціальні відносини — це відносини між соціальними групами (спільнотами) і окремими індивідами які складаються з огляду на їхнє суспільне становище, спосіб та уклад життя, умов формування та розвитку особистості, соціальних спільнот.
Соціально-трудові відносини – це об’єктивно існуючі взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин, що виникає в процесі праці та спрямована на регулювання умов трудового життя.
Основні види соціально-трудових відносин у сфері праці представлені в табл. 3.1.
Таблиця 3.1.