1. Вибір теми та пропонована тематика курсових робіт

Наукове дослідження завжди починається з вибору та артикуляції теми. Тематика курсових робіт, що пропонується магістрантам викладачем, обумовлена програмою і проблемним полем навчальної дисципліни. Та викладач не обмежує право самостійного вибору студентом теми курсової роботи, більш того, заохочує його прагнення до концентрації зусиль над проблемою, що є об’єктом його наукових інтересів. Вибір теми курсової роботи, може бути обумовлений, обізнаністю і особистою зацікавленістю магістранта в осмисленні та опрацюванні евристичної проблеми, що вивчається в межах зазначеної дисципліни. Більш раціональним, особливо, в обмежених часових рамках навчання у магістратурі є інший підхід – це вибір теми курсової роботи, що наближена до проблематики магістерської дисертації студента. Тему може скорегувати і дати нове формулювання науковий керівник магістерської дисертації, сам магістрант, але обов’язково узгодивши назву і поле наукового дослідження із науковим керівником курсової роботи. Вибір теми курсової роботи у такий спосіб дозволяє вести джерелознавчі дослідження, що будуть, принагідно, використані при написанні, як курсової роботи, так і магістерської дисертації. У процесі вибору теми курсової роботи, важливою складовою подальших магістерських досліджень, покликана стати практична частина – соціальна діагностика, соціологічні дослідження, експертиза стану соціального об’єкту, авторський проект соціокультурного спрямування. Усі ці складові проектної діяльності можуть стати основою практичної частини майбутньої дисертації магістра. Тому обирати тему курсової роботи слід зважуючи, перш за все, на її актуальність, на її взаємозв’язок із магістерською дисертацією, на ступінь розробленості проблеми і виявлення авторського вектору дослідження, наявність наукових джерел, на можливість проведення практичних заходів перед проектної діяльності (соціологічних досліджень, соціальної експертизи тощо).

2. Тематика курсових робіт

1. Соціально-культурна сфера як об'єкт державного регулювання.

2. Управління спадкоємністю духовної культури в історичних реаліях ХІХ-ХХ ст.

3. Спадкоємність в культурі та національна культурна політика в Україні.

4. Творча еліта як суб'єкт культурного процесу.

5. Інновації у розвитку духовної культури (управлінський аспект).

6. Мовна культурна політика України у добу державотворення.

7. Національна мова як складова культурної політики держави.

8. Особливості функціонування мовної політики в полікультурній українській державі.

9. Національна система засобів масової інформації та її роль у регулюванні процесів розвитку галузі культури і мистецтва.

10. Медійне продукування інформації та його місце в культурній політиці держави.

11. Ринкові механізми у підтримці культури та мистецтва як галузі СКС.

12. Фундації як механізм економічної підтримки культурної політики.

13. Роль фундацій, меценатства та благодійних фондів в культурі сучасного суспільства.

14. Сучасна культурна політика України: проблеми самовизначення.

15. Гендерні стереотипи у суспільстві та їх продукування засобами масової інформації.

16. Східноєвропейські (посткомуністичні) моделі культурної політики (на прикладі Чехії, Польщі, Угорщини).

17. Правові засади реформування культурної політики в Україні.

18. Соціально-культурні проблеми розвитку сучасного полікультурного українського суспільства.

19. Сучасні моделі управління культурою (західноєвропейський досвід).

20. Благодійні фонди як джерело фінансування соціально-культурних некомерційних організацій в Україні.

21. Використання методик фандрейзінга при формуванні фінансових ресурсів організацій СКС.

22. Місце і роль освіти в соціально-культурній політиці держави.

23. Організація і функціонування наукових і освітніх інституцій в Україні.

24. Державна і недержавна освіта в Україні (управлінський аспект).

25. Порівняльний аналіз механізмів управління системою освіти в Україні і в(США, або Великій Британії, Канаді, Франції, Австрії).

26. Медіа менеджмент як феномен управлінської культури інформаційної доби.

27. Особливості управління персоналом в організаціях соціально - культурної сфери.

28. Молодіжні субкультури та механізми державного регулювання перформативними протестами.

29. Культуропороджуююча місія Університету в мережевому суспільстві.

30. Європейське місто як соціокультурний простір (управлінський аспект).

31. Державна політика управління національною системою засобів масової інформації.

32. Механізми гуманітарної експертизи, влада радників та експертів.

33. Творча еліта та проблема спадкоємності в національній культурній політиці.

34. Роль творчої еліти в міжкультурній комунікації та формуванні пабліцитного капіталу держави.

35. Галузь культури у складі соціально-культурної сфери.

36. Механізми формування суспільної думки як фактору соціальних змін.

