4.Готичний стиль європейських країн:культовий та світський інтер’єри,меблі
Три періоди готики:
Рання готика ( друга пол.ХІІст. – поч.ХІІІст.)
Висока готика (ХІІІст. – друга пол.ХІVст.)
Пізня («Полум’яна») готика – (кін. ХІVст. – ХVст.)
Характерні риси готики:
1.Тісний зв'язок архітектури і мистецтва зі зростанням професійного рівня будівельників і художників.
2. В архітектурі виникає необхідність створення велетенських внутрішніх середовищ, які повинні були уміщати велику кількість міського населення.
3.головним завданням архітекторів залишається перекриття великих інтер’єрів склепіннями при максимальному їх освітленні.
4. В готичній архітектурі нервюри або гурти, становлять собою каркас полегшених хрестових склепінь, органічно продовжили систему підпружних арок, які застосовували романські будівельники.
5. Аркбутани,які передають розпір склепінь на контрфорси і тим самим вивільнюють інтер’єр від маси інертного будівельного матеріалу в опорах, є оригінальною новизною готики .
6.Пов’язана система « нервюри – аркбутани – контрфорс» отримала назву « готична каркасна система».
7.Кафедральний собор мав не лише релігійне, але і світське призначення – був єдиним культурним центром міської общини.
8. Відповідно до християнських уявлень про спрямування душі віруючого до неба, всі лінії інтер’єру готичного собору спрямовані в гору.
9.В періоди високої і пізньої готики подальшого розвитку набуває житлова і палацова архітектура, виникають нові невідомі до цього часу типи приміщень: ратуші, палаци Правосуддя,будинки для прочан.
10.Вітражі – головний елемент оздоблення інтер’єрів.
Культовий інтер’єр.
А).Франція
Франція вважається батьківщиною готичної архітектури. В інших європейських країнах готику називали «французьким стилем». В ранньоготичний період в культових спорудах почали використовувати стрільчасту форму арок і склепінь для зменшення розпіру і зняття статичного навантаження зі стін. З ХІІІ століття знову входить до вжитку трансепт як частина собору, освячена традицією і осмислена символічно (середньовічна базиліка завжди мала план у вигляді латинського хреста ).Розвиток культу святих закріпив сформований ще в романську епоху обхід вівтаря з вінцем капел (деамбулаторій). Богослужіння в ХІІ ст. відбувалося на очах віруючих. Вівтарна частина була відкрита для доступу. З другої половини ХІІІ ст. Хор стали обносити вівтарною стіною, яка відокремлювала святилище від іншої частини церкви. Стінка мала вигляд монументальної кам’яної споруди, оздобленої архітектурно – скульптурним декором (напр. Шартрський та Амьєнський собори). Підпори в ранній готиці мають вигляд циліндричних колон з капітелями, на які спираються напівколони ,підтримуючи п’яти нервюр( кількість напівколон відповідає кількості нервюр). Для перетворення складного перерізу нервюр в циліндричний переріз колонок застосовувалися капітелі. В пізній готиці колонки набули перерізу нервюр, а їх капітелі почали скасовувати. Таким чином , нервюри розпочиналися прямо від стелі, спрямовувалися вгору, де розходилися, формуючи складний малюнок склепіння. В цей період з’являються плетені колони, в яких кожен завиток має продовження у вигляді нервюри. Ранньоготичні капітелі мають декор у вигляді перших паростків рослин (бруньки, звернуті листочки, листочки водяних лілій ).На початку ХІІІ ст. Скульптурний декор стає більш різноманітним – в одному інтер’єрі кожна капітель може мати свій власний малюнок. Зазвичай використовували листя з різаними контурами, які загинаються під абакою на зразок волют.
