1. Концепція сучасного операційного менеджменту в системі управління

У загальному значенні в науці під „концепцією” розуміється система поглядів на об'єкт, властивість, явище, процес тощо. Щодо операційного менеджменту, то під концепцією слід розуміти:

1) систему наукових знань, що формують теоретичну базу прак­тики керування операційною системою (операціями);

2) систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями практики операційного менеджменту.

Отже, концепція включає не тільки теоретичне обґрунтування необхідності регулювання операцій, але і є передумовою для роз­робки практичних рекомендацій у частині удосконалення механіз­му керування операціями, а надалі – й операційними системами.

Спробуємо стисло охарактеризувати концепцію операційного менеджменту у вигляді евентуальної схеми:

Операційний менеджмент є неоднорідним як за теоретико-методологічним обґрунтуванням, так і за конкретно-прикладним значенням. Це не дивно, адже наука і практика можуть сповіду­вати різні концепції операційного менеджменту, вибудовувати різно­манітні його моделі. Однак, якщо під концепцією операційного ме­неджменту розуміти систему поглядів, спрямовану на раціоналі­зацію і підвищення ефективності операційних систем через оптимізацію і раціоналізацію операцій, то, напевно, доцільно виділи­ти аналітичну, технологічну й інтегральну концепції.

Аналітична концепція – первісний класичний підхід до операційного менеджменту як до теоретичної науки, об'єктом вив­чення якої є керування операціями й операційними системами.

Технологічна концепція базується на основах системо­техніки і системоаналізу, що використовуються як для моделю­вання власне операцій і операційних систем, так і їхнього синтезу. Автоматизація операцій сполучається з використанням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних проблем керу­вання операціями й операційними системами.

Інтегральній концепції можна пророкувати перспек­тивність і популярність. Вона покликана відбивати нове розуміння бізнесу, коли окремі операції будуть розглядатися як деякі центри бізнес-активності чи аналогічні структури, об'єднані в інтеграль­ному процесі керування операційними системами для більш по­вного і якісного задоволення клієнтів відповідно до їхніх специфіч­них потреб і цілей бізнесу.

Практичним втіленням таких концепцій стали різні систе­ми керування виробничими операційними системами, розроб­лені в США і Японії. Вони широко поширені в Західній Європі. Це такі системи:

- (ОРТ) – оптимізовані ви­робничі технології (розробка фахівців з США й Ізраїлю);

- (JIT) – „точно вчасно”;

- kanban – „канбан”.

У цих операційних системах винятково реалізуються основні функції операційного менеджменту – планування, організація, мо­тивація, контроль і координація.

2. Сутність операційного менеджменту

3. Науково-організаційні основи курсу, предмет науки, мета і завдання курсу

Операційний менеджмент – це цілеспрямована діяль­ність з керування операціями придбання потрібних ресурсів, їхньої трансформації в готовий продукт (послугу) з поставкою остан­нього (останніх) споживачу (на ринок).

Операційний менедж­мент замикається в своїй основі на операціях планування, органі­зації і керування організацією (надалі – операційною системою).

Операційний менеджмент центральною лінією прохо­дить через усю діяльність щодо створення (чи зміни стану) продукту шляхом перетворення необхідних ресурсів у потрібні товари, послуги за визначальної ролі операційних менеджерів і оперативної інформації.

Операційний менеджмент – підсумковий у циклі еконо­мічних дисциплін, бо будь-яка фірма є органічною цілісною сис­темою, керування операціями має забезпечити інтегративні та координувальні ефекти, тобто в результаті операційного менед­жменту фірма набуватиме статусу єдиного цілого. У той же час критерій ефективності керування повинен обов'язково спів­відноситися зі стратегією бізнесу фірми, яка не зводиться до поточної ефективності.

Операційний менеджмент є не тільки визначеною систе­мою керування операціями, у параметрах і показниках якої він відображається. У його змісті відбиваються характер і особли­вості професійного мислення менеджера. Це свого роду структу­ра знань, викладена як конкретна система цінностей, установок, стереотипів, що поєднують накопичені дослідницький потенціал і практичний досвід, сформоване світовідчування і перспективне мислення.

Мета операційного менеджменту – формування ефектив­ної системи керування операціями у виробництві, сервісі. Він на­цілений на побудову керувальних систем, що забезпечує виконан­ня необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату діяльності фірми. Ринковий вибір може будуватися тільки на чітко­му професійному врахуванні об'єктивних обмежень, критеріїв і стандартів. Оптимальні операційні рішення вимагають від керів­ника перебування в центрі виробничої системи, що розвивається. Поєднання в одне ціле основних чинників і аспектів діяльності підприємства – фінансових, організаційних, ринкових, техноло­гічних – потребує, щоб цей процес здійснювався на міцній базі раціонального керування операціями.

Предметом операційного менеджменту є закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації.

Основне завдання операційного менеджменту – побудо­ва керувальних систем, що забезпечують виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату від функціо­нування операційної системи будь-якої організації.

Спрямованість операційного менеджменту – ефектив­ність і раціональність у керуванні будь-якими операціями. Останні можна прийняти за основні показники, що характеризу­ють операційний менеджмент як певного роду діяльність органі­зації (у даному випадку під «організацією» розуміється віднос­но відособлений структурний підрозділ у загальній системі суспільного розподілу праці).

В операційному менеджменті під „ефективністю” слід розу­міти визначений ступінь досягнення поставлених операційною сис­темою цілей. Для системи, організації – це, певним чином, задо­волення потреб споживачів і одержання максимально можливого прибутку. Стосовно операції під „ефективністю” слід розуміти ступінь досягнення поставлених цілей. Причому основний принцип кількісної оцінки ефективності складається з порівняння ре­зультатів проведення операції і витрат на її здійснення. Отже, ефек­тивність операції може бути однозначно охарактеризована таки­ми показниками: величиною очікуваного корисного ефекту (ре­зультату), імовірністю його досягнення і витратами ресурсів на досягнення цього ефекту з заданою імовірністю.

Раціональність – досягнення максимально можливої ефек­тивності як системи загалом, так і операції зокрема за мінімаль­но можливих витрат.

Ефективність і раціональність – це ті показники, що „фор­мують” прибутковість системи „організації”, яка функціонує в економічному просторі.

Фундамент операційного менеджменту складають чотири головних компоненти – економіка, математичні основи дослідження операцій, технологія й організація (рис. 1.1), що взаємопов'язані і забезпечують успішну діяльність і розвиток системи (організації).

Виконавець, керівник даної діяльності (виробничої чи сер­вісної) на рівні виконання окремих операцій, що забезпечують ефективне і раціональне ведення всієї роботи, буде називатися операційним менеджером. В принципі всіх менеджерів можна вважати операційними менеджерами, оскільки вони зобов'язані так керувати своїми підрозділами, щоб ті функціонували ефектив­но і раціонально за будь-якої специфіки своєї функції.

Об'єктом вивчення операційного менеджменту є опе­рації у різних сферах людської діяльності. Вони уособлюють со­бою будь-яку діяльність у виробництві, науці, освіті, медицині, еко­номіці тощо, яка пов’язана з творчим процесом. За ознаками за­гального менеджменту під „операцією” розуміється процес, ме­тод або ряд дій, головним чином, практичного характеру чи су­купність цілеспрямованих актів, заходів, спрямованих на досяг­нення конкретної мети. Таким чином, кожний менеджер під «опе­рацією» розуміє певну сукупність цілеспрямованих заходів.

Якщо дивитись крізь призму операційного менеджменту, то в загальному значенні операція – відносно досконала рухлива фор­ма передбачуваного результату (товару чи послуги), підпорядко­вується системі вимог і обмежень, що задається ззовні (хоча і не виключається формування обмежень з внутрішнього середовища).

Операція завжди має результат, тобто сукупність результатів за підсумком її проведення.

5. Еволюція розвитку операційного менеджменту

Етап часу	Робітник	Досягнення
4000 до н.е.	Єгипет	Концепції планування і контролю. Ідея про те, що для досягнення успіху необхідно спочатку розробляти, а потім здійснювати план.
600 до н.е.	Халдейска імперія	Система контролю випуску продукції, стимулююча оплату праці. Перша концепція, що має відношення до виробництва.
500 до н.е.	Китай	Стандарти діяльності та системи виміру. Принципи спеціалізації (попередники всіх виробничих систем).
Наша ера XVII ст. (1762)	Адам Сміт	Розподіл праці, спеціалізація виробництва (стандартизація комплектуючих, управління запасами, взаємозамінність деталей. Завдатки масового виробництва. Наприклад, венеціанський Арсенал міг виготовити бойову галеру за 24 години).
1802	Елі Уітні	Наукові методи. Стандартизація деталей. Найкращі методи у вимірі, реєстрації розмірів.
ХХ ст 1881р.	Фредерік Тейлор	Науковий менеджмент — дослідження методів, розрахунок норм часу, функціональна структура організації, потреба в кооперації, керівництві. Об’єднання досягнень в окрему книгу.
1916 1922	Ганрі Гант Форд	Графіки Ганта, потреба в навчанні працівників. Великомасштабна складальна лінія, граничне проявлення розподілу праці.
1930	Уолтер Шугарт	Контроль якості. Статистичний контроль процесів.
1938	Атанасов	Створення обчислювальних машин.
1952	П.М.С. Блеккет, Армбаїд Фігенбаум і ін.	Дослідження операцій. Застосування математичних моделей для їх описання (управління запасами, прогнозування, лінійне програмування) тотальний контроль якості.
Японія		Принцип “Точно-вчасно”. Неможливість японських виробників утримувати запаси комплектуючих. Виробництво без запасів.
САПР/САD (САМ)		Автоматизоване проектування виробничих процесів.
1970	США	Концепція сервісних операцій. Планування матеріального забезпечення. Комп’ютерне забезпечення процесів управління.
Сучасність	Паралельний інжиніринг. Реінжиніринг бізнес-процесів	Одночасна розробка продукту та процесу його виробництва. Застосування системного аналізу процесів у масштабі всієї організації, щоб її структура відповідала потребам ринку.