10. Класифікація рахунків за призначенням та структурою.

Економічний зміст рахунку визначає його призначення та структуру. Під структурою рахунку слід розуміти порядок записів господарських операцій на дебеті та кредиті рахунку, значення (зміст) дебета і кредита рахунку, залишку рахунку (сальдо), і де у бухгалтерському балансі (активі чи пасиві) відображається цей залишок , а також яке призначення того чи іншого рахунку у бухгалтерському обліку. Наприклад, рахунок 23 «Виробництво» призначений для обліку витрат на виробництво продукції, а рахунок 70 «Доходи від реалізації» для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг. Всі бухгалтерські рахунки за призначенням і структурою поділяються на п'ять груп:

1. Основні рахунки

2. Регулюючі

3. Операційні рахунки

4. Фінансово-результативні

5. Позабалансові

Перша група - основні рахунки призначені для обліку наявності і руху господарських коштів підприємства, джерел їх утворення та контролю за ними. Вони підрозділяються на чотири підгрупи:

- інвентарні

- грошові

- капіталу

- рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки призначені для обліку наявності і руху основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та контролю за їх зберіганням. Прикладами таких рахунків є: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари» та інші. Грошові рахунки призначені для обліку наявності та руху грошових коштів у касі підприємства і на рахунках у банку. До них належать рахунки: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти». Рахунки розрахунків призначені для обліку розрахункових, кредитних і господарсько-правових відносин підприємства з іншими підприємствами, установами та особами, тобто для обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. Отже, по відношенню до балансу вони бувають активними, пасивними та активно-пасивними. Друга група - регулюючі рахунки призначені для уточнення, коригування оцінки об'єкта обліку на основному рахунку. Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, вони завжди пов'язані з іншими рахунками. Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють додаткові та контрарні регулюючі рахунки. Додаткові регулюючі рахунки завжди збільшують оцінку основного рахунка. Прикладом активного додаткового регулюючого рахунку є аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», який ведеться у складі синтетичного рахунку 20 «Виробничі запаси» до субрахунків 201 «Сировина й матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запасні частини» та інші. Контрарні регулюючи рахунки - це такі рахунки, за допомогою яких визначається реальна оцінка об'єкта шляхом знаходження різниці між залишками основного (регулююмого) рахунку і регулюючого рахунку. Вони бувають двох видів: контрактивні і контрпасивні. Контрактивні рахунки - уточнюють оцінку основного активного рахунку, тобто протистоять йому. По відношенню до балансу контрактивні рахунки пасивні і мають кредитове сальдо. Прикладом такого рахунку є рахунок 13 «Знос необоротних активів». На субрахунку 131 «Знос основних засобів» узагальнюється інформація про суму зносу основних засобів, облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» по первісний вартості. Для одержання реальної оцінки на пасивному рахунку, що регулюється контрпасивним рахунком, потрібно знайти різницю між залишками цих рахунків. Контрпасивні рахунки по відношенню до балансу активні і мають дебетове сальдо.

Третя група операційні рахунки призначені для обліку витрат, визначення собівартості, обліку господарських процесів і виявлення від них результатів. Це найбільш чисельна група рахунків і включає такі види рахунків:

- збирально-розподільчі;

- витратні;

- звітно-розподільчі;

- калькуляційні;

- доходів;

- співставляючі.

Збирально-розподільчі рахунки призначені для збирання витрат на протязі визначеного періоду (місяця, квартала, року) та розподілу їх між відповідними об'єктами в кінці періоду. До таких рахунків належить 91 «Загальновиробничі витрати». В балансі ці рахунки не відображаються, так як зібрані по дебету цих рахунків суми списуються, як правило, на рахунок 23 «Виробництво» і розподіляються між видами випущеної продукції та на рахунок 90 «Собівартість реалізації».

Витратні рахунки призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду. До них належать рахунки класу 8 «Витрати за елементами» і рахунки класу 9 «Витрати діяльності». Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». По відношенню до балансу витратні рахунки активні, в балансі не відображаються, закриваються в кінці звітного періоду. Рахунки класу 8 «Витрати за елементами» 80-85 використовують суб'єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. На рахунках цього класу, крім рахунку 85 «Інші затрати» ведеться облік витрат операційної діяльності за такими елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Рахунок 85 застосовується для узагальнення інформації про витрати, пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також про витрати, пов'язані із запобіганням надзвичайним подіям та ліквідацією їх наслідків. Підсумкові обороти за рахунками класу 8 «Витрати за елементами» дають інформацію для заповнення другого розділу “Звіту про фінансові результати”. Звітно-розподільчі рахунки призначені для виявлення розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді, і відіграють значну роль у правильному віднесенні витрат на собівартість продукції того періоду, до якого вони дійсно належать. Без врахування такого розподілу неможливо правильно визначити фінансові результати. Калькуляційні рахунки - призначені для обліку всіх витрат і визначення собівартості заготівлі матеріалів, закупівлі товарів, виготовленої продукції, виконаних робіт (послуг). По відношенню до балансу ці рахунки активні. До калькуляційних рахунків належать 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Виробництво». Залишки калькуляційних рахунків (якщо є) відображаються у активі балансу. Рахунки доходів - призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Склад доходів та порядок їх визнання визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. По відношенню до балансу ці рахунки пасивні, залишків не мають, в кінці звітного періоду закриваються віднесенням чистого доходу на рахунок 79 “Фінансові результати”. До них належать рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» 70-75. На рахунку 76 «Страхові платежі» узагальнюється інформація про надходження страхових платежів (кредитовий оборот), за дебетом відображається повернення страхувальнику страхових платежів у разі дострокового припинення дії договору страхування. Закривається рахунок 76 кореспонденцією з субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Співставляючі рахунки. До них належить рахунок 79 «Фінансові результати», призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. За кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток. Співставляючи кредитовий оборот цього рахунку с дебетовим оборотом визначають фінансовий результат діяльності підприємства чистий прибуток (збиток). Якщо цей рахунок має кредитове сальдо, то це свідчить про наявність прибутку, якщо ж - дебетове сальдо, то це свідчить про наявність збитку. Сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» при його закритті в кінці звітного періоду списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Модуль 2.