В середньохресті Амьєнського собору вперше з’являються додаткові діагональні нервюри – лієрни і проміжкові тьєрсони, які розбивають велику поверхню на більш дрібніші сектори. Переплітаючі пучки нервюр зі звисаючим замковим камнем – одна з характерних рис полум’яної готики. Невід’ємною складовою більшості готичних соборів був тріфорій, який в період полум’яної готики витісняється віконними вітражами.
Стіни в соборах не личкувалися. Вони мали однорідну кам’яну кладку за всією товщиною. Іноді застосовували підфарбовування окремих деталей ( капітелі, замковий камінь, нервюри).Інтерєри соборів декорували також килимами і тканинами, які розвішували на стінах в бокових нефах.
Підлога в готичних храмах виготовлялась з каміння або глазурованих плиток. Використовували також мощення підлоги з різнокольорових мармурових плит (поєднання світло – сірого і темного мармуру). При вході до собору виконували «лабіринти»- узори на підлозі з портретами або ініціалами архітекторів, які будували собор. Іноді врізаний рельєф кам’яних плит заливався кольоровим цементом.
Вітражі. Церква символізувала « місто Боже» і вітраж був основним засобом створення цього образу. В абсиді вітражі відображали історію життя Христа, в капелах – життя святих і причти, в вітражах нефів розташовувалися фігури апостолів. пророків, святих. Ранні готичні вітражі - це скляна мозаїка, в якій шматочки скла, вставлені в свинцеву оправу, утворюють собою композицію. Домальовування по склу дозволялося тільки окремих деталей (руки, риси обличчя). Вітражі високої готики відрізнялись яскравими кольорами і насиченими тонами. Інтенсивний червоний і синій кольори фону надавали їм особливої динамічності і нарядності, проте одночасно приховували денне світло. В період «полум’яної» готики вітражі втрачають свій яскравий поліхромний характер. Малюнок стає більш натуралістичним. Для зображення фігур використовують малюнок фарбою на склі.
Освітлення. Штучне освітлення готичних культових інтерьєрів здійснювалося за допомогою люстр, для чого в замковому камені робили отвір. Як правило, це були люстри у вигляді металевого обруча , який висів на ціпках, до якого прикріплювалися чашки для свічок. Обручі і чаші декорувалися. Окрім люстр, інтер’єри храмів освітлювалися залізними стоячими світильниками, які розташовувалися в вівтарній частині.
В ХІІІ ст. Характер прорисовування архітектурних деталей стає більш складним та витонченим, в «полум’яній» готиці архітектурно – скульптурні елементи (рози, вімперги, переплетіння
вікон) набувають рис легкого ажурного мережива.
Приклади найвизначніших архітектурних споруд французької готики:Собор Паризької Богоматері, капела Сен Шапель в Парижі, Шартрський собор, Реймський собор, Амьєнський собор.
Б).Англія.
В Англії існує власна періодизація готики:
Рання готика («Ланцетовидний стиль») – ХІІІ ст.
Висока готика (« Оздоблюванийий стиль») – ХІVст.
Пізня готика ( « Перпендикулярний стиль») – ХVст.
Характерні риси англійської готики:
Інтер’єри соборів Англії більш поздовжені чим у Франції (бл.150м). і не такі високі.
Центральний неф менш освітлений, а аркбутани розташовуються досить низько або заховані під покрівлю бокових нефів.
Часто в англійській готиці з’являється другий трансепт
Англійські собори мають розпластану структуру, так як будуються відповідно до природного ландшафту, а не до міського середовища. Звідси і походить назва англійська « горизонтальна готика».
Фасади храмів нагадують кам’яні екрани з нішами зі скульптурою.
Склепіння храмів ускладнені великою кількістю нервюр, які більш виконують декоративну функцію, а не конструктивну.
Склепіння англійських церков мають «зірковидний» рисунок. В ХІV ст. розповсюджуються « віяльні» склепіння, в п’ятах яких концентруються пучки нервюр, які розходяться вверх у вигляді віяла. Згодом, виникають «воронковидні» склепіння.
Насиченість та перевантаження архітектурно - скульптурною пластикою.
