Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екзамен екон теорія.docx
Скачиваний:
29
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
6.07 Mб
Скачать

121. . Ринок землі та природних ресурсів.

Земля як екон ресурс – це усі дарові блага природи, які використовують у виробництві( орні землі, поклади корсних копалин, ліси, водні ресурси).Особливості ринку землі та інших природних ресурсів зумовлені тим, що загальна пропозиція їх є незміною.

Фіксованість пропозиції землі означає, що плата за використання землі означає, що плата за використання землі – земельна рента визначається лише попитом на землю.

За висхідної кривої пропозиції ресурсу зростання його ціни стимулює збільшення пропозиції.Натомість за нееластичної пропозиції землі земельна рента зовсім позбавлена такої функції.Збільшення чи зменшення зем. ренти не позначається на виробничому потенціалі економіки, відтак у деякому розумінні вона є надлишком.

Якщо відмовитися від попередніх припущень щодо однакової якості землі та однорідного її використання, то диференціація у величині земельної ренти ( різниця у ціні різних ділянок) логічно відмінностями у продуктивності землі унаслідок відмінностей кліматичних умов, родючості та розташування.

Ринкову ціну землі РL визначають за формулою РL=RL/ і

Ринок природних ресурсів – це земля, тобто простір на якому відбувається будь-яка економічна активність. Розташування, фізичні характеристики- висота над рівнем моря, кліматичні особливості, багатства надр – роблять кожну конкурентну ділянку землі більш чи менш придатною для певного виду господарської діяльності.

Земля унікальна щодо інших факторів вироб-ва, оскільки вона нерухома, іммобільна, не відтворювана. Її пропозиція в будь - який момент і в будь –якій місцевості обмежена фіксована. У зв’язку з нееластичністю пропозиції землі її ціна повністю визначається попитом на неї.

122.Аналіз загальної рівноваги ринків на мікрорівні. Ефект зворотного зв'язку.

Модель загальної рівноваги включає обидва типи ринків — благ і факторів виробництва — в загальному кругообігу. Загальна рівновага досягається тоді, коли встановлюється рівновага на всіх взаємопов'язаних ринках факторів і продукції. У цій взаємодії на перший план виходить взаємозалежність різних товарів. Тому аналіз включає такі чотири етапи: першочергова зміна; ринки взаємозамінних товарів; ринки взаємодоповнюючих товарів; ефект зворотного зв'язку

123. Ефективність обміну. Загальна рівновага в економіці обміну:

Загальна рівновага — це рівновага, що виникла у результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків.Загальна рівновага відбудеться тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту і пропозиції стали рівні на всіх ринках. За цих умов на жодному ринку нсмас тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

Р івновага в економіці обміну

,

Для кожного з учасників можна побудувати його криві байдужості, які відповідають певним рівнянням корисності: для В - Uв1, UВ2,U3B, U4B для С – Uc4, U3С, UC2, UC1 тут величини Uв і Uc перераховані у послідов-ності зро­стання рівнів корисності. Почат­ковий розподіл благ у точці А дає змогу учасникам досягти рівнів корисності UВ1 та Uс2. Якщо порів­няти стан А зі станом М1 (який досягається внаслідок пев-ного обміну благами), то учасник В не погіршує свого становища, а учас­ник С — поліпшує, бо досягає ви­щого рівня корисності Uс1в точці M1 ніж Uс2 в точці А. Якщо ж порівняти варіант А з розподілом М2, тоді, відповідно, учасник В внаслідок обміну підвищує корисність з рівня UB1 до рівня UB, а учасник С — не погіршує свого становища. При обміні, що веде до розподілу М5, обидва учасники покращують своє становище. Отже, всі варіанти перерозподілу, які відповідають точкам заштрихованого сектора AM1FM2 (окрім точки F), означають покращення за Парето.

Так, наприклад, якщо у стані А норма заміщення блага Y благом X (MRS) для споживача В дорівнює 1/4, а для споживача С складає 1, то це означає, що для В з огляду на корисність еквівалентними є одна одиниця блага Y та 4 одиниці блага X, а для С одиниці благ Y і X однаково корисні. Якщо споживач С віддасть споживачеві В одиницю блага Y, то для еквівалентного обміну йому достатньо отримати в обмін одну одиницю блага X, а споживач В без зменшення власних вигод може відмовитись від чотирьох одиниць блага X за одну додаткову одиницю блага У. Тобто внаслідок взаємовигід­ного обміну, що не погіршує становище кожного з учасників операції, вивіль­няються три одиниці блага X, які можуть бути використані для покращення за Парето.