ВСТУП
Безумовно, для кожного підприємства на усіх етапах його існування одним із найактуальніших залишається питання формування власних фінансових ресурсів. Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.
Тому метою цієї курсової роботи є:
систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань про джерела формування фінансових ресурсів, застосування цих знань при вирішенні конкретних питань;
самостійне проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (ІФОДОСП), аналізу його фінансового стану;
набуття умінь та засвоєння практичних навичок з економічних методів аналізу фінансів підприємства, формування вмінь аналізу ефективного використання ресурсного і виробничо–господарського потенціалу та пошук резервів для формування прибутку.
Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку від основної та інших видів діяльності, тому найбільша увага при аналізуванні фінансово – господарської діяльності ІФОДОСП буде звернена саме на цей чинник.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:
ознайомитись з теоретичними основами питання, що досліджується;
визначити сучасний фінансовий стан підприємства;
проаналізувати основні джерела формування фінансових ресурсів у ІФОДОСП;
запропонувати нові джерела для збільшення прибутку;
зробити загальні висновки.
Об’єктом роботи є
комплекс фінансових задач, під якими розуміються показники фінансово-господарського діяльності підприємства;
грошовий оборот, під яким розуміється безперервний потік грошових виплат та поступлень, що здійснюється через розрахункові та інші рахунки підприємства;
сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів на ІФОДОСП та його підрозділами в процесі виробничо-господарської діяльності.
Що ж стосується суб’єкту аналізу в роботі, то під ним слід розуміти спеціальні групи людей (фінансової дирекції, фінансової служби, фінансового менеджера тощо), що за допомогою різних форм управлінського впливу забезпечує ціле направлене та ефективне функціонування системи фінансових ресурсів в цілому.
Предметом даної курсової роботи є характеристика внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів у Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.
1. Сутність фінансових ресурсів підприємства
Фінансові ресурси підприємства – це сукупність власних грошових доходів і надходжень ззовні (привернуті і позикові засоби), призначені для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов'язаних з розширенням виробництва.
Фінансові ресурси – це грошові кошти, що є у розпорядженні підприємства і призначені для здійснення поточних витрат і витрат по розширеному відтворюванню, для виконання фінансових зобов'язань і економічного стимулювання працюючих.
Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку (рис. 1.1).
Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.
Рисунок 1.1 - Формування фінансових ресурсів підприємства
Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.
У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.
Первинне формування фінансових ресурсів відбувається у момент установи підприємства, коли утворюється статутний капітал (акціонерний або пайовий капітал). Статутний капітал – це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників. Чинним законодавством встановлені мінімальні розміри статутного фонду:
для підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств відкритого типу, державних і муніципальних підприємств – 1000-кратний розмір мінімальної оплати праці за місяць;
для підприємств інших організаційно-правових форм, у тому числі акціонерних товариств закритого типу – 100-кратний мінімальний розмір оплати праці за місяць.
Якщо вартість чистих активів підприємства після закінчення кожного подальшого фінансового року (починаючи з другого) виявиться менше статутного фонду, то необхідно оголосити про його зменшення і провести перереєстрацію. Якщо вартість активів стає менше певного законом мінімального розміру статутного капіталу, то підприємство підлягає ліквідації. Таким чином, статутний капітал визначає вартість чистих активів підприємства, тобто активів за вирахуванням боргів і доходів на майбутній рік.
В акціонерних товариствах до моменту реєстрації повинно бути сплачено не менше 50% статутного капіталу, а частина, що залишилася, – протягом року з моменту реєстрації. Акціонерні товариства не мають права виплачувати дивіденди і проводити відкриту підписку на акції до повної оплати статутного капіталу. Ця величина служить базою формування резервної фонду акціонерного товариства, яка повинна складати не менше 15% статутного капіталу. Номінальна вартість облігацій, що випускаються товариством, без гарантії «третіх» осіб не повинна перевищувати розміри статутного капіталу.
Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності), а також доходу від реалізації вибулого майна.
Прибуток — це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Додатковий продукт — це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.
Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту.
Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господа господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.
Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій».
Отримання балансового прибутку було пов’язане з кількома напрямками діяльності підприємства (рис. 1.2).
По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.
По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.
Рисунок 1.2 - Формування прибутку підприємства
Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов’язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.
По-третє, це діяльність, пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб’єктами господарювання, оподатковується.
По-четверте, це діяльність, пов’язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.
Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов’язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Амортизаційні відрахування є грошовим виразом вартості зносу основних виробничих фондів і нематеріальних активів. Вони мають подвійний характер, оскільки включаються в собівартість продукції і у складі виручки від реалізації продукції повертаються на розрахунковий рахунок підприємства, стаючи внутрішніми джерелами фінансування як простого, так і розширеного виробництва.
Велике значення в процесі управління фінансовими результатами відводиться економічному аналізу, основними задачами якого є:
систематичний контроль за формуванням фінансових результатів;
визначення впливу як об'єктивних, так суб'єктивних чинників на фінансові результати;
виявлення резервів збільшення суми прибутку і рівня рентабельності і прогнозування їх величини;
оцінка роботи підприємства по використовуванню можливостей збільшення прибутку і рентабельності;
розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.
Основні джерела інформації для аналізу: дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахівницях результатів, «Звіт про прибутки і збитки», «Звіт про рух капіталу», а також відповідні таблиці бізнес-плану підприємства.
В процесі аналізу використовуються наступні показники прибутку: валовий прибуток; прибуток від реалізації продукції, товарів, послуг; балансовий прибуток; оподаткований прибуток; чистий прибуток; нерозподілений прибуток.
Валовий прибуток (маржинальний прибуток) - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами по реалізованій продукції.
Прибуток від реалізації продукції є різницею між сумою валового прибутку і постійними витратами звітного періоду.
Балансовий (загальний) прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, доходи і витрати від фінансової і інвестиційної діяльності, внереалізаційні доходи і витрати.
Податковий прибуток — це різниця між балансовим прибутком і сумою прибутку, оподатковуваного податком на дохід (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), а також суми пільг по податку на прибуток відповідно до податкового законодавства, яке періодично переглядається.
Чистий прибуток — прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій і відрахувань до благочинних фондів.
Нерозподілений прибуток — це чистий прибуток за мінусом її використаної суми на накопичення і споживання.
Великий інтерес представляє методика маржинального аналізу прибутку, який базується на розподілі виробничих і комерційних витрат на змінні і постійні. Вона широко застосовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. На відміну від традиційної методики аналізу прибутку, вживаного на вітчизняних підприємствах, вона дозволяє глибше вивчити взаємозв'язки між показниками і точніше виміряти вплив чинників.
По методиці аналізу прибутку чинника звичайно використовують наступну модель: П = VРП(Ц - С). При цьому виходять з припущення, що всі приведені чинники змінюються самі по собі, незалежно один від одного. Дана модель не ураховує взаємозв'язок об'єму виробництва (реалізації) продукції і її собівартості. Звичайно при збільшенні об'єму виробництва (реалізації) собівартість одиниці продукції знижується, оскільки зростає тільки сума змінних витрат, а сума постійних залишається без зміни. І навпаки, при спаді виробництва собівартість виробів зростає через те, що більше постійних витрат доводиться на одиницю продукції.
В зарубіжних країнах для забезпечення системного підходу при вивченні чинників зміни прибутку і прогнозування її величини використовують наступну модель:
П=VРП(Ц-b)-А (1.1)
де b - змінні витрати на одиницю продукції;
А – постійні витрати на весь об'єм продажів даного виду продукції.
Ця формула застосовується для аналізу прибутку від реалізації окремих видів продукції. Вона дозволяє визначити зміну суми прибутку за рахунок кількості реалізованої продукції, ціни, рівня окремих змінних і сум постійних витрат.
Отже, розглянута методика дозволяє більш правильно обчислити вплив чинників на зміну суми прибутку, оскільки вона враховує взаємозв'язок об'єму виробництва (продажів), собівартості і прибутку.
Методика аналізу прибутку дещо ускладнюється в умовах, багатономенклатурного виробництва, коли окрім розглянутих чинників необхідно враховувати і вплив структури реалізованої продукції.
Для вивчення впливу чинників на зміну суми прибутку від реалізації продукції в цілому по підприємству можна використовувати наступну модель:
(1.2)
Таким чином, порівняльний аналіз пізнавальних властивостей різних методик аналізу прибутку чинника переконує в перевазі методики маржинального аналізу, що дозволяє досліджувати і кількісно виміряти не тільки безпосередні, але і опосередковані зв'язки і залежність. Використовування цього методу у фінансовому менеджменті вітчизняних підприємств дозволить більш ефективно управляти процесом формування фінансових результатів.