Хоча Англія і не є батьківщиною готики, перше в Європі нервюрне склепіння було створене саме в цій країні. В 1130 – 1133рр. головний неф собору в Даремі був перекритий нервюрним хрестовим склепінням, що відповідало готичній констркції.
Приклади найвизначніших архітектурних споруд англійської готики: собор в Уельсі, собор Вестмінстерського абатства, капела Генріха VІІ.
В). Німеччина і Австрія
Характерні риси готики зазначених країн:
Це самостійна школа готичної архітектури Європи.
Хронологічно німецька готика виникає пізніше відносно Франції та Англії у ХІІІ ст., коли в німецькому будівництві починають застосовувати нервюрні склепіння і стрільчасті обриси арок.
Великий вплив Франції.
В Північній Німеччині широко розповсюджується «цегляна готика».
Характерна риса німецьких храмів – базиліки , західний фасад яких має не дві башти,відповідно боковим нефам, а одну високу і ажурну башту в центрі, причому « роза» в західному торці центрального нефа замінюється стрільчастим вікном.
Розповсюдження в ранньоготичний період « зальних» церков з однаковою висотою всіх нефів, який отримав назву « особлива готика». В якості будівельного матеріалу поряд з камінням використовується цегла, причому в інтер’єрах ці матеріали могли покриватися штукатуркою, або розписуватися.
В зальних церквах пізньої готики використовують тонкі підпори і складну сітку зіркових, сітчастих і сотових склепінь.
Тип німецької готики – « вертикальна готика»( невелика подовженість нефів і колосальна висота інтер’єрів.
Характерна риса німецьких культових інтер’єрів – наповненість скульптурою не лише навколо вівтарної перегородки, а і розташування скульптур під балдахіном на стовпах і стінах та «визирання скульптур з вікон».
Приклади найвизначніших архітектурних споруд німецької та австрійської готики: Елізабеткірхе в Марбурзі, Кельнський собор, собор Св. Стефана у Відні.
Г).Італія
Характерні риси італійської готики:
Готична архітектура для цієї країни була чужерідною. Важливий фактор, який заважав розповсюдженню готики – сильні античні традиції.
Готика розповсюджувалася в Італії як данина моді.
Яскравою самобутністю відрізняються венеціанські будівлі, в яких ажурні готичні форми живописно поєднуються з традиційним для Італії поліхромним облицюванням.
Традиційними в італійській архітектури лишилося личкування «чорновою» мармуровою кладкою, великі площини стін, декоровані мармуровим личкуванням або фресковим живописом, не суцільність скульптури і тектонічних елементів.
Використання готичних елементів як засобу декору, а не конструктивної системи.
Однією з найважливіших і відмінних рис готичних інтер’єрів Італії є використання в них фрескових розписів.
В інтер’єрах соборів поєднуються класичні та готичні риси – напівциркульні аркади і стрільчасті нервюрні склепіння.
Система « нервюри – аркбутани – контрфорс» зустрічається лише в архітектурних спорудах Північної Італії.
Приклади найвизначніших архітектурних споруд німецької та австрійської готики: Міланський собор, Сієнський собор, собор Санта Марія дель Фіоре.
Світський інтер’єр.
На світський романський інтер’єр впливали такі фактори:
Прогрес в соціально – економічній сфері
Зростання міст
Розвиток торгівлі, ремесел і техніки
Суттєві конструктивні зміни в цивільній архітектурі
Типи будівель: фахверкові та кам’яні будинки як сільські, так і міські, палацове будівництво, ратуші, цехові будинки(цейхгаузи), торгові будинки, палаци Правосуддя, будинки для прочан.
Особливість житлових будинків:поява еркеру як головної прикраси фахверку.
Готичні меблі. Див. «Історія дизайну та архітектури. Методичні рекомендації до практичних занять для студентів спеціальності 6.020210 « Дизайн» - С.27 - 29.