1. Ціна, як інструмент ринкового механізму.

Ціна є економічною категорією, від якої залежить діяльність підприємства та її ефективність. Процес встановлення й розробки ціни називається ціноутворенням. Відповідно до діючої в державі економічної системи використовують ціноутворення ринкове та командно адміністративне.

Ринкове ціноутворення базується на загальних об'єктивних і суб'єктивних законах, що діють у суспільстві. Головними з них є закони вартості, попиту і пропозиції, товарно-грошового обігу, корисності благ. Саме вони визначають особливості ціноутворення й подальшу політику його на підприємстві.

Командно-адміністративне ціноутворення базується переважно на принципі витратного механізму формування ціни і здійснюється державними органами. В основу цього принципу ціноутворення покладено витрати підприємництва, пов'язані з виробництвом товару, наданням послуг і встановленням нормативного прибутку, отримання та розподіл якого здебільшого контролюється державою.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології, тобто сукупності загальних принципів, правил, методів розробки ціни, формування концепції ціноутворення, визначення системи цін у державі. Методологія процесу ціноутворення є єдиною для будь-якої систем і незалежно від того, хто їх встановлює, терміну дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології розробляється політика ціноутворення підприємства, а також її стратегії. Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, механізмом, утворення та дії. Іншими словами, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стратегій діяльності під-ва.

Найважливішим елементом ціноутворення є принципи ціноутворення (рис.1.1). У загальному це постійно діючі положення, що характерні для системи цін і є основою її створення. Вирізняють такі основні принципи ціноутворення:

-          Науковість. Суть принципу полягає в тому, що при визначені ціни на виріб або   послугу   необхідно   використовувати   діючі   в   суспільстві   закони розвитку економіки  та  особливості  їх   дії  залежно   від   часу,   а  також зовнішніх   і  внутрішніх   чинників.   Встановленню   ціни   має   передувати глибокий   науковий  аналіз   кон'юнктури   ринку   та  всіх   його   чинників, чинного  законодавства, технології виробництва товару  та можливостей зміни, прогнозу зміни рівня цін на сировину, матеріали, напівфабрикати та комплектуючі. Застосування цього принципу передбачає наявність достатньої інформаційної бази, передусім стосовно економічної ситуації, а також зовнішнього та внутрішнього середовища.

-          Цільова спрямованість. Реалізація цього принципу передбачає визначення економічних і  соціальних   проблем, які  необхідно  розв'язати.  Держава загалом  окреслює   напрямки   й   встановлює   ціну,   яка   стимулювала   б розвиток   підприємства   або   галузей,   що   виробляють    певний   товар. Передусім це стосується виробництва нової продукції з використанням новітніх технологій, що вкрай потрібні державі на певному етапі. Однак, потрібно враховувати, що цільова спрямованість цін змінюється на кожному етапі розвитку економіки.

-          Безперервність. Передбачається, що ціна на виріб має визначатись протягом усього періоду його виробництва. Це означає, що на кожному етапі руху товару встановлюється певна ціна. 3 переходом до подальшого етапу постійно встановлюються зміни й доповнення з урахуванням особливостей виробництва товару, і в кінцевій цілі це має бути враховано. Крім того, цей принцип передбачає виробництво нових виробів, зняття застарілих, удосконалення технологій.

-          Єдність процесу ціноутворення. Цей принцип передбачає контроль за ціноутворенням з боку державних органів. В умовах ринкової економіки цей контроль здійснюється насамперед щодо товарів і послуг; які мають соціально-економічне значення для населення й регулюються державою (наприклад: ціни на газ, окремі види сировини, електроенергію, комунальні послуги).

Для    здійснення    процесу    ціноутворення    в    ринковій    економіці безпосередньо  на підприємстві потрібні певні умови (рис. 1.2). Розглянемо основні з них:

1. Економічна самостійність підприємства, як суб'єкт ринкових відносин. Підприємство повинно мати свободу щодо вибору сфери діяльності, становлення обсягів виробництва і ціни, визначення ринків збуту готової продукції, пошуку джерел сировини та матеріалів.

2. Комерційні основи діяльності підприємства. Підприємство повинно мати змогу самостійно обирати партнерів для співробітництва з огляду на власну економічну стратегію та економічну ефективність, укладати угоди з будь-якими підприємствами з урахуванням економічної вигоди, умов постачання та можливих витрат.

3. Захищеність підприємства. Держава має створити умови, коли всі угоди або контракти, укладені підприємством в процесі господарської діяльності будуть захищені юридично й обов'язковими для виконання. Якщо угода не виконується, підприємству має бути гарантовано відшкодування збитків або витраченого прибутку.

4. Рівновага на ринку, Ця умова досягається в точці рівноваги, коли попит споживачів на будь-який товар відповідає пропозиції на нього.

5. Конкуренція на ринку. Підприємство повинно працювати в конкурентному середовищі для того, щоб мати змогу вільно обирати, як напрямки  діяльності, так  і   економічну   стратегію.  Також   поведінку суб'єкта господарювання, не знаючи тиску з боку монополістів.

На процес формування ціни впливають багато чинників, основними з яких є: потенційні можливості підприємства щодо виробництва конкурентоспроможної продукції, особливості кон'юнктури ринку та конкурентного середовища, психологічний фактор у поведінці споживача, державне регулювання економіки (рис.1.3).

Ці чинники часто виступають як відповідні обмеження для підприємства з яким вони стикаються в процесі реалізації продукції.