11. Поняття про документи. Значення документів. Класифікація документів Важливішою особливістю бухгалтерського обліку є суцільне й безперервне спостереження за господарськими процесами, господарськими операціями, які здійснюються на підприємстві за допомогою документів. Документ – латинське слово, що означає свідоцтво, доказ.

Документування – процес оформлення господарських операцій відповідними документами, це перший етап облікового процесу, на якому здійснюється спостереження, вимірювання об’єктів обліку і реєстрація одержаної економічної інформації.

Документація – сукупність документів, які складаються на усі господарські операції.

Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, вони фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів України за погодженням Держкомстата України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. В документах первинна економічна інформація фіксується на паперовому або машинописному носіях. Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуваних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості. Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлений і розмічений за вимогами відповідного стандарту і закодований згідно з затвердженою системою кодифікації.

На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов’язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Документи в бухгалтерському обліку мають велике значення. Як один з елементів методу бухгалтерського обліку документи являються носієм первинної економічної інформації, яка необхідна для управління підприємством, контролю за його діяльністю й складання звітності. На підставі документів здійснюється систематичний контроль за збереженням майна підприємства. Документи являються підставою для запису в обліку, тому від якості документів в значній мірі залежить якість бухгалтерського обліку. Документи підтверджують правильність і точність облікових даних та допомагають виявити помилки в бухгалтерських записах. Документи являються головним джерелом для проведення перевірок і документальних ревізій, аудиту. Їх використовують для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, для виявлення факторів, які вплинули на результати роботи підприємства, його підрозділів.

За призначенням документи поділяються на розпорядчі, виконавчі, комбіновані, бухгалтерського оформлення. Розпорядчими називають документи, які містять розпорядження на здійснення господарських операцій. До них належать накази, розпорядження про надання відпустки, платіжне доручення банку на перерахування коштів, доручення на отримання матеріальних цінностей тощо. Виконавчими є документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. До таких документів належать прибутковий ордер складу на оприбуткування матеріалів на склад, акт прийому (передачі) основних засобів, видатковий касовий ордер тощо. Комбіновані документи містять елементи розпорядчих і одночасно виконавчих документів. Наприклад, вимога на відпуск матеріалів зі складу тощо. Документами бухгалтерського оформлення називаються документи, які складаються працівниками бухгалтерії на підставі розрахунків та ін. До них належать довідки, групувальні відомісті, розрахунок розподілу загальновиробничих витрат тощо.

За ступенем узагальнення господарських операцій документи поділяють на первинні і зведені. До первинних документів належать такі, в яких фіксується господарська операція в момент її здійснення. Наприклад, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, накладна тощо. До зведених документів належать такі документи, які складаються на підставі декілька первинних документів після здійснення господарських операцій. До них належать авансовий звіт підзвітної особи, звіт касира тощо. За масштабом охоплення кількості операцій документи поділяються на одноразові й нагромаджувальні. Одноразовими називаються документи, які оформлюють одну господарську операцію. Наприклад, прибутковий касовий ордер, акт прийому (передачі) основних засобів тощо. Нагромаджувальні документи – це такі, які дають змогу протягом дня, тижня, декади, місяця фіксувати однорідні господарські операції в міру їх здійснення. До них належать накопичувальна відомість про видаток матеріалів зі складу, лімітно-забірна картка тощо.

За технікою написання бухгалтерські документи поділяються на документи, які складають вручну або на ЕОМ. Вручну складені документи являють собою паперові аркуші. Їх заповнюють чорнилами, хімічним олівцем або друкарською машиною. При використанні ЕОМ документи пишуть автоматично за певними програмами. За місцем складання документи поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні документи складаються підприємством відповідно до проведених ними операцій. Це акти про ліквідацію основних засобів, накладні, вимоги тощо. Зовнішні документи надходять від інших підприємств, установ, організацій, осіб. До таких документів належать виписка з поточного рахунку банку, платіжне доручення, рахунок постачальника, товарно-транспортна накладна тощо.