47.Правовий режим земель оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Землі оздоровчого призначення є однією з категорій складу земель України (пункт «г» ст. 19 ЗК України). Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 62) визначає землі оздоровчого призначення як курортні і лікувально-оздоровчі зони, території яких мають природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. Ці землі не належать до складу земель природно-заповідного фонду чи інших земель природоохоронного призначення, але Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки курортні і лікувально-оздоровчі території віднесені до об'єктів, що підлягають особливій охороні. Усі лікувальні ресурси на землях оздоровчого призначення поділяються на дві групи:—особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси — ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювання;

—загальнопоширені природно-лікувальні ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Залежно від характеру природних лікувальних ресурсів на землях оздоровчого призначення курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення. 1. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. 2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

3. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Землі оздоровчого призначення є об'єктами особливої охорони, тому їх правовий режим базується на певних обмеженнях і заборонах. Створення та розвиток курортів визначається нормами, закріпленими чинним законодавством (статті 7—14 Закону України «Про курорти»); здійснюється державний моніторинг і ведеться кадастр природних територій оздоровчого призначення, що визначено у Порядку створення і ведення державного кадастру територій курортів1. Законодавство (ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і п. 1 ст. 48 ЗК України) забороняє на землях оздоровчого призначення діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні властивості і санітарний стан території, що підлягає особливій охороні. На курортах забороняється будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо з діяльністю курорту, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори. Забороняються всі види будівництва на землях оздоровчого призначення з порушенням містобудівної документації, зокрема, якщо вона не пройшла обов'язкової державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи. До заборонених видів діяльності на цих землях належить порушення порядку плати за спеціальне використання природних лікувальних факторів, розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів, гірничих відводів без ліцензій, з порушенням квот тощо (див. глави 2, 4, 6 Кодексу України про надра; статті 12—19 Закону України «Про курорти»). З метою збереження та охорони природних властивостей лікувальних ресурсів на територіях оздоровчого призначення запроваджується санітарна охорона . Округ санітарної охорони — це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. Порядок установлення меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів регулюється нормами ст. 29 Закону України «Про курорти». Так, межі округів санітарної охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України, курортів місцевого значення — відповідно Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша — суворого режиму; друга — зона обмежень; третя — зона спостережень (статті ЗО—33 Закону України «Про курорти»).