5. Ризик і ціна капіталу. Теорія вартості грошей у часі.

Прийняття фінансових рішень завжди передбачає обмін сьогоднішніх грошей на майбутні гроші. Оскільки купівельна спроможність грошей постійно змінюється, то в кінцевому підсумку відбувається обмін купівельної спроможності сьогоднішніх грошей на купівельну спроможність майбутніх грошей. Процентна ставка, за якою здійснюється цей обмін, залежить від вартості грошей у часі або від тимчасової вартості грошей.

Концепція вартості грошей у часі передбачає визначення:

майбутньої вартості грошей;

приведеної (сьогоднішньої) вартості грошей.

Основу концепції часової вартості грошей становить розкриття сутності приведених (сьогоднішніх) грошей.

У процесі обчислення майбутньої вартості проценти на певну суму коштів, отримані за перший рік, додаються до основної суми. За другий рік проценти нараховуються на всю суму, отриману в першому році, і т. д. Отже, проценти нараховуються на проценти отримані.

Майбутня вартість визначається за формулою:

де FV_n — майбутня вартість у n-му році;х₀ — початкова сума капіталу (наприклад, рахунки в банку);r — процентна ставка (rate).

Для розрахунків звичайно користуються таблицею коефіцієнтів майбутньої вартості або фінансовим калькулятором.

Для обчислення ефективної процентної ставки використовується формула:

де m — кількість періодів нарахування процентів за рік.

Найскладнішою практичною проблемою в часовій вартості грошей є вибір ставки дисконтування r. Ставка дисконтування розглядається як гранична норма дохідності або як альтернативні витрати капіталу. В інвестора є вибір (альтернатива): вкласти гроші у певний проект або купити на фінансовому ринку цінні папери, але він у даному разі віддав перевагу проекту.

Чиста приведена вартість (Net Present Value, NPV) — це різниця між сьогоднішньою вартістю грошових потоків, отриманих від проектних інвестицій, і реальними витратами на здійснення проекту.

Чиста приведена вартість визначається за формулою:

де С₀ — інвестиції в проект (вхідний грошовий потік);

і т. п. — дисконтовані річні суми припливу капіталу за інвестиціями (результативні грошові потоки).

Коефіцієнт нетто дисконтована вартість показує доцільність очікуваних інвестицій. Якщо дисконтовані грошові потоки інвестування дорівнюють нулю або вищі ніж початкові вкладення за проектом, то менеджери можуть приймати рішення інвестувати в проект. Як уже зазначалося вище, менеджери повинні забезпечити приріст капіталу корпорації. Він може бути досягнутий через збіль­шення інвестицій у реальні активи і приріст виробленої вартості.

6. Ринок облігацій як складова ринку капіталів.

Залучення капіталу через ринок цінних паперів відіграє важливу роль в ринковій економіці. Кошти, отримані в результаті емісії і розміщення цінних паперів, є одним з основних вико точніков фінансування інвестицій.

Цінні папери, що обертаються на фінансовому ринку, за економічних змісту поділяються на два основних види: 

пайове, що представляють собою безпосередню частку їх власника (держателя) в реальній власності і роблять його з власником останньої (звичайні та привілейовані акції акції онерних товариств); боргові, які характеризуються зазвичай твердо фіксую ванної процентною ставкою і зобов’язанням емітента виплатити суму боргу у визначений термін (класичним прикладом боргових цінних паперів є облігації). У відповідності з критерієм такого поділу фінансові кошти, отримані в результаті емісії цінних паперів, виступають як залучені (по дольовій цінних паперів) і позикові (за борговими зобов’язаннями).

Емісія облігацій. Одним із джерел фінансування ин вестіціонной діяльності може бути емісія облігацій, напряму ленная на залучення тимчасово вільних грошових коштів насе лення та комерційних структур. Термін облігаційної позики, як правило, повинен бути не менш тривалим, ніж середній строк здійснення інвестиційного проекту, з тим щоб погашення зобов’язань по облігаційного долгу відбувалося після одержання віддачі від вкладених коштів.

Привабливість облігацій для потенційних інвесторів багато в чому визначається умовами їх розміщення. Умови облігацій онного позики включають: суму та термін позики, число випущених про лігацій, рівень відсоткової ставки, умови процентних виплат, дату, форми і порядок погашення, застереження з питань конверсії облігацій, захисту інтересів кредиторів та ін Пропоновані умови повинні бути досить вигідними для інвесторів та забезпечувати ліквідність облігацій, в ряді випадків – можливість повернення коштів за ним до закінчення визначеного при емісії облігацій терміну шляхом купівлі-продажу на фондових біржах або через інвестицій тіціонние інститути позабіржового ринку.

При виборі джерел формування інвестиційних ресурсів важливо враховувати переваги і недоліки, які характерні для різних способів залучення капіталу.

Вкладення в облігації, в свою чергу, характеризуються слідующімі перевагами:

величина доходу за облігаціями гарантована і заздалегідь з Вестн, у той час як величина доходу по акціях (обьганим) носить Негарантоване і прогнозний характер; облігації можуть бути достроково пред’явлені до погашення, між тим як акціонер не може затребувати кошти, вкладені при ліквідації фірми власники облігацій мають перш чергове порівняно з власниками акцій право на повернення вкладених коштів. До основних недоліків вкладень в облігації можна віднести: менш високу, як правило, дохідність облігацій за порів ненію з акціями; володіння облігаціями не надає права на участь в уп равленіі компанією.