- •12. Охарактеризувати основні причини розпаду Югославії та вказати особливості зовнішньополітичної орієнтації сербів та хорватів.
- •21. Охарактеризувати міжнародні відносини періоду першої світової війни та участь у ній України.
- •22. Показати участь Росії в першій світовій війні; проаналізувати причини поразок царських військ, їх наслідки. Лютнева буржуазно-демократична революція.
- •23. Дати аналіз діяльності Паризької мирної конференції після Комп’єнського перемир’я та завершення і світової війни.
- •24. Проаналізувати систему Версальських мирних договорів 1919-1920 рр. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.
- •25. Дати аналіз міжнародних відносин та зовнішньої політики України та Росії в період громадянської війни та іноземної інтервенції (1918-1920 рр.).
- •26. Проаналізувати рішення Генуезької (1922 р.) конференції та Рапальського договору. Причини ускладнення радянсько-англійських відносин.
- •27. Проаналізувати міжнародні відносини в 1924-1925 рр. Та роль сша і Великої Британії у відродженні німецького мілітаризму.
- •28. Розкрити процес і результати боротьби за створення системи колективної безпеки в Європі (30-ті рр.).
- •29. Охарактеризувати Мюнхенську угоду чотирьох держав 30 вересня 1938 р.
- •30. Охарактеризувати причини і характер другої світової війни.
27. Проаналізувати міжнародні відносини в 1924-1925 рр. Та роль сша і Великої Британії у відродженні німецького мілітаризму.
Після першої світової війни основною метою США в Європі залишалася Німеччина. Зробивши для себе деякі висновки з невдачі гітлерівського путчу 1923 р., американці вирішили залучити до справи фінансової колонізації Німеччини також і Англію з тим, щоб повністю ізолювати Францію як головна перешкода в першій половині 20-х років на шляху проникнення в Європу.
Економічна колонізація Німеччині американським капіталом полегшувалося тим тяжким станом німецької економіки і насамперед важкої промисловості, яке склалося до 1923 р. в результаті програшу Німеччиною Першої Світової війни і виплати нею повоєнних репарацій.
У квітні 1924 р. американський банкір Чарльз Дауес висунув ряд пропозицій щодо врегулювання проблеми виплат репараційних платежів Німеччини.
Ці пропозиції були винесені на обговорення міжнародної конференції в Лондоні в липні-серпні 1924 р. Конференція завершилася 16 серпня 1924 прийняттям так званого "Плану Дауеса".
Першим пунктом цього плану було рішення про виведення французьких військ з території Німеччини, який повинен був завершитися 31 липня 1925 Вже одне це рішення означало повну поразку Франції у боротьбі за гегемонію в Європі в 1918-1923 рр.. (М. В. Фрунзе, Вибрані твори, М., Воениздат, 1957, т. 2 (примітки), с. 490, 497)
Але основним елементом "Плану Дауеса" було надання фінансової допомоги Німеччини від США і Англії у вигляді кредитів нібито для виплати репарацій Франції.
Наприкінці 1922 - на початку 1923 рр. протиріччя між Німеччиною і країнами-переможницями загострилися. Найбільш гострим залишилося питання про репарації. У відповідь на невиконання Німеччиною репараційних зобов'язань, що були їй не під силу, Франція і Бельгія окупували Рурський басейн та Рейнську область. Окупація найбільш важливого промислового регіону призвела до загострення економічної кризи в Німеччині. Однак США та Велика Британія не підтримали Францію, боячись її посилення в Європі.
У серпні 1924 р. міжнародна конференція змусила Францію та Бельгію вивести свої війська і ухвалила новий план щодо німецьких репарацій, який отримав назву «план Дауеса». Це був тимчасовий план, розрахований на 5 років. Німецькі виплати мали гарантуватися заставою залізниці та промисловості. Річні виплати мали піднятися за 5 років з одного до двох з половиною мільярдів франків золотом. У цілому план Дауеса відрізав чималий шматок від суми репарацій, визначеної станом платежів за 1921 р. План ставив економіку Німеччини у залежність від іноземного капіталу, передусім американського: Німеччині надавалося 800 млн марок у вигляді позики від США. План був розрахований на те, що німецькі підприємства та фірми перенесуть свою зовнішньоекономічну діяльність до Східної Європи, передусім до СРСР. Країни-переможниці прагнули позбавитися потенційного конкурента в Європі.
План Дауеса' готував фунт для реваншизму і нацизму в Німеччині, сприяв її експансії на схід. Прийняття плану Дауеса свідчило про посилення позицій США в Європі та провал спроб Франції встановити свою гегемонію у Європі.
У наступні роки план Дауеса виконувався задовільно. Німеччина дістала змогу платити завдяки припливові приватних американських капіталів. Велика частина платежів здійснювалася натурою. Такий стан речей не подобався західним країнам.