1. Методологічні принципи побудови снр.

СНР – сукупність категорій, які відображують загальні умови та сукупні результати функціонування кожної національної економіки. СНР спирається на ряд методологічних принципів. До основних можна віднести такі:

1. продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип визначає межі виробничої сфери, тобто сукупність видів економічної діяльності, які створюють національний продукт. Згідно з СНР національний продукт і доход створюється не лише в галузях матеріального, а й галузях нематеріального виробництва, до яких відносяться освіта, культура, охорона здоров’я, державне управління тощо. Зазначений принцип СНР слугує методологічною базою при обчисленні макроекономічних показників.

2. в основі економічної рівноваги лежить тотожність між виробленим продуктом і доходом, одержаним від його реалізації. Згідно з цим принципом вартість продукту, з одного боку, є сумою вартості факторів виробництва, витрачених на його виготовлення, з іншого – це сума доходів, що їх отримують власники виробничих факторів.

Отже, одна й та сама величина вартості відображає витрати на виробництво продукту і доходи від його реалізації. Тому витрати дорівнюють доходам. Проте тотожність між витратами і доходами досягається не в окремі проміжки часу, а лише як тенденція. Незважаючи на тимчасові відхилення від рівноваги, ринковий механізм постійно працює на вирівнювання витрат з доходами.

Принцип тотожності між продуктом і доходом лежить в основі узгодження між окремими стадіями процесу відтворення національного продукту, між виробництвом продукту та його використанням.

3. В процесі відтворення економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати. Цей принцип лежить в основі економічної динаміки і свідчить про те, що доходи є функцією витрат, а витрати залежать від розподілу доходів.

СНР є придатною для практичного використання, бо забезпечує можливість цифрового відображення економічного стану країни, виявляти кількісні взаємозв’язки і пропорції, структури формування і використання ресурсів, товарів і послуг, міжнародного порівняння економічної інформації, аналізувати процеси утворення, розподілу, перерозподілу і використання доходів за секторами і галузями національної економіки. У СНР розрізняють 2 основних типи інституціональних одиниць/економічні агенти, які самостійно можуть володіти товарами й активами, мати економічні зобов’язання, здійснювати повний набір бухгалтерських розрахунків і від своєї особи укладати угоди з іншими економічними агентами/: фізичні особи /домогосподарства/, юридичні особи /підприємства/.У процесі макроекономічного регулювання економіку можна поділити на наступні сектори: реальний/складається з домогосподарств і недержавних нефінансових підприємств, забезпечує виробництво та пропозицію товарів і послуг і створює попит на них/, бюджетний сектор /відбувається перерозподіл доходу, а сам він представлений консолідованим державним бюджетом/, грошовий сектор /представлений грошовими потоками, що проходять через ЦБ та мережу комерційних банків/, зовнішній сектор /складається з операцій економічних суб’єктів усіх зазначених секторів даної країни із зарубіжними країнами та економічними суб’єктами/.

Зміст операцій в СНР полягає у відображенні процесів виробництва й утворення доходу, його розподілу, перерозподілу і використання на споживання та заощадження. В СНР економічні операції є нефінансові або реальні /відображають угоди щодо виробництва та придбання товарів і послуг/, фінансові /відображають зміни в активах і пасивах на рахунках економічних суб’єктів, у тому числі обмін одних фінансових активів на інші/. Усі економічні операції поділяються на 3 групи: операції з товарами і послугами /випуск, проміжне споживання, кінцеві споживчі витрати, експорт імпорт товарів і послуг/, розподільчі операції /розподіл і перерозподіл доданої вартості на оплату праці найманих робітників, субсидії, доходи від власності, соціальні внески, інші поточні трансферти та капітальні трансферти/, інші нагромаджувальні операції /пов’язані зі споживанням основного капіталу та сальдо невиробничих фінансових активів/.