118. Правова поведінка: поняття та види;

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

Юридичне нейтральна поведінка не є правовою.  Правова поведінка —ОЗНАКИ:

1)  має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення

2)  має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльності. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб'єктами.

3)  має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками;

4)  регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів

5)  має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з:

а) реалізацією суб'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб); б) реакцією держави на результати правової поведінки .

Правова поведінка складається з елементів — правових вчинків. Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона)називають складом правової поведінки.

119. Правомірна поведінка: сутність та види;

-регулюється соціальними, в тому числі й правовими нормами. Та нормативна поведінка людей, що регулюється нормами права, називається правовою поведінкою. Складається з двох протилежних видів:

1)  поведінка правомірна;   

2)  поведінка протиправна .

Правомірна поведінка - це суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, яка не суперечить приписам правових норм або основним принципам права певної держави, нею гарантується та охороняється.

Ознаки :

1)  виражає об'єктивну можливість і необхідність;

2)  виражає бажаність і допустимість;

3) гарантується і охороняється державою;

4)  відповідає вимогам норм права.

ВИДИ:

1)  за  сферою суспільних відносин - економічна, політична, соціальна тощо;

2)  за суб'єктами - діяльність державних органів, громадських об'єднань, соціальних спільнот,

3)  за  суб'єктивною  стороною .

принципова звичайна конформістка маргінальна

4)    за об'єктивною стороною - дія або бездіяльність;

5)  за формою зовнішнього прояву - фізична, вербальна, письмова;

120. Правопорушення: поняття та види;

Правопорушення — це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта ,яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність. Правопорушення відрізняється від правомірної поведінки і діяльності наступними ознаками: 1) це суспільне небезпечне діяння; 2) це протиправне діяння 3) винне протиправне діяння; 4) юридичне карне діяння; 5) наявність причинного зв'язку між протиправними діяннями і наслідками. Всі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і проступки. Проступки в свою чергу поділяються на адміністративні правопорушення, конституційні, фінансові, цивільно-правові, дисциплінарні земельні, екологічні, процесуальні, шлюбно-сімейні.

121. Ознаки правопорушення;

Правопорушення --це суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння, яке спричиняє юридичну відповідальність.ознаки: 1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права, чиниться всупереч праву, є свавіллям суб'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах. 2)  є суспільна шкідливим  або суспільно небезпечним  (посягання на життя людини). (злочин) — основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в порушенні суб'єктивних юридичних прав і обов'язків або перешкоді їх виконанню. 3)  виражається в поведінці -- протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). 4)  має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно. 5) є винним. Правопорушенням визнається лише винне діяння, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить вину. 6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру. Застосування державного примусу до правопорушника має на меті захистити правопорядок, права і свободи громадян.

122. Склад правопорушення;

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Структура складу правопорушення:

Об'єкт правопорушення; Об'єктивна сторона правопорушення; Суб'єкт правопорушення; Суб'єктивна сторона правопорушення.

123. Юридична відповідальність: поняття та підстави;

Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності.

В юридичній науці існує двоаспектне розуміння юридичної відповідальності:

позитивний (проспективний, або заохочувальний) аспект —передбачає заохочення - за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги (негативний (ретроспективний, або охоронний) аспект —передбачає покарання - за правопорушення.

Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Підстави юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою тa повинною. Слід розрізняти підстави притягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної відповідальності.

Підстави  притягнення до юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.

Підстави настання  юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність повинною.

124.  Види юридичної відповідальності;

установлюється компетентними органами держави і пов'язана із здійсненням державного примусу. Юридична відповідальність - це передбачене чинним законодавством і застосоване до винної особи примусових заходів (особистого, майнового або організаційного характеру) за вчинене правопорушення. поділяється на: 1) перспективну (позитивну); 2) ретроспективну (негативну). Позитивна юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов'язків громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою. Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу.

види :

- кримінальна відповідальність полягає у застосуванні до особи, що вчинила злочин, заходів державного осуду у вигляді позбавлення або обмеження особистого, майнового або іншого характеру (покарання). адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних фізичних чи службових осіб адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення. цивільна відповідальність полягає у застосуванні до фізичних чи юридичних осіб цивільно-правових стягнень за порушення договірних зобов'язань, заподіяння позадоговірної майнової шкоди. дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні адміністрацією підприємств, установ, організацій заходів дисциплінарного впливу на працівника за вчинення дисциплінарних проступків.

125.  Сутність позитивної юридичної відповідальності;

В.Н.Кудрявцев вважає, що юриди­чна сутність позитивної відповідальності полягає в обов’язку і що поведінка суб’єкта, за який він несе відповідальність,суспільно корисна і пра­вомірна, а головним елементом такої відповіда­льності єпокарання .Під позитивною юридичною відповідаль­ністю деякі автори розуміють правомірну діяль­ність, певний внутрішній стан індивіда, відчуття самодисципліни, свідомості тощо. А на думку П. Недбайла така відповідальність виникає у людини вже тоді, коли він приступає до виконання обов’язків, а нетільки тоді, коли він їх не вико­нує, діє всупереч їм .

