- •1 . Історія становлення науки про політику. Основні напрямки в сучасній політології
- •2. Політика як соціальне явище: її сутність і структура.
- •3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
- •4. Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.
- •5. Політична думка стародавнього Риму: «змішана» форма державного устрою Цицерона.
- •6. Політична думка Середньовіччя: церква та держава в політичних концепціях Фоми Аквінського та Марсилія падуанського.
- •7. Політична думка Відродження. Політичний реалізм н.Макіавеллі.
- •8. Політичні ідеї англійського Просвітництва
- •9. Політичні ідеї французького Просвітництва
- •10. Соціально-політична доктрина марксизму.
- •11. Політичне вчення м. Вебера
- •13. Основні етапи розвитку політичної думки України.
- •14. Влада: сутність, структура, ресурси, функції
- •15. Легітимність влади. Типи легітимного панування.
- •16. Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
- •17. Ефективність і стабільність політичної системи.
- •18. Типологія політичних систем.
- •19. Поняття політичного режиму та його типи.
- •20. Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •21. Авторитарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •22. Сутність та головні ознаки демократичного режиму.
- •23. Сучасні концепції демократії. Теорія поліархії р. Даля.
- •24. Неопатримоніалізм як тип політичного режиму
- •25. Характерні риси політичного режиму сучасної України
- •26. Теорія третьої хвилі демократизації
- •27. Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації
- •28. Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демократії д. Растоу.
- •29. Феномен «дефектної демократії».
- •30. Поняття, ознаки, функції, концепції походження держави
- •31. Федерація як форма державного утрою. Історичні шляхи форсування федерацій
- •32. Унітарна форма державного устрою: сутність та різновиди
- •33. Республіканська форма державного правління: сутність та різновиди
- •34. Монархічна форма державног правління: сутність та різновиди
- •35.Форма правління в Україні.
- •36. Сутність правової та соціальної держави
- •38. Парламент як інститут представництва та узгодження інтересів.
- •39. Сутність, ознаки, функції та типи політичних партій
- •40. Різновиди партійних систем. Специфіка партійної системи України.
- •41. Групи інтересів.Лобізм.
- •42. Мажоритарна виборча система: поняття, переваги, недоліки
- •43. Пропорційна виборча система: поняття, переваги, недоліки
- •44. Поняття політичної ідеології. Лібералізм та неолібералізм.
- •45. Поняття політичної ідеології. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •46. Поняття політичної ідеології. Соціал-демократична ідеологія
- •47. Поняття політичної ідеології. Фашизм та неофашизм
- •48.Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури
- •49.Поняття політичного лідерства. Типи політичного лідерства.
- •50. Політична еліта. Типи політичних еліт.
- •51. Поняття, структура, динаміка та функції політичного конфлікту.
- •52.Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): політичний реалізм і неореалізм.
- •53. Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): неолібералізм.
- •54. Основні підходи до аналізу мв(міжнар. Відносин): світ-системна теорія.
40. Різновиди партійних систем. Специфіка партійної системи України.
Залежно від багатьох обставин, а надто від політичного режиму, в кожній країні формується певна партійна система. Партійна система – це політичний простір, який складається з політичних партій та упорядкованої певним чином сукупності відносин між собою та іншими елементами політичної системи суспільства. Політична наука виокремлює такі типи партійних систем, кожна з яких відображає конкретні особливості певного суспільства:
— однопартійна (в країні є одна правляча партія, а діяльність інших не допускається);
— домінантна (з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінно залишається при владі протягом десятків років);
— двопартійна (біпартизм) (дві найбільші, найвпли-зовіші партії в країні поперемінно внаслідок виборів здійснюють владу);
— трипартійна, яку ще називають двох-з-половинною (2,5) партійною системою (характеризується тим, що жодна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена в парламенті);
— чотирипартійна, або двоблокова (відзначається наявністю правого та лівого блоків партій, що змагаються між собою за владу);
— партійна система обмеженого (поміркованого) плюралізму (відсутні антисистемні партії двосторонньої опозиції; притаманна орієнтованість на участь в уряді, коаліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями);
— партійна система крайнього (поляризованого) плюралізму (їй властиві наявність антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідеологічне розмежування між ними);
— атомізована партійна система (не передбачає необхідності точного підрахунку числа партій); тут виникає поріг, за яким кількість партій не має значення.
Перейдемо тепер до розгляду типологізації партійних систем, в основі якої лежить застосування “суто політичних” критеріїв. На цій теоретичній базі можуть бути запропоновані такі групи класифікації партійних систем: 1) системи, в яких партії мають власне політичний характер, та системи з переважанням партій, що за своєю природою є псевдополітичними і являють собою побудовані на комунальних сімейственних чи земляцьких принципах клани, кліки, чисто ситуативні угрупування “ad hoc” тощо; 2) такі, що відіграють провідну роль формуванні реальної політики держави і суспільства, та такі, що грають дргорядну роль у політичний системі (через суто декоративну роль політичних партій або їх недостатню розвиненність); 3) системи з “вирізанням певного сегменту політичного спектру” (тобто з забороною партій певних ідеологічних напрямків) та ліберальні (у суто політичному, не економічному розумінні цього терміну) - без встановлення досить суворих ідеологічних критеріїв для надання офіційного дозволу на функціонування конкретних політичних партій; 4) однопартійні, двопартійні, багатопартійні; 5) революційні, реформаторсько-стабілізаційні, консервативні; 6) плюралістичні, обмежено плюралістичні та монолітичні; 7) націоналістичні та полікультурні; 8) релігійні та світські; 9) марксистські, “національного” (“арабського”, “африканського” тощо) соціалізму та несоціалістичні; 10) соціалістичні, капіталістичні, феодальні, рабовласницькі.