37. Організаційно-комунікативні функції культурної політики держави.

38. Соціальне проектування у системі розробки та реалізації регіональної культурної політики.

39. Роль громадських організацій в розбудові соціально - культурної політики держави.

40. Медіа політика держави в інформаційному суспільстві та трансформація медіасередовища.

41. Галузь туризму у складі соціально-культурної сфери.

42. Державна культурна політика стосовно християнських конфесій в Україні.

43. Інформаційне забезпечення системи управління соціально-культурними закладами (на прикладі однієї із галузей СКС) .

44. Галузь освіти у складі соціально-культурної сфери.

45. Нонконформізм і конформізм як адаптативні стратегії студентської молоді в умовах трансформації простору освіти.

46. Роль суспільної думки та засобів масової інформації в здійсненні гуманітарної експертизи та контролю з реалізацією її результатів.

47. Особливості гуманітарної експертизи організаційно-культурної сфери життя суспільства.

48. Творчі спілки та їх роль в процесах регулювання культурою в Україні.

49. Роль ЗМІ у формуванні гендерних стереотипів у сучасному суспільстві. (управлінський аспект).

50. Ідентифікації громадської думки і управлінські (маніпуляційні) технології ЗМІ.

51. Механізми управління національною системою засобів масових інформації

52. Гендерні аспекти в культурній політиці української держави.

53. Правові аспекти, принципи і основні напрямки регулювання міжнародного співробітництва у сфері культури.

54. Правові засади та проблеми, повернення культурних цінностей.

55. Благодійні Фонди як джерело фінансування діяльності соціально-культурних некомерційних організацій в Україні.

56. .Використання методики "фандрейзінга" при формуванні фінансових засобів соціально-культурних організацій.

57. Недержавні джерела фінансування діяльності організацій соціально-культурної сфери.

58. Регіональний рівень соціального прогнозування і програмування як технології управління в СКС.

59. Побудова і розвиток інноваційних організаційних структур управління в організаціях СКС.

60. Видавнича справа, поліграфія і книжкова торгівля як галузь СКС: інноваційні технології управління.

61. Культура мовлення як невід'ємна частина іміджу керівника організації СКС .

62. Технології виховання управлінської культури як соціальний капітал держави.

63. Методологічна основа та характерні чинники культури управління.

64. Інноваційна вища освіта – методики соціального проектування.

65. Соціальні механізми інноваційного розвитку системи вищої освіти України.

66. Ліцензування та акредитації як технології управління вищою школою.

67. Туризм як галузь СКС – проблеми становлення та розвитку.

68. Охорона здоров’я та соціальний захист як галузь СКС.

69. Стратегія управління освітою за умов приєднання України до Болонського процесу.

70. Механізми управління освітою як галуззю СКС.

71. Болонський процес – створення єдиного освітнього простору : роль ВНЗ і держави.

72. Моніторинг якості вищої освіти як складова сучасного освітнього менеджменту.

73. Управлінська модель функціонування сучасного університету-технополісу (на прикладі НТУУ«КПІ»

74. Теорія соціального проектування: український та зарубіжний досвід

75. Особистісно-орієнтована освіта в Україні: перспективи розвитку.

76. Проектний менеджмент як інноваційна методологія реорганізації системи освіти

77. Соціальне проектування як методологія особистісно-орієнтованої освіти

78. Концептуальні основи методик соціального проектування в галузі освіти

79. Реорганізація системи освіти в Україні: правові і управлінські механізми.

80. Програмування та проектна діяльність в організації навчально-виховної роботи у ВНЗ.

81. Соціальне проектування як технологія соціалізації студентської молоді

82. Соціальна інженерія - нові технології регулювання в СКС

83. Технології соціального дизайну в організації сучасного освітнього простору.

84. Медіакультура як механізм соціального управління

85. Медіатехнології як ресурс інтерактивних комунікацій в освітніх практиках.

86. Принципи і засоби регулювання медіапростором сучасної України.

87. Медіакультура в культуротворчих процесах інформаційного суспільства

88. Медіатехнології в системі державного управління соціально-культурною сферою

89. Медіаосвіта в Україні: стан, проблеми, перспективи розвитку.

90. Медіаосвітня діяльність як форма інформаційно-комунікативного менеджменту.

91. Фестивальний менеджмент у системі між культурних комунікацій.

92. Соціальні мережі та Інтернет ресурс: проблеми державного контролю і нормативно-правового регулювання.

93. Інформаційне суспільство – виклики людині і трансформації соціально-культурної сфери.

94. Маніпулятивний контекст медіа культурних технологій конструювання реальності.

95. Проблеми взаємодії держави та мас-медіа в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні.