Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Moi_001.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
277.5 Кб
Скачать

47 Соціально-економічний та культурний зміст епохи Відродження

Період 15-16 ст. прийнято називати епохою Відродження. Соціально-економічною суттю цієї епохи є зародження капіталізму Історична особливість цієї епохи зумовлена розкріпаченням (частковим) особи.

Якщо з економічної точки зору епоха Відродження була світанком капіталізму, то із соціологічної — вона стала епохою пробудження особи, яка іще не усвідомила меж своїх можливостей.

Відродження — це епоха розквіту художньої культури, зародження гуманізму як світської культури, епоха реформації та контрреформації, заміни геоцентричної системи геліоцентричною, епоха великих географічних відкриттів. Усі ці фактори визначали духовний зміст її.

В цей період набула поширення концепція двох істин — релігійної та філософської. Релігійна, вважалось, дана Богом через Біблію як одкровення, філософська є знанням, отриманим на основі вивчення природи — божого творіння.

Новаторський дух цієї епохи виявився і в сфері релігії. Саме в цей час виникла і поширилася реформація — релігійне оновлення, спрямоване проти офіційної церкви. Воно вимагало спрощення релігійних обрядів, заперечувало роль церковних ієрархів як посередників між людиною і Богом, відкидало монашество як релігійний інститут. Суть реформації, з одного боку, за словами К. Маркса, полягає у здешевленні церкви. Буржуазія, що народжувалася, рахувала гроші і не хотіла нести тягар витрат на розкішне життя вищих церковних ієрархів. З іншого боку, реформація — це поглиблення духовного життя, перенесення ваги із зовнішнього контролю офіційної церкви на контроль внутрішній.

48 Становлення та розвиток діалектики в античній філософії

Діалектика в античній філософії:

Геракліт - найвидатніший діалектик античності.

Зміни у світі і у всіх його складових частинах відбуваються відповідно до Логосу - вищого і загального закону. Задача філософії при цьому полягає в тім, щоб знайти в досліджуваному предметі Логос і вказати на нього, говорити від його імені.

Геракліт учив про кругообіг (повторення) світу і всіх явищ у ньому. Він вважав, що світ розвивається вверх, коли земля, нагріваючи, перетворюється в воду, вода - у повітря, а повітря у вогонь. Спалахнувши, світ починає рухатися в зворотному напрямку: вогонь - повітря - вода - земля. Тривалість повного циклу кругообертання змін у природі послідовники Геракліта визначили в 36.000 років.

Геракліт вважав усю природу і її елементи живими істотами, у крайньому випадку, здатними відтворювати життя. Душу людини уявляв у вигляді вогню, що разом з усім світом здійснює кругообіг і систематично повертається у свій первинний стан чистого полум’я.

49 Структура діалектики та її зміст

Діалектика являє собою єдність принципів, законів і категрій. Крім цього слід розрізняти два типи діалектики – об’єктивну і суб’єктивну.

Принципи діалектики – вихідні, об’єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії .До основних принципів діалектики належать: - принцип розвитку; принцип об’єктивності; принцип детермінації; принцип відображення; принцип взаємозв’язку.

До основних діалектичних законів належать – 1)закон взаємного преходу кількісних і якісних змін; 2) закон єдності і боротьби протилежностей; 3) закон заперечення заперечень.

Діалектика виконує дві основні функції: світоглядну і методологічну.

Основними категоріями діалектики є: буття, матерія, рух, розвиток, простір, час, суперечність, антагонізм, кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, становлення, одиничне і загальне, причина і наслідок, форма і зміст, необхідність і випадковість, можливість і дійсність, частина і ціле, система, структура, елемент.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]