Ціна товару і закон вартості

Товари продаються і купуються завдяки тому, що маючи певну цінність

(вартість), вони набувають грошової оцінки, мають свою ціну. Ціна завжди

пов'язана з цінністю (вартістю) товару. Оскільки в економічній теорії

існують різні версії вартості товару, то немає єдності й у визначенні

сутності його ціни.

Суть закону вартості полягає в тому, що обмін товарами здійснюється на

основі їх вартості, або цінності, за термінологією неокласиків. Вартість

обов'язково проявляється через ціну.

Під дією попиту і пропозиції ціна товару постійно відхиляється від його

вартості (цінності) у той чи інший бік. Відхилення цін від вартості за

умов вільної конкуренції є необхідною умовою дотримання балансу попиту і

пропозиції, тобто рівноваги ринку даного товару. У цьому проявляється

механізм реалізації закону вартості, умовою його дії є відхилення ціни

від вартості під тиском попиту і пропозиції.

Закон вартості як закон ринкової рівноваги виконує ряд важливих функцій:

> регулює ціни, а через них - й розподіл виробничих ресурсів і поділ

праці між різними сферами виробництва;

> стимулює прибутком тих виробників, у кого індивідуальні витрати

ресурсів менші, і "карає" збитками тих, у кого вони більші;

> зумовлює санацію (очищення) економіки від нежиттєздатних

підприємств і диференціацію виробників за доходами.

Отже, закон вартості - це закон руху товарного виробництва, основа

ринкового механізму вільної конкуренції, який діє через взаємозв'язок

ціни, попиту і пропозиції.

27) Значення конкуренції

Все більше знаків вказує на те, що серед економістів зростає усвідомлення того, що те, що вони обговорювали останніми роками під іменем "конкуренція" не є тим самим, що так зветься в звичайній мові.

Іншими словами, опис конкурентної рівноваги навіть не намагається сказати те, що якщо ми знаходимо такі і такі умови, такі і такі наслідки послідують, але обмежує себе визначенням умов, за яких її висновки вже неявно закладені і існування яких можна припустити, але про які вона не каже нам, як їх можна досягнути.

Точно не буде покращеннями будувати будинки абсолютно однаковими для того, що створити ідеальний ринок будинків, і те саме вірне для більшості інших областей, де різниці між окремими продуктами заважають ідеальності конкуренції.

28)

Монополізм, вплив монополій на економічні процеси. Антимонопольне законодавство.

Монополія–це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують більш високі (монопольні) прибутки. Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку — конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень.

Історія монополія вираховуються тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.

Взагалі монополістичні тенденції в різних формах та з різною силою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття до н.е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов’язаність цих двох явищ — криз та монополій — показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз”.

Взагалі монопольного становища бажають досягти кожен підприємець чи підприємство. Це дозволило б їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек, пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Шляхом концентрації у своїх руках переважної більшості виробництва, маючи так звану господарську владу, такі підприємства в змозі нав’язувати іншим суб’єктам ринкових відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати підкоренням інтересів суспільства власним інтересам фірми.

Природна монополія виникла внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі полягають особливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом могуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т. ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у своїх руках держава. Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно недоцільною.

29)