- •1.Предмет і метод ідпзк.
- •3 Державний лад рабовласницької демократичної республіки в Афінах.
- •5. Джерела римського права на різних етапах його розвитку.
- •6. Реформа Сервія Туллія.
- •7. Суспільно-політичний лад рабовласницької Спарти
- •8. Закони Ману.
- •9.Організація управління в державі Мауріїв
- •11. Суд і процес у стародавньому Римі.
- •12. Закони XII таблиць.
- •14. Характеристика державного ладу держав Стародавнього Сходу.
- •15. Закони Хаммурапі
- •16. Державний лад Риму в період імперії.
- •17. Суспільний лад давньосхідних рабовласницьких держави.
- •18. Етапи розвитку римської рабовласницької держави.
- •19. Характеристика "Салічної правди".
- •20. Суспільний та державний лад Франків. Реформа Карла Мартела.
- •22. Князівський абсолютизм і його особливості.
- •23. Особливості суспільно-політичного розвитку князівської Німеччини. Золота Булла 1356 року.
- •24. Основні положення «Великої хартії вольностей» 1215 р.
- •25. "Славна революція" 1688 року.
- •26. Суд і процес за законником Стефана Душана
- •29. Веймарська Конституція 1919 року
- •32. Ідея Єдиної Європи та її реалізація в історичному аспекті.
- •33. Міжнародне право і процеси глобалізації
- •34. Кримінальний кодекс Наполеона 1810 року.
- •35. Консульство та імперія Наполеона Бонапарта.
- •37. Листопадова революція 1918 року в Німеччині.
- •38. "Білль про права" 1791 року (сша).
- •39. Історичні перспективи марксистсько-ленінської концепції держави і права.
- •40. Пролетарська революція в Парижі 18 березня 1871 року і утворення Паризької Комуни.
- •43. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. (Франція)
- •44. Звичаєво-правова основа виникнення держаи і пава каїн третього світу
- •45. Основні школи мусульманського правознавства
- •46. Етапи загальної кризи капіталізму
- •47. Правові основи виходу з кризи сша у 1933-1935 рр.
- •48. Фашистська диктатура у Німеччині
- •50. Буржуазна революція в Англії 17 ст.
- •49.Національно-державне розмежування в Середній Азії
- •50. Характеристика Конституції п’ятої республіки 1958 р. (Франція)
- •52. Криваве законодавство в Англії
- •53. Держава і право соціалістичних країн Азії і Куби ( питання розкрито неповністю).
- •54. Хабеас корпус акт 1679 р. Та його характеристика
- •55. Державний лад Паризької комуни
- •60. Франція у 2-їй світовій війні. Режим Віші
- •57. Корпоративна держава в Італії.
- •58. Встановлення фашистської диктатури в Німеччині.
- •59. Якобінська диктатура 1793 року у Франції
- •61. Основні тенденціі в сучасному праві Китаю
- •62. Особливості глобалізації та інтеграції на межі 20 та 21 століть
- •65.Особливості формування основних принципів міжнародного права
- •63.Війна за незалежність сша. Декларація незалежності 1776 р.
- •64. Конституція Японії 1946 р.
- •66. Конституція Четвертої республіки у Франції 1945р.
- •67. Кодифікація Юстиніана (Візантія)
- •68. "Кароліна" (1532р.)
- •70. Характеристика просвіченого абсолютизму
- •71. Основні зміни в розвитку буржуазного права в період загальної кризи капіталізму.
- •72. Виникнення та розвиток парламенту в Англії (хііі-хv).
- •73.Генеза міжнародного гуманітарного права.
- •74.Особливості формування міжнародного гуманітарного права збройних конфліктів у хіх-хх ст.
- •75.Міжнародне право і проблеми глобалізації.
- •76. Політичний режим у сша після другої світової війни.
- •78. Виникнення міжнародного гуманітарного права: передумови та особливості
- •79. Генеральні Штати у Франції.
- •80. Основні зміни в розвитку буржуазної держави в період загальної кризи капіталізму.
- •81.Громадяська війна Півночі та Півдня та її вплив на наступний розвиток законодавства сша.
- •82.Четверта республіка у Франції.
- •85. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.
- •87.Уряд народного фронту Франції та його заходи у політичній та соціальній галузі.
- •89.Шлюбно-сімейне право за Кораном.
- •88.Шаріат. Злочини і покарання.
- •90.Джерела мусульманського права.
- •Державний лад рабовласницької демократичної республіки в Афінах.
- •28. Велика французька буржуазна революція.
- •2) 1794—1799.Від страти Робесп'єра до приходу до влади Наполеона Бонапарта. В цей час країною керувала Директорія.
- •3) 1799—1804.Від приходу Наполеона до влади до відновлення монархії після проголошення 1804 року Французької імперії.
35. Консульство та імперія Наполеона Бонапарта.
