5. Економічні інтереси: суть, структура, класифікація. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу.

Економічний інтерес - це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Це мотив та стимул соціальних цілеспрямованих дій економічних суб'єктів з метою отримання певних результатів для задоволення різноманітних потреб. Економічні інтереси – це структурний елемент виробничих відносин суспільства.

Економічні інтереси :

• Загальні ;

• Колективні;

• Особисті.

Загальні – це інтереси пов’язані з задоволенням всіх сукупних потреб суспільства які склад. суспільну справу.

Н-д: покращення екології, зростання рівня зарплати тощо.

Колективні - це інтереси пов’язані із інтересами певного колективу на підприємствах.

Н-д: виступає накопиченням колективного багатства, максимізація прибутку, фонду заробітної плати;

Особисті – це інтереси пов’язані із задоволенням особистих потреб людини, матеріальних і духовних.

Н-д: кожна людина реалізує себе в суспільстві.

Економічні інтереси класифікуються за різними критеріями. Найбільш важливою є класифікація інтересів за ознакою суб'єктивності. Відповідно до цього підходу виділяють такі види інтересів: особисті (найманого працівника і роботодавця, учителя, депутата), сімейні інтереси домогосподарств, фірм, окремих демографічних груп, колективні, національні, визначається їх вагомість та роль у системі економічних інтересів, що склались на тому чи іншому етапі розвитку суспільства.

За об'єктами інтересів виділяють майнові, матеріальні, фінансові, інтелектуальні, духовні, соціальні інтереси.

Потреби та інтереси не тотожні. Якщо потреба, відображаючи необхідність для людини певних умов її існування, є одночасно і спонукальним мотивом, і метою, і наслідком виробництва, то інтерес – лише спонукальним мотивом, що зумовлює його спрямованість на досягнення цілі. Проте інтереси як спонукальний мотив виробництва не той об’єкт, що безпосередньо спонукає людей до економічної діяльності. Таким чинником є економічні стимули – форма реалізації економічних інтересів відповідно до їх внутрішньої спрямованості. Економічні інтереси нетотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків (схимники тощо), бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

6. Суть економічної системи, її структура. Типи економічних систем. Змішана економічна система.

Економічна система — це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.

Відомий американський економіст П. Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-еко­номічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого?

Найважливіші ознаки економічної системи:

• що виробляти і в яких обсягах;

• як виробляти (хто та за доп. яких ресурсів і технологій);

• для кого виробляти (хто буде власником та споживачем виробленої продукції)

Економічна система має забезпечувати не лише теоретичну відповідь на ці запитання, а й реальні економічні дії, бо кожна з існуючих систем не здатна запобігти альтернативному вибору в умовах обмежених природних ресурсів і виробничих можливо­стей.

Важливою характеристикою економічної системи є визначення її структурних елементів. Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відно­син і механізму господарювання.

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, на­уки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей. В про­цесі історичного розвитку продуктивні сили як в цілому, так і окремі їх елементи, постійно оновлюються, збагачуються і пе­ребувають у діалектичній єдності, кількісній і якісній функціо­нальній залежності.

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктив­ності суспільної праці.

Економічні відносини — це відносини між людьми з приво­ду виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних •пі нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин.

Типи економічних систем. Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного роз­витку, їх можна класифікувати за відповідними критеріями. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економіч­них систем за двома ознаками:

• за формою власності на засоби виробництва;

• за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних си­стем: традиційну, ринкову, командно-адміністративну, зміша­ну.

господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраст­руктурою, найпростішими формами організації праці і вироб­ництва, бідністю населення. На соціально-економічні процеси смачний вплив справляють освячені століттями традиції та зви­чні', релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з традиційною економі­кою потерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно ак­тивного перерозподілу національного доходу державою

Змішана економічна система є адекватною формою фун­кціонування сучасних розвинутих країн світу і характеризу­ється такими рисами:

• різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівно­правним функціонуванням різних господарюючих суб'єктів (при­ватних, колективних, державних);

• високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства;

• оптимальним поєднанням ринкового механізму з держав­ними методами регулюванням економіки, які органічно пере­плітаються і доповнюють один одного;

• орієнтацією на посилення соціальної спрямованості роз­питку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне об­слуговування, створюються державні й приватні фонди соціаль­ного страхування та соціального забезпечення населення тощо.