126. Сутність ретроспективної юридичної відповідальності;

Ретроспективна відповідальність наступає саме в силу того, що суб'єкт своїми діями порушує відносини юридичної відповідальності, чинить безвідповідально. Тому ретроспективна юридична відповідальність — це теж правові відносини, але конкретні, індивідуалізовані, що виникають на підставі правопорушення.

Ретроспективна юридична відповідальність — це визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв язку з вчиненням нею правопорушення.

Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладення на останнього обов'язку витерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

127.  Принципи юридичної відповідальності;

Законність. Юридична відповідальність застосовується відповідно до вимог матеріального й процесуального права.Невідворотність. Юридична відповідальність повинна бути обов'язковим слідством якого-небудь правопорушення.

Обґрунтованість.Застосування мер юридичної відповідальності припускає попереднє встановлення об'єктивного існування всіх фактів, що мають значення для прийняття цих мір

Справедливість.Застосування мер юридичної відповідальності припускає, що за одне правопорушення наступає одна відповідальність (відповідного виду);

Доцільність.Застосування мір юридичної відповідальності припускає:

128. Мета і функції юридичної відповідальності;

   Мета — це той кінцевий результат, на який спрямована юридична відповідальність. Мета юридичної відповідальності — це конкретний вияв загальних цілей права, серед яких виділяють регулювання і охорону суспільних відносин.    Головними цілями юридичної відповідальності, що випливають із загальних цілей права, є: 1) забезпечення нормального функціонування механізму правового 2) охорона існуючого державного ладу та суспільного порядку; 3) утвердження законності і захист правопорядку; 4) захист прав і свобод громадян від незаконних порушень; 5) покарання винного у скоєнні правопорушення;      Головними функціями  виступають регулятивна і охоронна.   Підставами  юридичної відповідальності є: 1) факт скоєння правопорушення; 2) наявність у діях особи складу правопорушення; 3) наявність відповідної правової норми, яка передбачає притягнення до юридичної відповідальності за певне правопорушення; 4) акт застосування

129.  Законність та правовий порядок: порівняльна характеристика;

Законність — це комплексна політико-правова категорія, що відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічну взаємодію права та влади, права та держави. Це визначення характеризує основні риси законності як самостійної категорії:

— це критерій оцінки правового життя суспільства;

— це принцип, метод і режим неухильного виконання норм права;

— це категорія, що має визначений зміст.

Основними чинниками змісту законності є її вимоги, тобто моменти, сторони, з яких вона складається.

Основними вимогами законності є наступні:

1. Верховенство права в житті суспільства та держави вимагає правової регламентації найважливіших сфер діяльності суспільства, які об'єктивно потребують регулювання правом, відповідності змісту закону ідеї права, гуманізму та справедливості.

2. Верховенство закону виявляється у верховенстві його змісту над змістом інших нормативно-правових та індивідуальних актів, які приймаються на основі закону, у встановленому ним порядку та формі.

3. Рівність перед законом забезпечує надання всім суб'єктам рівних прав та покладення рівних обов'язків, створення рівних умов реалізації права, відсутність будь-яких привілей у сфері права, невідворотність відповідальності та боротьбу з правопорушеннями.

4. Неухильне дотримання правових актів всіма суб'єктами права передбачає необхідність реалізації державно-владних приписів та їх обов'язковість для всіх суб'єктів права.

130.Державна дисципліна та її види; Дисципліна пов'язана з діяльністю (поведінкою) особи. В ній відбиваються: 1) вимоги суспільства до індивідів і колективів; 2) соціальна оцінка поведінки людини з погляду її відповід­ності інтересам суспільства, законності, правовій культурі. Види дисципліни: · державна — виконання державними службовцями вимог, що ставляться державою; • трудова — обов'язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого розпорядку; • військова — додержання військовослужбовцями правил, вста­новлених законами, військовими статутами, наказами; • договірна — додержання суб'єктами права договірних зобо­в'язань; • фінансова — додержання суб'єктами права бюджетних, по­даткових та інших фінансових розпоряджень; • технологічна — додержання технологічних розпоряджень у процесі виробничої діяльності та ін. Державна дисципліна — це режим панування закону у взає­мовідносинах органів держави, посадових осіб, інших уповнова­жених суб'єктів, який ґрунтується на вимогах до кожного су­б'єкта виконувати свої обов'язки, не перевищувати своїх повно­важень, не посягати на права, не зачіпати інтересів інших суб'єктів, проявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі. Державна дисципліна, законність і правопорядок тісно по­в'язані між собою, тому що державна дисципліна неможлива без додержання і виконання законів і свідомого позитивного став­лення державних службовців до встановленого правопорядку. Державна дисципліна реалізується в сфері здійснення функ­цій держави, її органів, установ, підприємств, її види: планова, фінансова, службова дисципліна та ін. Для підвищення ефективності дисципліни важливими є: • застосування заходів заохочення з метою розвитку спону­кальних факторів (оголошення подяки, видача премії, нагород­ження цінним подарунком, почесною грамотою, подання до нагородження орденами і медалями, званнями, матеріальна ви­нагорода); • накладення заходів юридичної відповідальності (звільнен­ня, депреміювання, пониження на посаді та ін.). Слід визнати, що дисципліна залежить не стільки від сили примусу або виховного впливу переконанням, скільки від раці­ональної системи господарювання і управління, стилю керівни­цтва, орієнтованого на особу, яка реалізує себе в процесі праці.