Внутрішня політика консульського режиму в Франції в 1799 - 1804 роках охарактеризована необхідністю закріплення буржуазною державою перед лицем загрози реставрації феодально-абсолютиського режиму з одного боку і загрози зі сторони ліворадикальних елементів з другої. Консульство заклало в основу державного устрою принцип бюрократичного централізму , армія, церква, поліція, бюрократія стали головними ричагами диктатури Наполеона. Наполеон ліквідував більшість демократичних відносин. Найбільшим досягненням здійсненим в роки консульства було створення апарату централізованої центральної державної влади. Наполеон відстоював поділ на департаменти, але ліквідувавши місцеві . замість виборних посад і зборів в кожному департаменті назначався перфект, який назначав муніципальні ради . Перфекти підкорялися міністру закордонних справ. Міністерство внутрішніх справ було створено в 1800р. В роки Консульства була створена система народної освіти, яка існує і нині. На чолі всієї системи стало відомство під назвою "Університет" завідував вищою і середньою школою. Вищі школи готувати техніків, інженерів, нотаріусів, судових, адміністративних, фінансових чиновників і т.д. Наполеон покровительствував вченим, математикам, астрономам, фізикам, з великою відразою відносився до істориків, філософів. Період консульства став часом гучних перемог Франції залишками контрреволюції держав Європи, що не хотіли ніяких революційних змін. 12 липня 1806 року утворено Рейнський союз з 16 пов'язаних з Францією держав.
Вдаючись до сили й накидаючи власну волю під загрозою введення військ, Наполеон прагнув перетворити Європу надто швидко і надто радикально. Тому він і наштовхувався чимдалі на більший опір населення, почали формуватися національні рухи. Іноземне панування відродило чуття національної відрубності в державах-сателітах, почали виникати ідеї національного визволення. Після падіння Наполеона частина запроваджених ним реформ збереглася, − поділ Італії, об'єднані в союз німецькі держави, не кажучи про кодекс. Завдяки цьому утворилося залежне від Росії, але з власною назвою, Королівство Польщі.
37. Листопадова революція 1918 року в Німеччині.
У 1918 році в Німеччині створюються умови, що неминуче вели до революційного вибуху. Боротьба монополій за надприбутки, зростання експлуатації, авантюристична зовнішня політика – все вступало у відверті суперечності з інтересами німецького народу. Перша світова війна ще більше загострювала революційну кризу. Розвиток подій підштовхнула революція, яка спалахнула в жовтні 1917 року в Росії. Під її впливом у січні 1918 року, коли відбувалися переговори в Брест-Литовську, робітничий клас у Берліні, Мюнхені та інших містах провів демонстрації, страйки, під час яких уперше в Німеччині з’явилася Ради робітничих депутатів і революційні старости. Навесні 1918 року наступ німецьких військ на Західному фронті провалився. Головнокомандувач Гінденбург офіційно заявив про необхідність перемир’я і створення уряду, “з яким буде рахуватися Антанта”. Третього жовтня 1918 року був сформований коаліційний уряд на чолі з принцом М. Баденським. Почала створюватися небезпечна для юнкерства і монополістичної буржуазії ситуація. Озброєний робітничий клас був готовий до боротьби. Однак для перемоги була необхідна революційна робітнича партія. В Німеччині існувала соціал-демократична партія. Однак її політика підтримки імперіалістичної війни відштовхнула від неї значну частину робітників і викликала розкол у самій партії. Усі ці обставини і визначили характер і особливості революції в Німеччині. На початку жовтня 1918 року “Спартак” провів свою конференцію, яка закликала до боротьби проти уряду. Спартаківці організують демонстрації, значну роботу проводять серед військових моряків. У цей час німецький військовий флот отримує наказ – вийти у відкрите мроре і дати бій англійській ескадрі, яка значно переважала німецькі морські сили. Військові моряки зрозуміли намір командування, і 3 листопада 1918 року на військово-морській базі у місті Кіль вибухнуло повстання. Тут знаходилося 40 тис. моряків і морських піхотинців. Робітники Кіля підтримали повстання, була створена Рада робітничих і матроських депутатів. Подібні повстання, слідом за Кілем, відбуваються в інших містах. Всюди виникають Ради робітничих і солдатських депутатів, які беруть владу до своїх рук. Дев’ятого листопада повстання перемагає в Берліні. На мітингу озброєних робітників і солдатів К. Лібкнехт проголошує “вільну Німецьку Соціалістичну республіку”. Кайзер Вільгельм тікає до Голландії. Німецька імперія перестала існувати. За таких умов імперський канцлер М. Баденський передає владу соціал-демократичному урядові на чолі з Фрідріхом Ебертом. Десятого листопада 1918 року збори делегатів від солдатів і робітників Берліна обрали виконавчий комітет Берлінської Ради робітничих і солдатських депутатів і затвердили уряд Еберта, визнавши його “чисто соціалістичним урядом”. Отримавши санкцію Берлінської ради, уряд Еберта став називати себе Радою Народних Уповноважених (РНУ). Новий уряд видає декларацію, яка не йшла далі буржуазно-демократичних реформ, і розпочинає боротьбу проти Рад робітничих і солдатських депутатів, вимагаючи скликання установчих зборів.