- •1. Предмет історії української культури.
- •2. Етногенез українців як чинник унікальності української культури.
- •3.Культурно-історична своєрідність реґіонів України.
- •4. Основні заняття і матеріальна культура українців.
- •5. Українські духовні традиції.
- •6. Календарні свята та обряди українців.
- •7. Українська сімейна обрядовість.
- •8. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян.
- •9. Язичницькі вірування східних словян.
- •10. Причина та історія прийняття християнства на Русі.
- •11. Наслідки та значення християнизації Русі.
- •12. Писемність на Ріусі: зародження та розвиток.
- •13. Усна народна творчість, билини (9-13 ст.).
- •14. Перекладна та житійна література (9-13 ст.)
- •15. Літописання. „Повість времяних літ”(9-13 ст)
- •16. Філософсько-богословська публіцистика. „Слово про закон і благодать”(9-13 ст.).
- •17. ”Слово о полку Ігоревім”-видатна памятка давньоруської літератури.
- •18. Освіта та наукові знання (9-13 ст.).
- •19. Архітектура Давньої Русі.
- •20. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •21. Дикоротивно-ужиткове мистецтво (9-13 ст.).
- •22. Історичні умови розвитку Культури в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •23. Наука і оствіта в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •24. Розвиток книжкової справи в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •25. Література Литовської доби.
- •26. Архітектура в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •27. Образотворче мистецтво в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •28. Передумови і труднощі культурного піднесення (16-18 ст.).
- •29. Особливості релігійної ситуації в Україні під владою Речі Посполитої та Росії (16-18 ст.)
- •30. Книгодрукування і література під владою Речі Посполитоїта Росії (16-18ст).
- •31. Братські школи.
- •32. Острозька академія.
- •Сьогодення Острозької академії
- •33. Киево-Могилянська академія.
- •34. Нові галузі під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.).
- •35. Життевий та творчий шлях г.С. Сковороди.
- •36. Образотворче мистецтво під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.).
- •37. Розвиток Архітектури під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.)
- •38. Музичне мистецтво під владою Речі Посполитої та Росії (16-18 ст.).
- •39. Театр та вертеп під владою Речі Посполитої та Росії 16-18 ст.).
- •40. Історичні умови розвитку у 19 ст.
- •41. Освіта і наука у 20 ст.
- •42. Особливості українського літературного процесу у 19ст.
- •43. Розвиток образотворчого мистецтва та скульптури у 19ст.
- •44. Театральне мистецтво у 19ст.
- •45. Розвиток архітектури у 20ст.
- •46. Руська трійця.
- •47. Кирило мифодіївське товариство.
- •48. Громадівський рух.
- •49. Москвофіли та народовці.
- •50. Загальні особливості Української культури у 20 ст.
- •51. Культура України в 1900-1917рр.
- •52. Культурний розвиток доби національно-визвольних змагань 1917-1921рр
- •53)Культурний розвиток в Україні в період Українізації 20-і рр. 20 ст. „Розстріляне віродження”.
- •54. Міжвоєнний період на західноукраїнських землях.
- •55. Культурні процеси в період Великої Вітчизняної Війни.
- •56. Ідеологічний тиск 1945-1953рр.
- •57. Шестидесятники.
- •58. Протиріччя культурного процесу 60-80-х років.
- •59. Культура Української діаспори у 20 ст.
- •60. Формування нової соціальної дійсності та її риси.
- •61. Україна в світовому культурному просторі.
- •62. Книгодрукування та бібліотека в сучасній Україні.
- •63. Сучасна українська література.
- •64. Сучасне мистецтво.
- •65. Театральне мистецтво та кінематорграф в сучасній Україні. Б. Ступка
- •66. Освіта та наука в сучасній Україні.
29. Особливості релігійної ситуації в Україні під владою Речі Посполитої та Росії (16-18 ст.)
На зламі історичних епох, при переході від Середньовіччя до Нового часу у
всіх європейських країнах надзвичайно гостро стояло питання про роль церкви і
релігії. Виникнення централізованих держав супроводжувалося формуванням
національно-релігійних ідеологій. У результаті католицизм переміг в Італії,
Іспанії, Франції, протестантизм - у Швейцарії, Голандії, англіканство - у Британії.
На українських землях виникло протистояння двох християнських церков.
Українське населення сповідувало православ'я, а Річ Посполита була оплотом
католицтва. Католицька церква за підтримки уряду виявляла значну активність та
агресивність. З дозволу короля на території держави діяв орден єзуїтів. Польщі
порівняно швидко вдалося перевести в католицтво феодальну верхівку
суспільства, народ же зберігав відданість православ'ю Брестська церковна унія. У 1596 р. в Бресті відбувся собор, який
проголосив унію (союз) православної і католицької церков. Польський уряд бачив
у цьому засіб посилення свого впливу в українському суспільстві. Православні ж
єпископи України пішли на цей крок, сподіваючись зміцнити особисту владу.
Однак по суті було укладено не союз церков, а створено нову Українську греко-
католицьку (уніатську) церкву, православну за обрядовістю, але адміністративно
підпорядковану Риму. З 1596 р. польським урядом визнавалися лише католицькі і
греко-католицькі общини, фактично ж більшість приходів залишалися
православними.
Всупереч розрахункам польського короля, папи Римського, єзуїтів Брестська унія не спростила, а загострила ситуацію в Україні. Вона викликала
гарячі суперечки, чітко виявила позиції, активізувала консолідацію українських
культурних сил - православної української шляхти, духовенства, міщан, козацтва.
Відразу після проголошення унії її противники зібралися в будинку князя
Острозького і прокляли змову. Розгорілася запекла полеміка між найбільш
освіченими священиками - противниками і прихильниками унії, склався
особливий жанр - полемічна література. У 1620 р. за сприяння гетьмана
П.Сагайдачного православна митрополія з центром у Києві була відновлена. У
містах активну діяльність розгорнули братства. Братства - релігійно-національні організації українських
православних міщан. Така організація створювалася навколо парафіяльної церкви,
зібрані внески йшли на її матеріальну підтримку, на благодійність. Поступово
сфера діяльності братств розширювалася, вони відгукувалися на всі найважливіші
події суспільно-політичного життя, посилали своїх представників у сейми, брали
участь у розв'язанні питання про парафіяльного священика, відкривали школи,
друкарні, видавали підручники. Раніше за все братства виникли у Львові, інших містах Галичини, а згодом і
по всій Україні. Першим найбільшим і найвпливовішим у Львові стало Успенське
братство (1544 р.), згодом у передмісті були засновані ще десять братств. Зберігся
цілий ряд друкованих документів, підготовлених львівськими братствами, в яких
вони протестують проти національного гноблення. Так, гостра боротьба велася
проти заборони підтримувати відносини зі східними патріархами. Таке пряме
підкорення Александрійському і Константинопольському патріархам у церковній
термінології носить назву “ставропігія”, тому повна назва львівського братства -
Успенське ставропігійське.